Я б не дивився на ситуацію настільки чорно-біло. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Інтереси Європи й України не завжди збігаються
У нас взагалі є схильність спрощувати: Трамп поганий, Європа хороша, європейці завжди на нашому боці й хочуть того самого, чого хочемо ми. Насправді інтереси України, Європи та Сполучених Штатів далеко не завжди збігаються. І кожна сторона намагається досягти завершення війни з урахуванням передусім власних інтересів.
Так само я не вірю в історію про те, що Трамп просто візьме і домовиться з Путіним про Україну в обхід усіх. Він уже майже два роки знову перебуває у Білому домі. Якщо це було настільки просто, чому він досі цього не зробив?
Тому що є Європа, є її інтереси, є Україна, є НАТО. У нас сформувалася своєрідна антиросійська коаліція США, Європи та України. Наші інтереси не ідентичні, але в певний момент вони можуть максимально зблизитися – і саме це здатне створити реальний тиск на Росію.
У Європи ще є важелі впливу на Росію
Є й інша проблема. Ми постійно чуємо від Європи про нові санкції. Зараз Кая Каллас анонсує черговий надпотужний пакет, який має стати найжорсткішим від початку війни.
Звучить добре. Але в мене є просте питання: чи домовилися вже з усіма, хто має за нього проголосувати?
Бо ми вже не раз бачили, як це працює. Один санкційний пакет, другий, третій. А потім з’являється держава, яка має свої економічні чи політичні інтереси й блокує рішення або вимагає його послабити.
Раніше таким зручним поясненням була Угорщина. Коли ця перепона зникла, з’явилися інші – Греція, Мальта. І якщо завтра не буде Греції чи Мальти, може знайтися хтось інший.
Саме тому я не погоджуюся з тим, що у Європи нібито закінчилися важелі впливу на Росію. Важелі є. Питання в тому, наскільки Європа готова ними користуватися.
Європейським політикам дуже зручно пояснювати неможливість того чи іншого рішення правилами самого Європейського Союзу: потрібен консенсус, треба врахувати позицію окремої держави, є національні бізнес-інтереси.
І формально все це правда. Саме на таких принципах Європейський Союз існує.
Але для України результат від цього не змінюється. Ми чуємо гучну заяву про нові санкції, а потім можемо отримати значно слабше рішення і традиційне пояснення: ми не могли зробити більше.
Кремль тиснутиме на Європу сильніше
Росія усе це прекрасно розуміє. Саме тому Москва тиснутиме на Європу дедалі сильніше. Ми вже бачимо російські ракети й безпілотники біля кордонів НАТО, бачимо активність у Балтійському морі, погрози через затримання суден тіньового флоту. Росія розширює зону протистояння і намагається створити для європейців якомога більше проблем.
І це не випадково.
Росія не здатна фінансово виснажити всю Європу. Європейська економіка незрівнянно потужніша. Тому Кремлю потрібно не перемогти Європу економічно, а змусити її саму шукати спосіб зменшити ціну протистояння – тиснути, погрожувати, створювати проблеми з безпекою та судноплавством, грати на внутрішніх суперечностях.
І нам треба виходити саме з цієї реальності.
Як домовлятися з європейцями?
Можна скільки завгодно обурюватися тим, що Європа діє недостатньо швидко чи недостатньо жорстко. Часто ця критика абсолютно справедлива. Але політика – цинічна річ. Європейські держави насамперед захищатимуть власні інтереси. Нам це може не подобатися. Ми можемо цього не приймати. Але ми повинні це розуміти й навчитися з цим працювати.
Тому для України особливо важливими стають прямі двосторонні домовленості з державами, які реально готові діяти.
Якщо Британія готова разом з нами виробляти далекобійні безпілотники – треба розвивати цю співпрацю. Якщо інша країна готова інвестувати в українську оборонну промисловість, постачати зброю чи посилювати нашу ППО – треба будувати з нею окремі довгострокові механізми.
Такі кроки вже робляться. І саме цей напрямок, на мою думку, потрібно посилювати. Бо чекати, що вся Європа одного дня одночасно стане однаково рішучою щодо Росії, можна дуже довго. А в України цього часу немає.