Війна у Лівії: апетити Росії та нафтове прокляття

Битва двох столиць за Лівію: Анкара проти Каїру

Лівійська війна все більше нагадує сирійську: великі країни чужими руками з'ясовують стосунки на території розваленої держави. 24 канал проаналізував ситуацію.

Читайте ще Війна у Лівії: кому потрібна країна й вигідний конфлікт

Варто згадати, як розгорталися останні події: 13 липня самопроголошений парламент Хафтара в м. Тобрук (Палата представників) дозволяє Єгипту вводити війська на територію Лівії, згоду на що 20 липня дали вже єгипетські Законодавчі збори. Західний уряд Лівії відразу назвав це "оголошенням війни".

Саме за контроль над вуглеводнями і йде війна, це важливіше навіть за територію (хоча Хафтар кілька разів пробував захопити Триполі та встановити свій одноосібний режим). Уряд ООН підтримують Туреччина, Катар та – непостійно – Італія.

З іншого боку – ОАЕ, Франція, Росія через ПВК "Вагнер", набираючий вагу Єгипет. Ці держави підтримали ідею очільника Єгипту Абделя Фатага Аль-Сісі від 6-го червня про включення Хафтара до Уряду національної єдності, що категорично відкидають в Туреччині та у Триполі. Попри всі протиріччя між собою, спільна мета "друзів Хафтара" – забезпечити швидкий порядок у Лівії та не допустити посилення Туреччини.

Маленький, але гордий емірат Як вижити у блокаді та ізоляції: чим вражає приклад Катару

"На рівні регіональних держав боротьба йде між Туреччиною і Саудівською Аравією, третім фактором нестабільності виступає Іран. Додає нюансів особлива позиція Катару – ця монархія може дозволити собі фінансувати протурецькі рухи як в Лівії, так і Сирії. Всі ці держави прагнуть домінування у сфері культурного та історичного впливу", – пояснив у коментарі 24 каналу Юрій Олійник, співробітник Українських студій стратегічних досліджень.

Протистояння Анкари та Москви, Анкари та шейхів Еміратів разом з Каїром перетворює громадянську війну у Лівії на світову у мініатюрі. Додамо сюди ще іноземну зброю, китайські та турецькі дрони…

Про самих лівійців у цьому контексті вже мало хто згадує на фоні медіа-війн та зіткнення наративів. А відключення електроенергії може тривати по 16 годин, є ризик загинути від снаряду, медичні послуги й так обмежені через конфлікт, стали майже зовсім недоступними через пандемію COVID-19.

"Мубарак тридцять років розповідав, що він переміг у війні з Ізраїлем, що Єгипет виграв. Ситуація з того часу змінилася, і зусилля режимів по просуванню свого бачення подій стикаються з викликом соціальних мереж. Які значно важче контролювати, ніж традиційні ЗМІ", – пояснив у коментарі 24 каналу Сергій Данилов, заступник директора Центру Близькосхідних досліджень.

Халіфа Хафтар та Абдель Фатаг Аль-Сісі / Фото Arab News

Зростання впливовості лідера Єгипту Аль-Сісі пов'язана не стільки з перемогами або поразками Хафтара в Лівії, скільки зі здатністю утримувати під контролем внутрішньополітичну ситуацію і залучати ресурси. необхідні для розвитку Єгипту з Затоки, – додав Сергій Данилов.

Що стосується Туреччини, то зараз можна спостерігати розпорошення ресурсів: турецькі солдати, знекровлені репресіями, воюють у Сирії, у Лівії та ще й Анкара формально підтримує Азербайджан у бойових діях проти Вірменії за Карабах.

Велике питання, чи вистачить сил в Ердогана для двох великих конфліктів, але гроші на них точно будуть виділятися. На лівійському фронті, сили Уряду Національної Згоди готуються атакувати енергетичний вузол країни та рідне місто Каддафі – Сірт та стратегічну авіабазу Джуфра. Єгипет вже назвав ситуацію "своєю червоною лінією".

Втім, аналітики сумніваються, що за цим стоїть щось серйозніше за звичайні погрози. Головним чином через велику відстань до Сірта – близько 800 км пустелі. До того ж, у Єгипта є більш нагальні справи: загроза від "Ісламської держави" на Синаї та спорудження дамби на півдні Нілу Ефіопією.

Туреччина хоче контролювати Сірт і тоді може погодитись на припинення вогню. Думаю, росіяни цьому не раді, – прокоментував VOA політичний аналітик Ільхан Узгель.

Зараз війна в Лівії не є такою затратною для Туреччини й не вимагає надмірного напруження. Але все одно можна очікувати збільшення інтенсивності бойових дій, враховуючи значення лівійського шельфу та місця Лівії в картині світу Ердогана.

Втручання у конфлікт Туреччини у січні 2020 року перекинуло лівійську "шахівницю", а Хафтар зазнав кількох серйозних поразок та був змушений відступити далеко на схід. Зупинитися зараз для Анкари значить віддати перемогу росіянам (які мають ті самі проблеми, зав'язнувши у ще більшій кількості конфліктів – 24).

Відкрите втручання Каїру може в черговий раз змінити розподіл сил, здавалося би. Але в Єгипту немає свіжого досвіду транскордонних операцій (як наприклад армії району Сахель – 24). Більшість країн НАТО, включаючи Канаду та США, давно втратили цікавість до подій в Лівії, як колись до Сирії та Сомалі.

"Враховуючи, наскільки велика єгипетська армія, і що вони межують з Лівією, Анкарі все ж варто про це турбуватися", – наголосив Ільхан Узгель. Втім, саме рішення парламенту Єгипту спізнилося як мінімум на 7 місяців, бо Туреччина вже перетворює авіабазу "Аль-Ватан" на власну, а Місураті відновили повноцінну базу ВМФ.

Велика, але не дуже досвідчена армія / Фото Sada el Balad

Прямого зіткнення сторони (Туреччина та Єгипет – 24) будуть уникати до останнього, але цього не можна повністю виключати. Якщо турецька сторона буде впевнена у своїй перемозі, ймовірність такого розвитку подій помітно зростає, на закінчення додав Данилов. Так само малоймовірний "гарячий конфлікт" між турками та росіянами, незважаючи на небезпечну гру Ердогана.

Турецький реваншизм "Право меча" Ердогана: чому зміна статусу храму Айя-Софія – це крок назад для Туреччини

Анкара, здається, досягла своїх цілей, тепер ця країна має конкурентну перевагу перед іншими щодо видобування нафти, бо РФ та зона не дуже цікава: лише 1200 найманців та кілька старих літаків МіГ, себто інтереси Москви у колишній Джамахирії виключно економічні.

Тим не менш, війна у Лівії триває і час поглянути на більш глобальну геополітичну карту.

Глобальний погляд: що чекає війну у Лівії

Конфлікт у Лівії стає більш глобальним / Фото Council on Foreign Relations

Звісно, що країни, про які ми згадали вище, не самі воюють у таких проксі-війнах, а частіше за все використовують найманців з інших країн чи театрів військових дій.

Так у Лівії і зіткнулися тисячі "вагнерівців" з тисячами же сирійців на боці Туреччини. Останні були ветеранами конфлікту в Сирії. Африканське командування армії США оцінює їх кількість у приблизно 3800 бійців. Солдат ПВК "Вагнер" приблизно стільки ж.

​Нова зброя проти Асада Перетворити життя Асада на пекло: як США вдарили по режиму у Сирії

Цікаво, що кажуть аналітики: РФ хоч і підтримує Хафтара, але основну ставку робить на сина Муаммара Каддафі – Саїфа Аль-Іслама. Єгипет та Саудівська Аравія просто стають ситуативними союзниками РФ, зберігаючи міцні зв'язки з Вашингтоном.

Подивившись уважно, Росія перейняла практику вербування сирийців, які, що цікаво, билися проти режиму Асада. Їм пропонують 1000 доларів на місяць та амністію чи принаймні поступливість з боку Дамаску. Загони забезпечні БПЛА та навченими снайперами, які вже призвели до значних втрат армії Триполі. Також вони закладають міни та саморобні вибухові пристрої.

У травні доєдналась ще й авіація: голова AFRICOM Стівен Таунсенд звинуватив РФ у постачанні в Лівію 14 передових бойових літаків МіГ-29 "Фулкрум". Це має закріпити РФ як державу Середземномор'я, але експерти сумніваються, чи стане у режима Путіна грошей, щоб підтримувати цей імідж протягом довгого часу. США може повернутися у лівійську гру лише якщо виникне безпосередня загроза їх базам на острові Сицилія.

Італія теж виявилася втягнутою у війну на території своєї колишньої колонії та потерпає від міграційцних потоків з Африки. Громадяни інших країн щоразу випробовують свою вдачу та надію, тікаючи через Лівію.

Спочатку Рим підтримував визнаний ООН уряд, але швидко покинув його після наступу Хафтара на Триполі і наразі коливається між двома сторонами (на відміну від Парижу, який надає підтримку Бенгазі здебільшого непублічно – 24). Пізніше Італія все ж зробила перший крок на захід та наразі помагає уряду Сарраджа розміновувати покинуті арміями Хафтара землі. Наскільки міцною стане позиція Італії, покаже час. Щодо Францїі є питання.

Париж активно дрейфує до російського боку, зазначив у коментарі Юрій Олійник. "Ще у листопаді 2020 року президент Емануель Макрон робив контраверсійні заяви про виключний пріоритет для НАТО боротьби з ісламським тероризмом у Північній Африці (зоні власне французьких неоколоніальних інтересів). І за останні місяці ставлення до російського чинника стає все більш дружнім", – додав він.

Перша ознака – включення Росії до переговорів у березні 2020 для вирішення ситуації в ЦАР. Друга – у червні з’являється інформація про плани чадського уряду підтримати генерала Хафтара (що вимагало від президента Ідріса Дебі узгодження з патроном – Францією).

"Це безпосередня загроза для Києва – чиї інтереси можуть стати розмінною монетою під час тих же переговорів у Нормандському форматі", – наголосив аналітик.

Лівія, ЦАР, Ємен і Сирія – це єдина арена змагань за домінування в східному Середземномор’ї та басейні Червоного моря. Саме в цій зоні геополітичного "Рімленду" не лише сконцентровані значні поклади енергоносіїв, а й перетинаються транзитні магістралі світового масштабу, –наголосив Юрій Олійник.

Панування в регіоні – можливість впливати і на ЄС, і на Субсахарську Африку, і на Середній Схід. Ключові геопросторові точки тут Суецький канал (хоча контрольований Єгиптом, однак у зоні нестабільного Синайського півострова) і Баб-ель-Мандебська протока. А за ними 100-мільйонна Ефіопія, що теж виступає тригером конфлікту через будівництво "дами Ренесансу".

Після втручання і Туреччини, і Єгипту Лівія з периферії регіонального протистояння (на якій зараз знаходиться Ємен) пересувається в епіцентр, замість нібито "заспокоєної" Сирії.

Єгипетське втручання має компенсувати віддаленість від головних російських та іранських баз. Водночас через меншу густину і кількість населення не очікував би наскільки кровопролитного і жорсткого продовження конфлікту, як у сирійському сценарії, зазначив Юрій Олійник.