Одні переконані, що президент, який, вірогідніше за все балотуватиметься на другий термін, не має навіть морального права втручатися у церковні справи. Інші, навпаки, вважають, що Томос Україні надали багато в чому завдяки (дехто навіть каже, що виключно) активній і наполегливій позиції Петра Порошенка. Чи в цьому питанні істина справді десь посередині, – сайт 24 каналу поцікавився у відомого політолога Валентина Гладких.
Політолог Валентин Гладких
Пане Валентине, як ви з політичної та людської точку зору оцінюєте все, що наразі відбувається навколо Томосу, зокрема, реакцію Росії і регіональний тур Порошенка?
Якщо говорити узагальнено, то у нас відбувався і продовжує відбуватися процес відмежування українського суспільства і держави від свого колись колоніального статусу. Аналогічний процес відбувався з багатьма країнами, він розпочався не вчора і, звісно, ще не закінчився.
Читайте також: "Милі" сваряться, або Як Україні реагувати на контакти Росії і Білорусі
Що стосується дискусій про ставлення Росії до даного процесу, то воно було цілком прогнозованим і навряд чи присутність чи відсутність у храмі українського президента якимось чином це ставлення змінило б.
До речі, наскільки доцільною, на ваш погляд, була присутність президента у храмі під час надання Томосу?
Це вже предмет іншої дискусії. З одного боку. А з іншого боку, президент водночас є громадянином України і, не виключено, що громадянином віруючим.
Критики чинного президента не втомлюються повторювати тезу, що згідно з положеннями Основного закону, держава і церква відділені один від одного. Якщо відштовхуватися саме від такої позиції, то чи не перевищує гарант Конституції її ж норм, втручаючись у церковне життя?
Тут все залежить від того, що ми розуміємо під втручанням держави у церковні питання. Держава, зрештою, займається формотворенням і забезпеченням функціювання різноманітних норм у суспільстві. Тому політик, так само як і держава, може створювати механізми для різного роду моделювань – економічних, соціальних тощо. Якщо держава створює Кримінальний кодекс, це ж не означає, що вона втручається в життя кримінального світу? Певна річ, що ні.
Так власне кажучи і в цьому випадку. З одного боку, держава має право коригувати сферу відносин, пов'язану з функціюванням релігійних організацій. Тобто, в даному моменті говорити про те, що відбувається якесь втручання держави у церковні питання не доводиться. Але, якщо ми, наприклад, подивимося на той закон, який вже схвалено Верховною Радою (мова про перейменування УПЦ МП – Прим. авт.), то справді, там є ознаки того, що держава втручається у внутрішнє життя релігійних громад.
Крім цього, даний закон, який вже набув чинності, містить норми, які носять дискримінаційний характер по відношенню до певних релігійних організацій, і тому це є порушенням Конституції України. Але знову ж таки, порушується Основний закон чи не порушується, будуть встановлювати не експерти, політики чи громадські активісти, а виключно Конституційний суд.
Читайте також: Президентом України може стати "темна конячка"
А як ви гадаєте, загалом Томос можна назвати об'єднавчим фактором для українського суспільства?
Питання полягає в тому, в якому стані ми перебували до отримання Томосу і в якому стані ми перебуваємо після його отримання? Якби до отримання Томосу в Україні була б об'єднана православна церква, а після його отримання вона раптом розкололася б, тоді доцільно говорити про те, що дійсно відбувається розкол. Але річ у тім, що до отримання Томосу було три релігійні організації православного віросповідання.
Як на вас, чи не використовується це святе питання в передвиборчих гаслах?
А чому ви вирішили, що це питання для мене, наприклад, є святим? Я не є прихожанином жодної з цих трьох церков, тому дивлюся на це питання з боку. Безумовно, є люди які ходять саме до цих церков, тому чутливе для них питання в умовах виборчої кампанії, можливо, і є заручником передвиборчих технологій. Але так влаштований цей світ, що люди намагаються використати все можливе для притягнення своїх потенційних виборців.
Чи було в тих політичних сил, які виступали чи за, чи проти Томосу, бажання використати це питання в своїх електоральних інтересах? Так, безумовно було. Чи є воно сьогодні? Так, безумовно є. Але якщо людина хоче усунутися від усього цього, то простіше за все просто взяти і вимкнути телевізор. А якщо людина хоче зробити свідомий вибір, то вона навпаки має максимально широко ознайомитися з усім наявним потоком інформації. Між тим, для того, аби об'єктивно оперувати цією інформацією людина мусить мати достатньо високий рівень політичної і правової культури, достатньо високий рівень критичного мислення, оскільки усі ці технології побудовані на тому, щоб вплинути на поведінку людей, зокрема, шляхом маніпуляцій.
Оскільки більшість громадян України не мають високого рівня політичної і правової культури і, тим більше – достатньо високого рівня критичного мислення, то справді для них інформаційне середовище найближчі три місяці буде дуже токсичним. Тобто, якщо пенсіонери ходять на вибори, то з ними намагатимуться усіляко загравати, а якщо молодь не ходить на вибори, політики їй нічого й не пообіцяють. Загалом варто завжди пам'ятати: ніколи не буває так погано, щоб не могло стати ще гірше, а все, що не є частиною рішення є частиною проблеми.
Чи шкодуєте ви сьогодні про свій вибір, який робили майже п'ять років тому?
Ні, не шкодую, бо я обираю реальних претендентів серед реальних кандидатів. Разом з тим потрібно розуміти, що в Україні зламана вся політична система. Вона просто не функціонує. Точніше, вона функціонує, але в той спосіб, який не дозволяє розвиватися і вдосконалюватися.
Читайте також: Україна – не Франція: на Майдані життя віддавали за країну, а в Парижі просять пільг
Люди можуть щось змінити власними зусиллями?
А що люди? Ви трішки переоцінюєте людей, певно живучи в ілюзорному світі талановитого українського народу. Я ж особисто не бачу цього талановитого народу. Я бачу дуже багато примітивних, малоосвічених, малопрофесійних, але водночас дуже амбіційних людей. А люди, які кидають сміття на вулицях, – це взагалі бидло! Люди, які отримують зарплати в конвертах – це бидло! Люди, які не платять податки – це бидло! Продовжувати? Якщо вони думають, що можна порівняти сучасну державу з такими манерами поведінки, вони глибоко помиляються. Так апріорі не буває.
До речі...Політичною подією 2018 року українці вважають об'єднання православної церкви та рішення про Томос, свідчать результати опитування проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова. Соціологи поставили респондентам питання, яку політичну подію України вони вважають головною у 2018 році, та дали можливість самим сформулювати відповідь.
Директор "Демініціатив" Ірина Бекешкіна заявила: "Стабільно ми ставимо питання про головну подію року, політичну подію в Україні... Головною подією, очевидно, було названо об'єднання церков-томос – це зазначила більшість у 24% громадян".
Введення воєнного стану зазначили 17% опитаних, інцидент у Керченській протоці – 9%, продовження війни – 7%. Жодної події не змогли назвати 12% опитаних.
Дослідження провели з 19 по 25 грудня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитали 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.