Здебільшого їдуть з України представники малозахищених верств населення. Більшість – це молоді люди до 40 років. Саме на них розрахована агресивна рекламна кампанія, що на кожному кроці по селах та райцентрах пропонує нескладну роботу за кордоном та великі заробітки.
Розлого Нація, що їде: як повернути українських трудових мігрантів додому
Нині проблема набула загрозливого характеру - адже постійно за кордоном перебувають 2 – 3 мільйони українців, а в пікові моменти на сезонних роботах у Польщі, Німеччині та інших країнах ЄС можуть бути до 11 мільйонів громадян України.
Таким чином, українські гастарбайтери стали впливовим фактором для багатьох галузей господарства ЄС. За право платити українцям заробітну плату, яка є нижче ринкової, змагаються на державному рівні. Наприклад, поляки знімають карантинні обмеження для українців, а фіни – надсилають за сезонними робітниками чартери.
Українська влада почала нарешті розуміти масштаби проблеми тільки кілька років тому, до того часу "державні мужі" паразитували на переводах гастарбайтерів і видавали їх за інвестиції. У 2017 році Кабмін затвердив Стратегію державної міграційної політики (щоправда, без конкретики). У 2019 році повернення українців на Батьківщину – стало однією з основних тез програми кандидата в президенти України Володимира Зеленського.
Ми створимо умови, щоб люди, які роз'їхалися по світу, мали би бажання повернутися додому. "Хочу виїхати" ми повинні замінити на "хочу повернутися",
– так обіцяв Зеленський у 2019 році.
Варто визнати, що певні кроки дійсно були зроблені. Крім хештегу #зеповернусь була запроваджена програма пільгового кредитування для українців, які виявили бажання повернутися на Батьківщину. Щоправда, масова програма "Доступні кредити 5 – 7 – 9%" не стала через брак інформування, недовіру мігрантів, а також подекуди саботаж українських банків. Остаточно її добила пандемія коронавірусу.
Завдяки видачі інвестиційних кредитів було створено лише 4 508 робочих місць та збережено 40 761 робоче місце. Нині Гончарук сам перебуває далеко за кордоном і більше нічого не обіцяє.
Наразі офіційної "дорожньої карти" для більшості проєктів нема. Державна цільова програма співпраці із закордонними українцями, яка б мала стати такою, перебуває лише у стадії розробки, не містить конкретних ефективних заходів і зводиться здебільшого до культурницьких аспектів на рівні взаємодії посольств та українських закордонних громад.
У країни повинна з'явитися мета – поліпшити якість людського капіталу. Повинна бути чітка програма і стимули для талановитої молоді отримувати гарну освіту, причому не обов'язково в Україні. Якщо немає певної політики, то нічого немає.
Тож державі час втрутитись та зайнятися проблемою повернення трудових мігрантів, а президенту – згадати, що це була одна з ключових його обіцянок. Наразі вона так і не виконана.