Але про шпигунську та диверсантську діяльність в тому ультиматумі, здається, нічого не сказано. Та й не могло бути сказано: шпигунство та диверсії – то ж така "секретна" річ, що її руками не помацаєш, із супутника не сфотографуєш, як якого-небудь "воєнторгівського" танка чи Града. Тому те, що ми зараз спостерігаємо – це перекидання сил та засобів на шалену шпигунську та диверсійну війну з війни "регулярної", армійської.
Читайте також: Вибух у Калинівці: вороги ті, хто нехтують службовим обов'язком
І з цієї точки зору в один ряд вишиковуються:
- Численні смерті провідних злочинців, які мали бодай якийсь стосунок до захоплення Криму та частин Донецької й Луганської областей – вбивства, які сталися протягом хіба що одного тижня після оприлюднення того ультиматума в Донецьку, на роїсі та в Сирії (а може, ми й не знаємо, хто та де ще "прийняв іслам", як нині кажуть). В ідеалі, ніхто з них не має, за планами ху*ла, дожити до Гаагського суду та надати проти нього свідоцтва.
- Демарші румунських та угорських можновладців, які знайшли (чи яким підказали) привід для намагань зупинити просування України до Європи.
- Намагання чи то дурних, а чи то надто хитрих (як вони самі гадають) дупутатів Ради поховати судову реформу під горою поправок – бодай хоч граматичних, але таких, які знову слід розглядати, обговорювати... аби в жодному разі не міняти закон, який нині перетворює суддівський корпус на Третій окупаційний корпус роїської армії (після отих першого та другого з дири та лири).
- Пряма диверсія на армійських складах боєприпасів під Вінницею.
Все це, повторюю – різноманітні прояви шпигунської війни, з якою нам з вами слід відтепер рахуватися. Ізраїль вже більш, ніж 70 років так живе. Україні доведеться вчитися такому життю. Бо така війна – єдиний наразі реальний шанс для ху*ла та всіх його мишебраттів, аби України не було.
Читайте також: Прокуратура назвала вибухи на артскладах у Калинівці диверсією