Про це пише німецький історик Міхаель Штурмер у своїй статті у виданні Die Welt.

За його словами, два роки тому російські військові розробили концепцію "нелінійної війни" і зараз Україна є тестовою лабораторією, на території якої Кремль випробовує цю концепцію.

Чого ж хоче Путін? Звичайно не третьої світової війни, як дехто припускає. Він хоче уникнути її і тому відмовляється від звичних військових інструментів,
— йдеться в статті.

Після створення ядерної зброї наддержави стали думати над тим, як уникнути прямої війни, або ж можливого загострення конфронтації. Це, в свою чергу, призвело до підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Як результат, у світі розгорілось чимало "війн чужими руками": від В'єтнаму до Нікарагуа, зазначає автор.

Зараз президент Росії Володимир Путін розпочав в Україні гібридну тактичну "військову гру". За словами історика, "апетит приходить під час їжі", тож успіх може спонукати Путіна продовжувати далі, проте не перетинаючи "критичного порогу". Водночас, пише Штурмер, у господаря Кремля може виникнути спокуса "перевірити, за ким буде останнє слово".

За словами автора, Кремль використовує російський націоналізм, намагаючись своєю ідеологією компенсувати реальний стан економіки в країні.

Система Путіна, раніше вибудувана на добробуті суспільства, тепер потребує образ ворога, яким виступає Захід. Тому ступінь напруги в конфлікті — це частина нового рівняння. У цьому сенсі Україна — це не початок і не кінець,
— підсумував Штурмер.

До слова, міністр закордонних справ Великобританії Філіп Хеммонд не помітив жодних змін у політиці президента Росії Володимира Путіна стосовно України, незважаючи на деескалацію бойових дій після підписання мінських домовленостей.