Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Вдова Героя Небесної сотні: Майдан досі триває – просто там зараз людей нема

      2536
      Вдова Героя Небесної сотні: Майдан не був марним
      Вдова Героя Небесної сотні: Майдан не був марним / 24 канал

      Уривок з розповіді вдови загиблого на Майдані 20 лютого 2014 року про те, чи була марною Революція гідності та які зміни вона спричинила.

      Марія Ткачук – людина, життя якої повністю змінив Майдан. Змінив не образно-патетично, а цілком конкретно, зламавши його вщент. Її чоловік – герой Небесної сотні.

      Вони були знайомі з дитинства. Почали зустрічатись, коли їй було 16 років, а йому – 18. Потім – одружились. Потім – жили звичайним життям у селі Велика Кам'янка на Коломийщині.

      Читайте також: П'яті роковини розстрілів на Майдані: хроніка кривавих подій

      Ігоря Ткачука вбили 20 лютого 2014 року – куля пройшла через голову навиліт. Йому було 38...

      Марія лишилась сама із трьома дітьми, найменшому з яких тоді щойно виповнився один рік. Про їхню родину за час, що минув із моменту розстрілів у центрі Києва, писали чи не найбільше. Головною мірою, через те, що сільська громада своїми силами допомогла Марії з нуля побудувати дім, який мріяв звести її чоловік.

      Про те, що для неї змінив Майдан та чи вважає вона його марним – в уривку з її інтерв’ю 24 каналу:

      Марія Ткачук
      Вдова Героя Небесної сотні: Майдан не був марним

      "Майдан не був марним. Як він міг бути марним? Багато змін відбулось. Те що не для всіх, не всі їх бачать – то вже інше. В країні багато що змінилось. Просто все не може змінитись в один момент. Змін не буде, допоки кожна людина не зміниться. Треба всім платити податки, аби були бюджети. Потрібно пам'ятати, що податки – то ті дороги, по яких ти їздиш, освітлені вулиці, по яких ти ходиш. Платиш гроші у бюджет – і життя кругом тебе стає кращим. Але люди про це не думають. Вони думають, що держава має дати їм пенсію, а самому подати про себе ніхто не хоче. У нас всі звикли, що нам все мають дати. Чую, як іноді деякі кажуть: "От скоро прийдуть хлопці з війни і все повирішують!". А чого має хтось прийти звідкись і щось за когось вирішувати? Але люди чекають, що хтось має їм зробити добре. Це – погано.

      Сумно і тяжко дивитись на те, як найстрашнішим днем мого життя влада виправдовує все, що робить. Перші дні люди сприймали це по-іншому. Надіялись, що відбувся Майдан і тепер манна з неба їм буде падати, на деревах ковбаси будуть рости вуджені, а всьо буде само собою робитись. Але так же не може бути!

      В один момент не може стати добре. Але всі вже зневірились. Хтось каже, що стало недобре. Але ж це не залежить від того, що Майдан був. Зле стало не від Майдану. Зле стало від того, що Майдан не закінчився. Він триває. Просто там зараз людей нема.

      Можна скільки завгодно казати, що ти далекий від політики, але вона все одно може змінити твоє життя. Нас політика теж ніколи не цікавила. Хтось каже, що політика – це депутати і міністри; хтось, що політика – це новини по телевізору, а хтось каже, що політика – це життя.

      Якщо ти не будеш ні на що впливати, то хто ти після того? Якщо не хочеш брати на себе відповідальність за своє життя – то ти якась амеба. Просто відбувається щось кругом тебе, а ти ні на що не впливаєш, нічого не знаєш, на вибори не йдеш, бо нема за кого голосувати, нічого не робиш, сміття у тебе з-під хати не забирають, а ти нічого нікому не кажеш…

      Я б з України уже не поїхала. Як можна поїхати з тої країни, за майбутнє якої загинув твій чоловік? Як поїхати? Не можна. Це ніби зрадником стати. Як так? Могили не лишиш – це раз. Тепер ще і хату побудували. Мені навіть у якесь інше місто переїхати – це важко.

      Що Майдан для мене змінив? В першу чергу, змінилось моє мислення. Кого це не торкається – той не зрозуміє. Я раніше теж не розуміла. У мене раніше на першому місці теж були хата, гроші і майно. Була зовсім друга людина. Могла сваритись, а чого ти не пішов на роботу? Чого ти не зробив,що просили? Навіть не думала, а може дійсно він хворий, може відпочити треба. Знала, що нікуди не дінеться, бо Супермен і сили повно має. А тут його забрали. Уже розумію, що вже краще обійдусь без чогось, аби лиш з людиною було все добре. Тому що людське життя – то найцінніше. Що ще змінилось? Все. Світ тепер сприймається інакше. Розумієш, що багато на що можеш вплинути сам, аби не жити, як амеба. Менше думаю про те, що люди скажуть. Є така приказка у нас: "Ще той ся не вродив, аби всім вгодив".

      Більше читайте у спецпроекті 24 каналу: Життя після Майдану: історія вдови Героя Небесної сотні

      Інтерв'ю з вдовою Героя Небесної Сотні Марією Ткачук: відео

       

      Джерело: 24 канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      Залиште відгук