Там у себе вони навіть щороку святкують " день воєнской славы", присвячений перемозі у Куликовській битві якої ймовірно не було взагалі. Або була зовсім не у тих масштабах про які стверджують так звані російські історики.
Читайте також: Що варто робити із тими, хто захотів відкусити шматок українських земель? Версія короля Данила
Те що описують грандіозною баталією у якій загалом нібито брали участь ледь не під двісті тисяч людей з обох боків, насправді могло бути нетривалою сутичкою з у кілька разів меншою чисельністю учасників. Про це говорять і сучасні палеогеографічні дослідження і відсутність серйозних археологічних доказів цієї видатної битви. Та найцікавіше це те, що трапилося потім.
Куликовська битва
Армія монгольського воєначальника Мамая, яку московити нібито знищили ледь не на 90% у Куликовській битві, вже за два тижня у дивовижно відновленій формі брала участь в іншій баталії.
До того ж після "наче перемоги" у "наче грандіозній" битві московське князівство чомусь продовжило платити данину монголам, при тому розмір її збільшився. Загалом же "победители" ще сотню років були васалами монголів. Ось такий специфічний тріумф.
Монгольське військо
Та доки у північно-східній частині вже зруйнованої Київської Русі тішилися ефемерним перемогам, у західній дійсно змогли скинути із себе монгольське ярмо. І це одна із найбільш недооцінених військових баталій на території сучасної України – битва на Синіх Водах, яка відбулася майже за 20 років перед Куликівською і стала справді серйозним ударом по Золотій Орді.
Битва на Синіх Водах
В середині чотирнадцятого століття нащадкам Данила Галицького не вдалося втримати його королівство і сто років. Землі опинилися розділеними між Ордою, Польщею та Великим Литовським князівством, у якому свого часу встиг поволодарювати навіть молодший син Данила – Шварно.
Син Данила Галицького – Шварно
Так чи інакше, уникнувши навали монголів, литовці змогли збудувати міцну державу, захопивши спочатку усю територію нинішньої Білорусі, а згодом і значну частину українських земель, почавши із Волині.
Що важливо, Русь у культурному, економічному, правому сенсах була розвинута краще за литовське князівство. Тож замість звичної моделі поведінки загарбників, а-ля зрівняти всіх і вся зі землею, прибалти натомість переймали багато речей у русичів, як то мова чи релігія. А їхні правителі охоче родичалися із місцевими.
Тож у підсумку ми отримали таку собі федерацію земель, про що свідчить навіть повна назва держави – Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтське. Правив усім цим ділом великий князь Ольґерд.
Ольґерд
Скориставшись тим, що імперія Чингісхана, через міжусобиці його нащадків тріщала по швах, князь вирішив відібрати у них решту земель київської русі. Ольґерд розпочав похід на південь восени, коли спека уже не була проблемою для закутих у лати вояків, а зливи що могли б створити проблеми пересуванню великої армії ще не почалися.
Військо Ольґерда
До того ж монгольські правителі українських територій, через згадані міжусобиці виявилися ізольованими від центру Золотої орди на Сході. Відтак у підсумку Ольґердовому литовсько-українсько-білоруському війську протистояла армія трьох татарських беїв. Генеральна битва відбулася поряд із річкою Сині Води — нині це Кіровоградська область.
Ольгерд запозичив тактику у Данила Галицького, який ще за сто років до того зумів завдати татарам першої поразки на цих землях. Суть була у поділі свого війська на кілька тактичних одиниць та постійному маневруванні. Фланги при цьому були трохи висунуті уперед і розташувалися на них арбалетники, що ховалися за високими щитами та обстрілювали монголів.
Запозичена тактика у Данила Галицького
Усе це в купі не дозволило татарам реалізувати свою улюблену тактику із кінним обстрілом малорухливих одиниць опонента, та оточенням ворожого війська. Врешті без проблем витримавши кілька атак, основна частина війська Ольгерда перейшла у наступ і буквально зім’яла монголів.
Читайте також: Врятував Візантію і воював як крокодил: Роман – останній Великий князь Русі
Останні в паніці спробували втекти, проте це погано закінчилося для більшості із них, зокрема всіх трьох воєначальників, які загинули у битві. Ця перемога дозволила Ольгерду приєднати Київське, Подільське та Чернігово-Сіверське князівства та по суті остаточно звільнити українські землі від ста двадцятирічної залежності від монголо-татарського іга, а саме Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтське перетворила в одну із найбільших держав тогочасної Європи