Вітчизняні політики (зокрема, спікер Андрій Парубій) прогнозують, що до річниці Революції гідності Європейський парламент проголосує за надання Україні безвізового режиму. Своєю чергою Петро Порошенко стверджує, що офіційний Київ виконав усі вимоги ЄС щодо безвізу. А таких вимог було не мало не багато – 144. Попри це, українські високопосадовці ще на першому етапі безвізового шляху були сповнені оптимізму. "Ось-ось, ще трішечки і ми отримаємо довгоочікуваний безвіз", – неначе мантру повторювали представники різних політичних таборів. Але йшов час, а безвізовий віз і нині там.

До речі, Петро Порошенко, який днями висловив сподівання, що наша держава отримає безвізовий режим до саміту "Україна-ЄС" (відбудеться 24 листопада у Брюсселі) ще взимку 2013-го говорив про надання безвізу "протягом півтора місяців". Восени того ж року пану Порошенку довелося знову обіцяти скасування візового режиму, але вже на 2014 рік. Навесні 2014-го Петро Олексійович знову заговорив про отримання безвізу, але тільки до січня 2015 року. Наприкінці 2014-го гарант уже став говорити про те, що Україна отримає безвізовий режим в травні 2015-го. Далі – буде?

В пошуках відповіді на це запитання, звісно, можна було б довго і нудно гадати на кавовій гущі, але є одне "але". Річ у тім, що в порядку денному листопадової пленарної сесії Європарламенту відсутній пункт про голосування за скасування візових вимог ЄС до України. Це випливає з проекту порядку денного сесії, яка в форматі PDF опублікована на сайті Європарламенту. Потрібно бути наївним, аби вважати, що це надважливе для України питання з’явиться в останній момент.

Чи знають про це наші політики? Тут і до ворожки ходити не потрібно – безперечно, знають. Проте знаючи, продовжують розігрувати візову карту. Навіщо? Радше за все для того, аби крайніми в усій цій навколо візовій катавасії зробити європейців. Мовляв, ми такі білі і пухнасті – виконали всі вимоги ЄС, а вони гальмують питання надання безвізу Україні без усіляких на те вагомих причин. Андрій Парубій вже почав розвивати цю тему, заявивши днями про те, що до жодної країни не було таких жорстких вимог як до України.

До речі, про висунуті з боку прискіпливих європейців вимоги. Широкого резонансу набуло виконання вимоги Євросоюзу про необхідність українським високопосадовцям декларувати свої статки. Як відомо, по завершенню скандального е-декларування з’ясувалося, що більшість можновладців тримають свої заощадження "під подушкою". Час і можливі карні справи (благо, антикорупційних структур у нашій країні – як грибів після дощу) покажуть, звідкіля у людей, які все життя пропрацювали на державній службі, мільйонні статки, десятки квартир та фешенебельних автомобілів. Це – з одного боку.

З іншого – гучна деклараційна кампанія оголила надзвичайно серйозну проблему, яких в Україні й без того більш аніж достатньо. Мільйонні готівкові заощадження керманичів держави – це, серед усього іншого, яскраве свідчення того, що влада не довіряє банківським установам. А якщо говорити більш жорсткіше, то фактично в державі відсутня банківська система. Адже ті, хто має керувати потягом "Україна-Європа" і подавати пересічним громадянам приклад, тримають гроші вдома. Це означає, що вони "сидять на валізах" і готові в будь-який момент зіскочити на першій ж зупинці при появі серйозних проблем і викликів. Про що може йти мова, коли навіть голова Національного банку України Валерія Гонтарєва зберігає гроші в готівці?! Ба, більше: не просто в готівці, а в доларах. Не потрібно бути великим фахівцем, аби розуміти, який сигнал тим самим очільниця НБУ подає суспільству. Про яку довіру до національної валюти може йти мова?

Можливо, так, Україні врешті-решт нададуть безвізовий режим, але заяви високих європейських чиновників та публікації в авторитетних західних медіа свідчать про одне: Україна для ЄС, "дякувати" вітчизняним високопоставленим декларантам, залишається пронизаним метастазами корупції величезним айсбергом у центрі Європи.

Читайте також: Міфи про безвіз: що означає безвізовий режим для українців