Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Він зробив так, як мав зробити кожен, – мати полоненого українського моряка Небилиці

      Полонений український моряк Богдан Небилиця
      Полонений український моряк Богдан Небилиця / Tass.ru

      Сьогодні – півроку відтоді, як росіяни захопили в полон 3 кораблі українських моряків у Чорному морі. Донині всі 24 військовополонених лишаються в СІЗО "Лефортово" в Москві під незаконним арештом.

      Вашій увазі хвилююча історія про загратованого українського моряка, командира артилерійського броньованого катера "Нікополь", старшого лейтенанта Військово-Морських Сил ЗСУ Богдана Небилиці, який у 2014-му виконував гімн України на анексованому півострові при піднятті російського прапора так, що спів не зміг заглушити навіть оркестр окупантів.

      У проникливому інтерв'ю матері полоненого моряка Валентини Небилиці читайте про те, що Богдан розповідав родині про перші хвилини окупації Криму, що він пише в листах з російської буцегарні та чому її син зробив так, як мав зробити кожен.

      матір Богдана Небилиці полоненого українського військового
      Матір Богдана Небилиці Валентина

      Як Богдан вирішив зв’язати життя з Військово-Морськими Силами? І як Ви до цього поставились?

      З дитинства Богдан мріяв побувати на морі. Після 9 класу вони з друзями вирішили вчитися на моряків. Друзі невдовзі передумали, а син вирішив спробувати поступити до Севастопольського війського-морського ліцею. А він же далеко від дому ніде не був, навіть на морі ніколи не був, бо допомагав у селі Глазовому на Сумщині нам із батьком, діду із бабою допомагав. Відповідальний був з самого дитинства. Якщо сказав, що зробить, – то закон для нього. Тому ми вже не заперечували. А батько наполіг: якщо хоче, хай їде.

      Богдан Небилиця полонений український військовий
      Богдан Небилиця

      І от його мрія здійснилась – успішно вступив до морського флоту. Які він мав перші враження від навчання?

      У родині не було військових, лише батько і дядьки служили в армії. Невдовзі Богдан після вдалого вступу до Севастопольського військового ліцею приїхав додому. Знаєте, як буває в селі, ми з цієї нагоди влаштували гостину. От всі веселяться, а Богдан сидить зажурений, розказувала його хрещена. Відповів, що зажурився, бо не хоче зганьбити ні батька, ні матір, ні діда. Відчував відповідальність. Хрещена відповіла, що впорається, адже ми віримо в нього. Розповідала потім, що ніколи не забуде його очі... І я зараз кажу батькові, що він справді не зганьбив нас. Ні село, ні район, ні Україну. Ми гордимося ним.

      Про Вашого сина країна дізналась ще у 2014-му році, коли "нахімівці" співали державний гімн під час церемонії підняття російського прапора в академії. Гімн не вдалося заглушити окупантам навіть оркестром. Богдан Небилиця був серед тих, хто протестував проти анексії Криму і відмовився ставати підконтрольним Путіну. Ви про це дізнались по телевізору... Що можете розказати про ті часи?

      Тоді він навчався в Академії Військово-Морських Сил імені Нахімова. Ми дивилися телевізор і побачили у новинах хлопців. Я глянула і кажу до чоловіка: "А син наш де?" Він відповів: "У другому ряду перший стоїть наш Богдан..."

      Курсанти
      Курсанти Академії ВМС імені Нахімова

      Ми все зрозуміли. Він лишився на нашій стороні, як і повинно бути. А до того ми не могли зв’язатися з ним, адже у них позабирали телефони.

      Що відомо про події після співу гімну?

      Як лише подзвониш до нього, він по роботі майже нічого не розказував. Лише відповідав: "Мамо, тату, все добре, не переживайте". Опісля співу гімну України він згодом подзвонив нам, теж нічого особливо не розповідав. Лише повідомив, що їх скоро перевезуть в Одесу. Сказав, що живий-здоровий, почули голос. І все. Зраділи, що живий.

      Богдан Небилиця полонені українські моряки
      Богдан Небилиця на фоні українського артилерійського катера "Нікополь"

      Кожен мав зробити так, як він зробив. Звістка про протест курсантів облетіла всю Україну, нам почали дзвонити волонтери і пропонувати допомогу. Через тиждень його вивезли з Криму. Ми, знаєте, як звісточки чекали?. А в нас старенький його дід із бабою. От їм скоро по 90 років. Як тоді у 2014-му, так і зараз, дуже чекають його повернення... А прапор, що його Богдан привіз з Криму і повісив у батьківському домі, і донині висить.

      Вашого сина після окупації півострова перевели на материкову частину України, де у 2016-му він закінчив навчання в Інституті Військово-Морських Сил Одеської морської академії. З 2016-го по 2018-й Богдан був командиром кількох артилерійських броньованих катерів.

      Відомо, що його мали призначити командиром американського патрульного Катера "Айленд" і він мав приступити до виконання обов’язків. Але донині через полон не судилося... Розкажіть про цю частину його життя. Чим ділився з родиною?

      Про Севастополь і перевезення з Криму він нічого не хотів згадувати. А робота моряком йому подобалась. Говорив, що це його. Ми відчували гордість за сина. І зараз відчуваємо. Ми гордимося, любимо його, чекаємо з нетерпінням... Якби можна було б передати йому ці слова. Уся рідня чекає. Нещодавно у моєї доньки народився синочок, назвали на честь нього Богданчиком. І дід все повторює бабі, аби не вмирала і дочекалась внука.

      Богдан Небилиця в російському полоні
      Богдан Небилиця в російському полоні

      Зараз Богдан Небилиця перебуває за ґратами СІЗО "Лефортово" в Москві. Як Ви тримаєте зв'язок з сином? Чи спілкується з родиною у листах?

      Зв’язок безперешкодно тримаємо з консулами й адвокатами, які бувають у нього раз на місяць. По телефону з сином за півроку російського полону жодного разу не говорили. А листи від нього приходять. Ми отримали за півроку чотири листи. У Богдана у крові звучить патріотизм. Пише, що в нього все добре... Переконує, що скоро побачимось. Просить не переживати. Пише: "Мамо, татку, прошу вибачення за те, що два рази за мене ви переймаєтесь. У мене все гаразд. Я вас люблю".

      Богдан Небилиця російський полон полонені моряки Росія СІЗО
      Небилиця разом з іншими українськими полоненими моряками

      Листи підтримки Богдану Небилиці необхідно писати російською мовою і відправляти за адресою: ФКУ СИЗО-2 УФСИН России в г. Москва, ул. Лефортовский Вал, д. 5, г. Москва, 111020, Российская Федерация.

      Джерело: 24 канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      Залиште відгук