Натомість економічна політика самого Ердогана спричинила чимало проблем всередині Туреччини. Опозиція наголошує на відході від демократичних практик з боку президента та узурпацію влади. Втім, Ердоган досі залишається одним із найпопулярніших політиків в країні, а потужний державний ресурс дозволяє йому, напередодні голосування, приборкати частину економічних складнощів для населення. 24 Канал проаналізував шанси опозиції в протистоянні з Ердоганом, а також як результати виборів вплинуть на Україну.

Цікава думка Щойно Ердоган переобереться президентом, його риторика щодо Росії зміниться

Реджеп Таїп Ердоган є центральним політиком Туреччини з 2003 року. До 2014 він обіймав посаду прем'єр-міністра, після чого керував країною вже в якості президента. Перше десятиліття влади Ердогана супроводжувалося потужним економічним зростанням країни. Мільйони турків попрощалися з бідністю, а промисловість держави активно розросталася, створюючи робочі місця та посилюючи економічні потужності країни.

Втім, згодом Ердоган, як і будь-який політик, який перебуває на керівних державних посадах тривалий проміжок часу, почав активно розширювати свої повноваження.

Реджеп Ердоган отримав повний контроль над урядом та перейняв на себе усі повноваження з формування зовнішньої політики, а згодом у 2021 році забрав незалежність навіть у Центрального банку Туреччини. З того моменту Ердоган почав формувати власну економічну політику, що призвело до величезної інфляції, яка на піку зросла майже до 85% та знецінила державну валюту Туреччини – ліру.

Стрімке зростання цін викликало жорстке невдоволення серед населення, підірвало середній клас та стало одним із найбільших політичних випробувань для самого Ердогана, адже його популярність почала активно падати, хоча президент і запевняє населення, що все під контролем.

При цьому, економіка Туреччині досі висить на волосині, а експерти запевняють, що "економічне чудо" за планом Ердогана суперечить основним законам економіки.

Єдиний адекватний вихід з цієї кризової ситуації – повернення до нормальної політики незалежного Центрального банку. Якщо вони цього не зроблять, криза лише посилюватиметься, а зрештою дійде свого піка та повалить всю турецьку економіку та негативно вплине на економічну ситуацію всього регіону,
– пояснив 24 Каналу відомий економіст та інвестиційний банкір Сергій Фурса.

Натомість Ердоган має в своїх руках потужні державні ресурси, які він вже зараз використовує в якості такого собі "пряника" для невдоволеного населення.

  • влада організувала програму грошової підтримки для малозабезпечених сімей,
  • пробачила громадянам частину боргів,
  • а також запровадила систему, що захищає від знецінення депозити населення у державній валюті.

Проблема полягає в тому, що згодом така щедрість може вийти боком для економіки та ще сильніше розігнати інфляцію. Однак, схоже, що для Ердогана та його партії зараз важливо успішно пройти вибори, а проблеми майбутнього мають менше значення.


Чи зміниться щось для простих турків після президентських виборів / фото EPA

Перенесення виборів на травень Ердоган офіційно пояснює додаванням певного символізму до цього голосування, адже результати виборів мають стати остаточно затвердженими під 100 річницю розпаду Османської імперії та започаткування сучасної турецької держави. Втім, з іншого боку, таким чином Ердоган скорочує час на передвиборчу кампанію для опозиції.

Таким чином, Ердоган хоче дати конкурентам менше часу на підготовку, бо залишилося всього два з половиною місяці на всю кампанію, а вони ще навіть не визначилися зі своїм основним кандидатом. Ердоган це прекрасно розуміє, тому й переніс вибори на місяць раніше, щоб в опозиції залишилося менше часу, щоб розігнати передвиборчу кампанію. Але не варто відкидати й символізм, бо такі політики, як Ердоган, люблять такі дати,
– зазначає в коментарі 24 Каналу експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Водночас Туреччина має велику проблему з сирійськими біженцями, яких в країні нараховують близько 3 мільйонів. Ердоган ще минулого року пообіцяв вирішити це питання. Навіть військова операція, яку Туреччина проводила на території Сирії мала на меті створити певну "зону безпеки", куди згодом можна було б переселити цих сирійських біженців та зменшити навантаження на саму Туреччину.


Війська Туреччини готові до вирішення питань у Сирії / фото Anadolu

Ймовірно, Ердоган напередодні виборів все ж зможе домовитися зі Сполученими Штатами та Росією про доведення до кінця операції в Сирії, аби показати виборцям, що тема біженців стоїть на його порядку денному, а він здатний контролювати цю ситуацію,
– припускає Ілія Куса.

Шість турецьких опозиційних партій об'єдналися сьогодні навколо ідеї покласти край владі Реджепа Ердогана. Опозиційна коаліція наголошує на тому, що в разі перемоги, вони:

  • відновлять незалежність урядових органів, у тому числі й Центрального банку;
  • зменшать повноваження президента та повернуть країну до парламентської системи;
  • представники прямо декларують це як боротьбу демократії проти автократії та використовують економічні негаразди Туреччини, як приклад провального одноосібного управління державою;
  • опозиція також обіцяє подолати корупцію та відновити незалежність державних ЗМІ. Коаліція пообіцяла змусити національний мовник Туреччини TRT та державну інформаційну агенцію Anadolu дотримуватися принципів незалежності та неупередженості, що зрештою мало позитивний відгук серед населення.

Однак, опозиція все ще не назвала свого основного кандидата, що разом із перенесенням виборів на травень зменшує їхні шанси на перемогу. Проблема також може полягати у внутрішніх суперечностях серед турецьких опозиціонерів. Якщо вони в стислі терміни не зможуть обрати свого кандидата, їхні шанси на перемогу, стрімко наблизяться до нуля.


Турецька опозиція оприлюднила план, як перемогти Ердогана / фото AFP via Getty

На сьогодні основними кандидатами вважають двох найбільш популярних опозиційних політиків Туреччини. Це мери великих міст – Стамбула та Анкари. Втім, обидва заявили, що бачать кандидатом лідера Республіканської народної партії Кемаль Кілічдароглу. Вони віддали йму перевагу, хоча він і менш популярний політик. Кілічдароглу вважається більш системним опозиційним політиком та в нього є дуже серйозні амбіції. Він вже давно хоче балотуватися, але поки не отримав позитивного відгуку від усіх партій, які долучилися до коаліції. Опозиція поки не оголосила, хто буде їхнім кандидатом, суперечки ще тривають, але судячи з усього, це буде саме Кемаль Кілічдароглу,
– переконаний Ілія Куса.

Наразі ще не всі опозиційні партії з коаліції виступили з підтримкою Кілічдароглу, проте шансів на те, що мери Стамбула або Анкари погодяться балотуватися, все менше. Слід враховувати той факт, що президент Ердоган теж не стоїть осторонь та використовує потужний державницький апарат, щоб завадити опозиції навіть дійти до самого голосування.

Власне, саме з протидією Ердогана зіткнувся Екрем Імамоглу, якого вважають головним конкурентом чинного президента.

Одним із головних конкурентів Реджепа Ердогана та людиною, яка потенційно мала шанси перемогти чинного президента на майбутніх виборах, називають мера Стамбула Екрема Імамоглу. Проти Імамоглу йде найактивніша боротьба з боку чинної влади, що намагається використати юридичні механізми, аби не допустити його до голосування. При цьому спроби здихатися Імамоглу тривають ще з 2019 року.


Екрем Імамоглу / фото AP

Того року в Стамбулі проходили вибори мера, а Екрем Імамоглу боровся за цю посаду з кандидатом від президента Ердогана. Коли Імамоглу вирвався вперед, посадовці з уряду вирішили взагалі скасувати його перемогу на виборах. Згодом, через кілька місяців відбулося повторне голосування, а Імамоглу знову переміг.

Мер турецької столиці не стримався у висловах та назвав "дурнями" тих посадовців, які намагалися скасувати його початкову перемогу, за що зрештою отримав судову заборону займатися політикою на 2 роки та 7 місяців. Враховуючи, що суд виніс цей вирок напередодні президентської кампанії, очевидно, що це було необхідно, щоб завадити популярному меру Стамбула взяти участь у майбутніх виборах.

При цьому, МВС Туреччини подало до суду ще кілька позовів проти Імамоглу. Його звинувачують у корупції під час попередньої каденції на посаді мера Стамбула у 2015 році. Водночас Імамоглу нібито працевлаштував понад 1600 людей, пов'язаних із тероризмом, а також образив члена партії Ердогана. Очевидно, що влада всіма силами намагається здихатися нової зірки політичної опозиції та відняти контроль над Стамбулом – найбільш густонаселеним містом Туреччини. Столиця з її 15-мільйонним населенням є однією з найважливіших електоральних точок країни, адже фактично кожен п'ятий виборець Туреччини проживає у Стамбулі.

Черговим випробуванням стійкості для Реджепа Ердогана став катастрофічний землетрус, який вразив Туреччину та призвів наразі до понад 2 600 жертв. Тепер все залежить від того, наскільки позитивно виборці оцінять реакцію Ердогана на трагедію та чи не почнуть звинувачувати майже 20-річне керівництво країною та його партії у причинах таких масштабних руйнувань.

Експерти та сейсмологи вже запевняють, що такої великої кількості жертв вдалося б уникнути, якби будівництво житлового фонду відбувалося з дотриманням необхідних сейсмічних норм.


Від реакції Ердогана на наслідки землетрусу залежатиме його політичне майбутнє / фото Presidential Press Office

Слід очікувати, що історію з землетрусом може підхопити опозиція та почати наголошувати на тому, що левова частина підрядників, які отримували тендери на будівництво, належать самому Ердогану та його найближчому оточенню та почнуть атакувати чинного президента по цій темі. Натомість сам Ердоган також може використати цю активність опозиції собі на користь та звинувачувати їх у спробі заробити політичні бали на людській трагедії, чим зможе закласти ще більше розбрату всередині досі розділеної опозиції.

Без відповіді поки залишається також те, чи буде Ердоган відкладати дату голосування. Чи зможе збільшення дистанції до виборів приглушити ефект від трагедії та який вплив це матиме на результат.

Правильна оцінка політичних наслідків цієї катастрофи дозволить Ердогану показати себе людиною, яка всіма силами прагне допомогти простим громадянам, які постраждали або залишилися без житла внаслідок землетрусу.

З іншого боку, кожна помилка у цьому розрахунку здатна суттєво посилити опозицію та навіть стати тим об'єднуючим фактором, що дозволить їм похитнути владу Реджепа Ердогана.

Реджеп Ердоган активно сперечається зі Сполученими Штатами та Європейським Союзом, продовжує виступати проти прийняття Фінляндії та Швеції до НАТО, а також розбудовує активну співпрацю з Росією. Туреччина нині звинувачує скандинавські країни в підтримці Робітничої партії Курдистану, яка в Туреччині вважається терористичною. Останньою краплею для Анкари стало спалення Корану під час протестів біля турецького посольства. У відповідь на це, Ердоган ще активніше став блокувати прийняття Швеції до Альянсу.

Що Ердоган не поділив зі США і до чого тут Росія

Вашингтон має доволі напружені відносини з Ердоганом. Вашингтон заблокував продаж Туреччині своїх винищувачів F-35, після того, як Ердоган придбав у Росії ракетні системи С-400. Напружені відносини також посилюються тим, що американський Конгрес наголошує на порушенні прав людини в Туреччині, особливо наполягаючи на масштабних репресіях проти протестувальників, яких затримали після невдалої спроби державного перевороту 2016 року.

Байден та Ердоган особисто зустрілися на полях саміту G20 у листопаді минулого року, проте реальних зрушень у відносинах двох країн досі не відбулося.

Байден та Ердоган на полях саміту G-20 в Індонезії / фото AFP

Водночас опозиція та сам президент Ердоган, схоже, збігаються у своєму баченні відносин з Росією. У своїй програмі опозиційні партії взагалі не згадали вторгнення Росії в України, але заявили, що будуть підтримувати конструктивні відносини з Росією та Україною, дотримуючись збалансованого діалогу. Приблизно таку ж позицію нині демонструє й Реджеп Ердоган.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Ердоган не приєднався до санкцій проти Москви, але при цьому надавав Україні значні обсяги військової підтримки. Ердоган намагається виступати посередником у війні, пропонуючи Стамбул, як майданчик для мирних перемовин. Водночас Туреччина планує розбудувати на своїй території газовий хаб, щоб постачати енергію далі в Європу, та активно залучає Росію до будівництва атомних електростанцій в Туреччині.

Втім, в очах Владіміра Путіна, Ердоган є дуже близькою авторитарною фігурою, саме тому президенту Туреччини й вдалося побудувати образ єдиного лідера країни НАТО, до якого дослухається російський диктатор. В цьому контексті, невідомо, наскільки він буде готовий слухати представників опозиції, якщо ті все ж здобудуть перемогу на майбутніх виборах. Враховуючи їхнє прагнення покращити відносини зі США, вони можуть зіткнутися з проблемою, коли їм не вдасться так вдало балансувати між Заходом та Росією.


Путін та Ердоган страждають на авторитаризм / фото EPA / Turkish Presidential Press Office

У відносинах між Україною та Туреччиною навряд чи настануть серйозні зміни, яким би не був результат виборів. Ердоган хоч і вважається авторитарним лідером, у питанні війни проти України та тієї ж окупації Криму, його позиція є цілком послідовною.

Деякі антизахідні заяви чинного президента Туреччини можуть відчуватися дуже гостро, особливо в частині "провокацій НАТО проти Росії", проте саме в бік України якихось різких кроків не було, і навіть навпаки. Натомість спроби уникнути обговорення теми України з боку опозиції лише викликає питання, адже невідомо, чого очікувати від можливого нового уряду Туреччини та на які компроміси з Росією вони будуть готові піти.