Вибори по-африканськи

Серед запланованих в Африці виборів дві третини припадають на останній квартал року. Зміни очікуються як номінальні (наприклад, авторитарні режими в Алжирі та в Руанді вкотре "утвердять" свою трафаретну легітимність), так і реальні (зокрема, у Гані). Держави, які нині перебувають в стані внутрішньої турбулентності (Малі, Буркіна-Фасо) вибори "тимчасово" відклали, втім без вказівки на конкретну дату. Це створює додаткову загрозу безпеці в регіоні, війна в якому негативно відобразиться й на утриманні фокуса уваги на російській агресії проти України.

Читайте також Україні бракує командирів: і не тільки в армії

Виборчі процеси в державах Африки часто супроводжуються порушенням прав людини, серед яких придушення свободи медіа та будь-якого плюралізму думок. Журналісти, представники неурядових організацій та активісти вимушені працювати в умовах страху та переслідувань, що призводить до самоцензури та усунення від політичного життя країн.

Так трапилося, наприклад на Коморських островах, де в результаті узурпації влади в січні 2024 року вкотре президентом було обрано Азалі Ассумані. Хоча в липні 2023 року Ассумані гордо відмовився від пропозиції Владіміра Путіна щодо безкоштовних поставок зерна окремим державам Африки, водночас він закликав Україну до припинення вогню, підкреслюючи, що російський диктатор "готовий до діалогу", а іншу сторону ще варто переконувати.

Як Росія руйнує Африку

Стратегія Росії в Африці, з-поміж іншого, спрямована на знищення будь-яких проявів демократії. Після "арабської весни" Путін нажаханий можливістю падіння тираній, схожих на його власну. Державі-агресору вдалося звести цілий бізнес на війні в регіоні, тому автократія та утримання нестабільності – один з її геополітичних інтересів.

Російські "приватні" військові компанії, зокрема і "Вагнер", або ж прямо залучені до вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Африці, або ж стоять на сторожі, доки насильство вчиняють інші озброєні росіянами групи.

Цікаво Зрада чи перемога: що означає відмова від літнього часу

Так, у 2022 році вперше почали з'являтися відомості про викрадення росіянами хлопчиків-підлітків з Центральноафриканської республіки та Камеруну. Батьків або ж били та залякували, або ж переконували, що це "евакуація" з безпекових міркувань, оскільки місцеві повстанці можуть забрати дітей собі. Насправді ж, хлопчиків вивозили для примусових робіт на золотих копальнях.

Через російську дезінформаційну кампанію, пряму підтримку чи поставки зброї, фінансування виборчих кампаній, в Африці:

  • вже відбулося два військові перевороти в Буркіна-Фасо та один – в Судані;
  • захоплення влади в ЦАР;
  • воєнні злочини в Лівії та в Малі;
  • Росія також підтримала антиконституційну узурпацію влади в Бурунді, Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго та Руанді.

11 з 23 держав, де Росія "працює" над знищенням демократії, перебувають у стані збройного конфлікту.

Наприклад, в Гані росіяни забезпечують прихід до влади Джона Магами, який навчався в Москві. При цьому інший кандидат – Махамуду Бавумія, хоча і є представником від чинної влади, але в економічній кризі в державі обвинувачує збройний конфлікт в Україні. Бавумія відвідував Росію на початку березня 2022 року майже відразу після початку повномасштабного вторгнення, де домовлявся про вигідне партнерство.

Зауважте Чому "Шахеди" тепер летять через Білорусь і до чого тут Китай

Цікаво, що Україна домінує на ринку залізної руди та сталі в Гані, в той час, як Росія продовжує використовувати продовольчий шантаж. До цього моменту Гана проявляла солідарність з Україною, підтримуючи голосуванням в ООН, участю в Глобальному саміті миру та підписанням заключного комюніке за його результатами. Однак, чи збережеться така ситуація після президентських виборів – буде зрозуміло згодом.

Українська дипломатія в Африці

У жовтні 2022 року міністр закордонних справ України здійснив перше "африканське турне". У 2024 році було відкрито відразу низку нових посольств в державах регіону. Поворот національної дипломатії в сторону континенту є спробою виправити помилки минулого, коли Україна концентрувалася переважно на розбудові відносин з євроатлантичним регіоном.

Те, що держави Африки довгий час не були в пріоритеті української зовнішньої політики, врешті призвело до формування їхньої позиції в ООН – більша частина країн, які "утримуються" від ключових для України голосувань, – це держави африканського континенту.

Відкриття нових посольств, пожвавлення культурної дипломатії, підготовка кадрів серед тієї самої еліти, на яку націлена Росія, розбудова відносин між представниками громадянських суспільств, спільна боротьба за демократичні цінності, права людини й мир, збереження та розширення економічної взаємодії – складові досягнення успіху України за серця й уми населення Африки. Подібне партнерство є вигідним, як для нашої держави, так і для країн регіону, яким Росія та росіяни під вуаллю "допомоги й солідарності" несуть лише руйнування, конфлікти, бідність і страждання.