Україна загнала Росію у незручну ситуацію: Кремль накопичує ресурс для третьої хвилі атак

Десь наприкінці квітня за моїми внутрішніми відчуттями почалися критичні "близько 30 днів", через які ми мали пройти. Я очікував, що за їхніми підсумками щось проясниться. З того моменту минуло вже днів 40.

Читайте Переговори в Туреччині: підкол Лаврова та позиція України

Змішані почуття. За кількома позиціями цей критичний відрізок успішно пройшли, почалася нова фаза, де ми відштовхнулися від дна. Іншими словами – відчувається як "довгий вечір 28-го дня", ми ще падаємо. Незавершена ситуація, що додає невизначеності.

Що можна відзначити

До 100 днів після 24 лютого ми провели внутрішню оцінку того, що зроблено / що має бути зроблено. Зібрали різні пазли, внаслідок чого виявилася дуже наочна картина. Упевнений, російське командування зараз зосереджено на пошуку відповіді, чому українська армія не закінчилася.

Росіяни чудово знали, що мала наша країна після втрати арсеналів у 2015 – 2018 роках. Після невдалої спроби атакувати Київ (коли вони виходили з неправдивої політичної думки про лояльність українського населення до Москви), російська армія явно перебудувалася на більш прагматичні та вимірні фактори.

Нехитрі підрахунки в стовпчик напевно показали Кремлю набір дедлайнів: у цей момент і за таких умов закінчиться українська армія, у цей момент Україна закінчиться економічно, в цей момент настане інфраструктурний/енергетичний та ін. колапс.

Все, що потрібно було росіянам – подавати в топку бурятів та інший витратний матеріал, на зразок безлімітних радянських снарядів.

За фактом виявилося, що:

1. українська держава досить швидко запрацювала на відновлення зникаючого військово-технічного потенціалу армії;
2. українське суспільство (волонтери, звичайні громадяни), додало свого роду еластичності, підвищило живучість сектора оборони;
3. Захід поступово почав відкривати краніки нам та закривати Росії.

Підсумок. Якщо записати в стовпчик все військово-технічне, що вдалося притягнути в країну (адже це не тільки іноземна матеріально-технічна допомога, це прямі контракти Міноборони, оплачені коштами українських платників податків), то виходить, м'яко кажучи, чимало.

Важливо Розблокування українських портів: є лише один варіант

Україна загнала Кремль у незручну ситуацію

Навіть за наявності фронту шириною 2,3 тисячі кілометрів (без моря) сили оборони України загнали російську владу в ситуацію, коли Кремль або повинен йти на різке підвищення військових витрат (відкриту масову мобілізацію), щоб передавити масою, або судомно досягати якогось статус-кво, з яким йти на переговори. Якщо Україна погодиться.

Удари по інфраструктурі, крадіжка та знищення запасів зерна – це елементи примушення України до переговорів за допомогою тиску на найслабшу ланку (західних партнерів, від яких ми залежимо). Росія активно загрожує голодом і всіма силами намагається показати, що постачання зброї немає сенсу. Що доводить протилежне – ще як мають.

Паралельно російська сторона накопичує ресурс для третьої хвилі атак. Але через героїчний і вмілий опір нашої армії, росіяни вже змушені задіяти те, що збиралися накопичити. З одного боку, це не дає можливості піти на паузу, а з іншого – це не дозволяє Росії спроєктувати силу так, щоб нас розчавити.

Ситуація на фронті залишається вкрай непростою. Але як ви могли помітити останні кілька днів, темп просування російських військ знизився. За збереження тотальної чисельної переваги РФ в артилерії все частіше ми чуємо, що українські артилеристи злегка вгамували ворога. Рівноваги сил поки немає і близько, але армія Росії вже зазнає суттєвих втрат від нових елементів оборони, яких перед початком ескалації не було. Їх не можна було прорахувати.

Якщо темп поставок стане адекватнішим, почне закінчуватися не українська, а російська армія. Її просто нікому буде заповнити в стислий термін.

Росіяни, напевно, намагатимуться домогтися якогось загарбницького прогресу до Дня Росії, третьої зустрічі в "Рамштайні" (відбудеться в Брюсселі), а також до самітів ЄС і НАТО. Щоб максимально вихолостити рішення цих структур із нашого приводу.

Червень, на мою думку, вже не буде місяцем падіння – швидше місяцем гойдалок і стабілізації. Якщо ми отримаємо все те, що заплановано, то росіяни зупиняться повсюдно.

А ось що буде далі – у липні – я сказати не берусь. Тому що вже заплановане здатне похитнути якщо не фронт цілком, то, як мінімум, окремі його ділянки. Але чи поділять партнери наше прагнення "хитати" – зможемо встановити лише з досвіду. Тому що друга половина липня – початок канікул/відпусток скрізь.

Як-то кажуть, нам своє робити.

Також цікаво – Назвали цілі "спецоперації" росіян станом на зараз: дивіться відео