В Україні сприймають конфлікт між Іраном та Афганістаном, як битву "жаби з гадюкою". Звісно, такий підхід можна цілком зрозуміти, адже "бійка" між двома терористичними режимами, один із яких постачає вбивчі дрони на голови українців, точно не зіпсує настрою. Та чи варто перебільшувати масштаби того, що відбувається? І чи варто перебільшувати роль глобальних гравців Росії чи США у цій історії?

Точно ні.

Актуально У Талібані погрожують захопити Тегеран: на кордоні розпочалися бойові дії

Що цікаво здебільшого новини з істеричним хайпом опублікували російські ЗМІ, тоді як в Україні чомусь теж піддалися тренду пропагандистів і фактично влилися в цей інформаційний потік.

На одній із ділянок кордону між двома країнами таліби влаштували незначну, навіть за мірками гарячого регіону, перестрілку з іранськими прикордонниками. Варто відразу наголосити, що таких локальних сутичок протягом останнього десятиліття було дуже багато. Хоча, заради справедливості, треба визнати – вони почастішали протягом останніх років трьох. І в усьому винен…клімат. Та про це трохи згодом.

Після захоплення влади талібами в Афганістані, сутички та стрілянина – настільки часте явище не лише на кордоні з Іраном, а й у неврегульованих районах з Пакистаном, що навіть місцеві ЗМІ рідко приділяють цьому увагу. При цьому, на кордоні з Пакистаном таких конфліктів виникає значно більше. Все через великий потік біженців, зброї, а також складні стосунки Ісламабаду з численними групами талібів, які надто вже неоднорідні й неконтрольовані.

Хоча Іран прямо не визнає уряд талібів, там підтримують відносини з ватажками Афганістану. Якщо ж говорити про цю локальну сутичку з Іраном, то тут аж ніяк не йдеться про війну між Іраном та всім "Талібаном", а лише про конфлікт з одним з угруповань талібів в прикордонній провінції Німроз, де найчастіше спалахують локальні перестрілки.

Місцеві клани та лідери часто традиційно роблять гучні заяви, як от "підемо на Тегеран". Однак навіть поважні бородані в Кабулі не надають таким гучним закликам хоч якоїсь ваги.

В Афганістані та Ірані давно, ще до приходу талібів, дещо по різному розуміли, де ж проходить кордон на цій ділянці. Мовиться про землю територією не більше 1 – 2 кілометрів.

Цікаво "І ти, Бруте?": Білорусь підтримала Конвенцію про видачу Путіна

Основним джерелом напруги став потік води з річки Гільменд з Афганістану. Саме в провінції Гільменд розташовувався британський контингент НАТО, який також страждав від хаосу та платив життям військових в одному з найнебезпечніших регіонів країни.

Зміна клімату залишається одним із головних чинників конфлікту. Регіон страждає від посухи вже третій рік. Хоч минулого місяця пройшли дощі, які частково покращили ситуацію порівняно з минулим роком, ситуація все ще критична.

Одна з найбільших річок Афганістану, Гільменд, бере початок у горах Гіндукуш і простягається на понад 1 000 кілометрів через усю країну, перш ніж впадає в басейн Сістан в Ірані.

Де бере початок річка Гільменд: дивіться на карті

Попри досягнуті домовленості, за останні кілька десятиліть річка кілька разів ставала предметом суперечок між двома країнами.

Однак, очевидним є той факт, що іранська влада не врахувала вплив зміни клімату та тривалі посухи в регіоні.

  • Іран стверджує, що отримує лише близько 4% від загальної кількості води, узгодженої ще за договором 1973 року. Угода вимагала від Афганістану надавати Ірану в середньому 22 кубометри води в секунду на рік, а ще 4 кубометри – як жест доброї волі.
  • Неспроможність талібів впоратися зі зберіганням несвоєчасного підйому води призвела до того, що взимку до Ірану надходили незвично високі обсяги води.

За звичайних обставин у певні зимові місяці Іран міг отримувати втричі більше води, ніж передбачені 26 кубометрів на секунду. Однак варто враховувати, що ці цифри залежали від "нормального водного року", як зазначено в договорі, а цей рік геть не був нормальним для Афганістану.

Країна стикається з екстремальними посушливими умовами і виснаженням водних ресурсів. Один з афганських фермерів Мохаммад Нур у коментарі 24 Каналу поскаржився, що вони з усіх сил намагаються отримати воду для зрошення своїх посівів, що призводить до зниження врожайності.

"Зараз ми також використовуємо підземні колодязі, але рівень ґрунтових вод з кожним роком знижується. Як ми можемо надсилати воду нашим сусідам?", – логічно зауважує чоловік.

Зауважте Росія боїться не вступу України в НАТО: у чому насправді була річ

В Ірані традиційно граються в "сильнішого брата". У Тегерані часто погрожують Афганістану та все ж ніколи не наважувалися відкрито вступати в затяжні сутички, особливо збройні.

Власне саме небажання Ірану розглядати кліматичні питання призвело до ескалації конфлікту. У своїй заяві іранський уряд назвав причини посухи "суперечливими і некоректними".

Відносини між Іраном і Талібаном, звісно ж, непрості, та до якогось глобальнішого конфлікту справа не дійде. Насамперед тому, що нікому ця війна зараз там не потрібна.

Водночас у так званому "міністерстві" внутрішніх справ Талібану вже закликали до діалогу й заявили, що "пошук виправдань для війни не відповідає інтересам жодної зі сторін".

Політичні відносини Талібану з Іраном ненадовго покращилися в останні місяці, коли в лютому іранці передали посольство колишнього афганського уряду. Однак "водний конфлікт", схоже, перекреслив будь-яку політичну доброзичливість між обома країнами.

Зміна клімату лише погіршить ситуацію. Доступ до води в майбутньому викликатиме ще чимало сутичок, що вплине на стабільність влади по обидва боки кордону.

Натомість твердження деяких експертів про те, що залучення Ірану в раптовий конфлікт проти талібів може якось серйозно відвернути Тегеран від його військової співпраці з Росією, є відверто хибним. Наразі ця сутичка, яку можна порівняти з бійкою в пісочниці, не має підстав якось суттєво вплинути на спроможності Ірану чи змінити його пріоритети щодо війни проти України.