Особливо це стосується країн Східної Європи й так званого пострадянського простору. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Зауважте Під загрозою – Азія: світ швидкими темпами рухається до великої війни

Зміни у Словаччині та Угорщині

Яскравим прикладом такого впливу слугує Угорщина і Словаччина. У Будапешті Віктор Орбан вже тривалий період утримував владу й успішно протидіяв політичним опонентам. Однак часті антиукраїнські заяви, спроби підігравати російським інтересам та спроби прямої політичної конфронтації з Києвом дали відповідний результат. Станом на кінець 2024 року соціологічні опитування показували, що партія прем'єр-міністра "Фідес" вперше з 2010 року втратила лідерську позицію. Вона поступилася Tisza Петера Мадяра на 2%, і є передумови для подальшого зростання відриву.

Петер Мадяр виступає з активних позицій підтримки України, що стає одним з ключових елементів його електорального портрета. "Український фактор" опосередковано може стати тим дієвим інструментом, який сприятиме зміні влади в Угорщині.

Схожа ситуація може бути й в Словаччині. Прем'єр-міністр Роберт Фіцо дійшов до того, що почав обвинувачувати Україну в організації виступів проти нього, намагаючись свідомо закривати очі на зростання народного незадоволення від того, що їх влада намагається підігравати російським інтересам.

Яскравим символом стратегічному розлому між приватними цілями словацького керівництва і потребами словацького народу став випадок коли школяр Сімон Оманік відмовився потиснути руку президенту Петеру Пеллегріні, обвинувачуючи того у проросійській пропаганді та брехні.

Як результат, партія Фіцо отримує 18,4% підтримки, а проукраїнська "Прогресивна Словаччина" може розраховувати на 23,9% голосів та мала б усі шанси на формування нової більшості, якщо вибори проходили б сьогодні.

Фактор України та протистояння Росії став основою для мобілізації й консолідації проєвропейського населення в Угорщині та Словаччині, даючи імпульс для якісних демократичних змін.

Словацьке та угорське населення активніше демонструють власне незадоволення тим, що зовнішньополітичний курс їх країн перебуває у заручниках приватних інтересів місцевих органів влади, які не нехтують російськими коштами, підриваючи цілісність ЄС і даючи підстави російському режиму розхитувати Європу.

Читайте також Європа щаслива, а Росія кусає лікті: що треба знати про азербайджанський газ в Україні

Нова політична архітектура Європи

Яскравий контраст ролі "українського фактора" можна прослідкувати у Молдові та Грузії.

  • У першому випадку, президентка Майя Санду в рамках свого візиту відверто висловлює вдячність українському народу за те, що він героїчно врятував Молдову від російської військової агресії, виражаючи волю більшості народу.
  • У другому – представники партії "Грузинська мрія" спекулювали та побудували власну виборчу кампанію на пропаганді: нібито "вони рятують Грузію від війни й не хочуть повторити долю України". Результат доволі показовий: вже третій місяць тривають масові протести населення, яке розуміє, що у них украли вибори. Команда олігарха Бідзіни Іванішвілі призупинила рух країни у ЄС, зраджуючи стратегічні орієнтири народу. Іншими словами, грузинська влада все ж таки не зупинила війну, а навпаки – розпочала її проти власного населення.

Відтепер перед вибором стоїть Вірменія. Народ і влада країни отримали нагоду розпочати рух в напрямку Європи, розвивати власну економіку й отримати надійні безпекові гарантії. Для цього їм необхідно зайняти правильну сторону та слідувати курсу на підтримку України.

Зворотний шлях – це повернення під російський вплив та очікування того моменту, коли військова база у Ґюмрі стане платформою для військової інтервенції російських збройних сил.

Завдяки "українському фактору" ми бачимо, як інші країни так званого пострадянського простору – Литва, Латвія, Естонія, стали грати активнішу роль в політиці ЄС. Разом з Польщею та скандинавськими країнами вони створюють потужний стратегічний центр, в основі якого лежатиме воля до підтримки України та стримуванні Росії.

Отже, Україна відіграє фундаментальну роль в побудові нової політичної архітектури в Європі та навіть на Кавказі. Прихильники України мають важливу роль в структурі ЄС, антиукраїнські політичні керівники отримали масштабний супротив з боку власного населення, яке прагне справедливої демократизації. Країни, що традиційно перебувають у сфері російського впливу, отримали історичну нагоду позбутись його остаточно та стати на шлях власної суб'єктності, економічного розвитку і незалежності.