В одному човні, але з різною вагою: як Європа і Україна перетягують канат війни

Але дещо пізніше під час навчання вже дізнаєшся про нюанс – в рамках коаліції балансування фактично відбувається торг за те, хто який вантаж з протидії ворогу буде нести. Про це пише Микола Бєлєсков.

Читайте також Наступ противника згасає: що пішло не так для 6 армії Росії

Європейці бояться замороження війни

У межах коаліції балансування вага протидії агресору розподілена геть нерівномірно. Власне цей феномен непогано описав у своїй книзі Tragedy of Great Power Politics Джон Міршаймер, в якого в Україні дуже суперечливе реноме, м'яко кажучи. Однак це не скасовує факту наукової новизни в його ідеї.

І от на Давосі-2026 Володимир Зеленський дуже гарно підсвітив відповідну динаміку на прикладі війни Україна – Росія і того, як вибудувані відносини між Україною і Європою.

Україна із 2022 року стабільно хоче, щоб ціна і ризики протидії Росії розподілялися більш рівномірно в межах відповідної коаліції балансування. Водночас Європа (а до цього і США), використовуючи нашу об'єктивну безвихідь, обмежує допомогу до необхідного мінімуму і мінімізує пряме залучення. І звичайно, коли на це звертають увагу, то це не подобається.

Інша справа, що як Україні потрібна Європа (мовиться про допомогу різного штибу), так і Європі потрібна Україна, яка зараз сковує на собі всі засоби Росії, унеможливлюючи нові масштабні авантюри Кремля в Європі.

Серед європейців є тваринний страх щодо можливого замороження війни тут і зараз із перенаціленням Росії на Європу при паралельній неготовності Європи до війни високої інтенсивності (за умови дистанціонування США) в усіх сенсах – не лише в плані кількості озброєнь і підготовленого особового складу для тривалої війни, але й інформаційно, ідеологічно та психологічно.

От тому, перебуваючи в одному човні, Україна і Європа будуть при цьому далі перетягувати канат між собою щодо відносного внеску кожного в цій неформальній коаліції балансування Росії.

Підтримати фонд "Повернись живим".