Україна збережеться, – інтерв’ю з істориком Сергієм Громенком

Про війну та демократичне майбутнє України – у ексклюзивному інтерв’ю сайту 24 каналу розповів кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко.

​Читайте репортаж Це жахливий тероризм проти людства, – мешканці Києва про напад Росії

Путін постійно бреше

Почнемо з того, що передувало війні, як би Ви, пане Сергію, охарактеризували промову Путіна з нагоди визнання так званих "ЛДНР"?

Я би почав з того, що Володимир Путін не вперше звертається до історії. З одного боку це цілком очікувано, тому, що багато лідерів держав застосовують історії для підтримки власного історичного курсу.

Тож апеляції до історичних подій, персон чи промов - абсолютно нормальне явище. І у Сполучених Штатах і Європі, як старій, так і новій та й у Росії, зрештою. Нічого такого дивного тут не має.

Проблема в тому, що Путін постійно бреше, використовуючи історію. Головне тут те, як він використовує цей історичний матеріал. Саме тому, коли ми говоримо про те, що Путін звернувся до історичних прецедентів, ми маємо розуміти, що він не стільки звернувся до реальної історії, скільки до сконструйованої ним самим під потребу конкретного моменту.

Можна сказати, що ми маємо справу із альтернативною історією з уст Путіна.

Що б ви відповіли на закиди Путіна про те, що Україна не цінує "вкладу совка у її розвиток"?

Треба дуже просто сказати, що в інших європейських країнах, у тій самій міжвоєнній Польщі часів другої Речі Посполитої, не було радянського режиму та комуністів і все одно відбувалася індустріалізація. У Чехословаччині не було радянського режиму. Це була найрозвинутіша країна східно-центральної Європи з промислової точки зору.

Тобто, присутність у країні комуністів зовсім необов’язкова умова індустріального розвитку.

Немає жодних заслуг червоного Кремля у будівництві заводів в Україні. І за іншої влади у нас були б заводи.

Розвінчайте міф про домовленості щодо нерозширення НАТО після падіння берлінського муру.

Ми знаємо, що росіяни дуже часто брешуть. Тому не можемо до кінця довіряти їм. Цілко можливо, що напередодні розпаду СРСР, коли йшла мова про об’єднання Німеччини 1989-го року, хтось із західних лідерів усно пообіцяв, що вступ ФРН до НАТО не призведе до того, що Польща буде наступною.

Можу припустити, що така розмова велась. Але велася вона в умовах існування Союзу і Альянсу зразка Варшавського договору. Після 1991-го року, коли в Польщі установилась демократія, а потім впав Радянський Союз, немає жодної підстави вимагати, щоби ці домовленості, навіть, якщо вони були, виконувалися.

Бо нові держави, як-от Україна чи Польща демократична, нічого нікому не винні. У Путіна є тільки слова без жодних доказів.

Прокоментуйте слова агресора про те, що Росія надавала нам великі обсяги фін допомоги на світанку незалежності.

Росія і Україна брали, свого часу, участь в суперечці з Росією щодо розподілу всього радянського спадку. В тому числі й частку алмазного фонду. Ми справедливо вимагали отримання своєї частки. І потім, з цієї законної частки спадку, самі б сплатили всі борги.

Росія, фактично, нам у цьому відмовила. Тому тут і конкретні цифри не мають жодного значення.

Що мав на увазі Путін, говорячи про "справжню декомунізацію"?

Треба розуміти, що він має на увазі. Якщо він вважає, що Україну, в сучасних кордонах, створив Ленін, то декомунізація повна, в його розумінні, це позбавлення нас всіх тих земель, які Ленін нам прирізав.

Проте правда полягає в тому, що не просто Україна не була створена за ленінською вказівкою. Скоріше мова навіть про те, що кордон сучасний російсько-український, з усіма його прирізками і відрізками, був сформований вже після смерті Леніна. Основні передачі територій відбувалися вже після. З 1925-по по 1928-мий роки. На той час вождь вже був у могилі рік.

Відтак, Путін не правий не тільки фактично, але й формально.

Читайте також Переговори між Україною та Росією

Що насправді чекає бойовиків? 

Що чекає на ці "республіки" у історичній перспективі?

Вони існуватимуть доти, доки існуватиме режим, що їх підтримує. Доволі вдалою аналогією до нашої ситуації слугує так званий "Демократичний Уряд Фінляндії".

Щойно Радянський Союз програв фінам Зимову Війну, одразу про цих радянських маріонеток на чолі з товаришем Усіненом, забули. Так, наче його ніколи й не існувало.

Так само як тільки Росія програє цю війну, саме поняття про оці "республіки" зникне. І наступний російський керівник, чи того, що від неї залишиться, скаже: "Та ні, ми їх ніколи й не визнавали». Мовляв, це була путінська химера. Питайте з нього, а ми, як нова держава, і знати про це нічого не знаємо".

Який для нас має бути історичний урок з нинішніх подій?

Такий, що росіянам вірити не можна. Не може бути Великої Росії без України. Відповідно, кожен російський лідер, який бачить російську велич у приростанні землями, просто змушений буде душити нашу країну.

Коли російські лідери думають про добробут власного народу, вони нас не чіпають. І навпаки – коли думають про імперську велич, то неодмінно звертають погляди в наш бік.

Конфлікт між нашими державами буде тривати, поки РФ матиме об’єктивну можливість провадити імперську політику.

Чи можливо, що на тлі поточних подій Путіна можуть змістити?

Можу сказати, що такий варіант можливий. Але чи буде він реалізований – питання не за адресою. Російська історія знає такі випадки, бувало таке. Наприклад, з Петром III і з російським імператором Павлом.

Дещо схоже відбулося і з Горбачовим. Тобто, можна говорити, що теоретично таке може бути. Чим гірше війна закінчиться для Кремля, тим більша імовірність того, що Путін поразки не переживе. І навпаки – якщо йому вдасться домогтися якихось успіхів, він зможе зберегти обличчя і продовжить правити далі.

Ми вистоїмо?

Не маю щодо цього жодних сумнівів. У росіян не вистачить сил для захоплення всього Лівобережжя, захопити Київ, встановити хоча би на половині територій маріонетковий режим. Україна збережеться і буде розвиватися далі. Чи втратить вона ще якийсь шматок територій? Кілька міст або районів на півдні чи на сході – питання уже до військових експертів.

Разом з тим, можу сказати, що такий перебіг подій на розвиток країни не вплине. Путін нам не зашкодить.