Сучасна Лівія: одна країна, три уряди

Карта сучасної ситуації у Лівії: червоне – сили Хафтара, зелене – сили Фарраджа, синє – місцеві сили/ Фото: Wikipedia

До слова: Туреччина офіційно відправляє свої війська у Лівію: що це означає

Арабська Весна у 2011 році стала початком кінця для правління лідера тодішньої Лівії Муаммара Каддафі. Протестувальники позбавили його влади, змусили переховуватись і у кінці кінців, вбили у рідному місті Сірт. Хаос безвладдя переріс у першу фазу війни (2011-2014 рр.). З 2014 року триває друга, сучасна фаза, з розділенням Лівії на дві частини: східну, зі столицею у місті Тобрук ( так звана Лівійська Національна Асамблея) і західну, зі столицею у Тріполі (так званий Уряд Національної Згоди). І там і там є свій лідер: генерал Халіфа Хафтар на сході, Фаїз Саррадж – на заході. Їх обох підтримують коаліції з різних країн.

​Читайте ще: Угода з Ердоганом – державна зрада: Лівія вирішила розірвати стосунки з Туреччиною

Лівія: розподіл повноважень Верховна влада, формально, у руках Президентської Ради з 9-ти осіб (але активні лише двоє) на чолі з прем’єрміністром, яким наразі є Фаїз Саррадж. Ця Рада запрошує членів в Уряд НацЗгоди, яких затверджує парламент у Тобруці – та сама Лівійська НацАсамблея. Окремо є військова та Державна Рада, яка приймає деякі рішення спільно з парламентом. Третій уряд діє з міста Байда, але він перебуває під впливом Єгипту та Хафтара. Величезну роль відіграють озброєні групи конкретних міст-держав, які прийняли на себе боротьбу з ІДІЛ, коли ті намагалися зробити Лівію своєю новою базою.

Хто проти кого у лівійській війні?

"Західна коаліція": ООН, Туреччина, Катар, рух "Брати-мусульмани". Цей уряд орієнтований на політичний іслам, який підтримують у Анкарі, у Катарі, а також "Брати-мусульмани" – політичний ісламський рух, який один час був на чолі Єгипту, поки генерал Ас-Сісі не скинув першого демократично обраного президента Мохаммеда Мурсі.

  • Туреччина надає військову підтримку Тріполі, зокрема, постачає дрони, авіацію та машини і планує ввести у Лівію свої війська. Варто зазначити, що робить це Анкара у пряме порушення ембарго ООН на передачу Лівії зброї. Туреччина більшою мірою зупинила останній марш Хафтара на Тріполі десь за 100 км від столиці. Згодом Реджеп Ердоган вирішив ввести свої війська на територію Лівії.

  • Багатий арабський Катар допоміг НАТО скинути Каддафі у 2011 році і з тих пір підтримує союзні стосунки з урядом Сарраджа, Туреччиною (Анкара допомагає Катару під час його ізоляції) і "Братами-мусульманами". Саме останній пункт, а також звинувачення Дохи у фінансуванні тероризму та Ірану, призвели до розриву з ним стосунків з боку інших держав Перської затоки. Катар звинувачує Хафтара у створенні перешкод для мирного процесу у країні.

"Східна коаліція": Єгипет, Росія, ОАЕ, Саудівська Аравія, африканські найманці, ПВК "Вагнер". Країни, які підтримують Хафтара, відкидають ідею політичного ісламу, переслідують "Братів-мусульман" та хочуть, щоб Лівією керувала "сильна рука". Велику роль тут відіграє Росія, від якої у складі армії Хафтара воюють бойовики ПВК "Вагнер".

  • Саудівська Аравія та ОАЕ: Абу-Дабі та Ер-Ріяд бачать у "Братах-мусульманах" загрозу, тому знайшли природного союзника у персоні генерала Хафтара. Втім, Сауди зараз більше зайняті війною у Ємені, тож головну роль у коаліції Хафтара, до останнього часу, відігравали Емірати. "Західна коаліція" часто звинувачувала ОАЕ у передачі зброї Хафтару. Запуск ракет з китайських дронів, якими користуються у армії Еміратів, змусив ООН реагувати та розслідувати інцидент.

  • Єгипет: Сусід та вірний союзник Хафтара. Єгипет, як було сказано вище, є рушійною силою у боротьбі проти політичного ісламу. За бажання правити авторитарно, Хафтара навіть називають "лівійським ас-Сісі". Каїр бачить у ньому джерело майбутньої стабільності у Лівії.

  • Росія: Хафтар є частим гостем у Москві, де він навчався за часів СРСР (як і в Єгипті). Він вважає РФ своїм дипломатичним гарантом та захисником на міжнародному рівні, у тому числі і в стінах ООН. Наприклад, Кремль заблокував резолюцію ООН, яка закликала Хафтара зупинити наступ на Тріполі. І хоча Росія направила до Лівії своїх найманців зі складу ПВК "Вагнер", вона ж закликає до перемовин.

Невизначеною є позиція кількох країн, зокрема Франції та США, яких підозрюють у непублічній підтримці Хафтара. Сполучені Штати були, до сих пір, нейтральні. Але у розмові Трампа з Хафтаром 19 квітня, президент США сказав, що його країна "визнає польового маршала Хафтара, його боротьбу з тероризмом та бажання захистити лівійські нафтові ресурси". США також заблокували чергову резолюцію ООН, яка мала на меті засудити авіаудари армії Хафтара по центру утримання мігрантів.

Емануель Макрон та Халіфа Хафтар/ photo: Middle East Eye

Францію ж звинувачують у підтримці обох сторін. Присутні у колишній італійській колонії (при цьому, Італія намагається зберігати нейтралітет) з часу повалення Каддафі, французи двічі намагалися досягти миру, саджаючи лідерів коаліцій за стіл у 2017 та 2018 роках. Це не принесло результату. Франція також надавала розвіддані Хафтару, якого бачить як союзника у боротьбі з терористами, а французькі ракети були знайдені на військовій базі у східній Лівії.

Окрім державних акторів та коаліцій, у Лівії присутні джихадисти, парамілітарні організації, племінні союзи та бедуїни. Вони займають малонаселену центральну і південну частину країни. Їх вірність одній або іншій стороні може змінюватися.

Це важливо: Дві тисячі російських найманців ПВК "Вагнер" у Лівії: Ердоган розкрив деталі

Чому зірвались мирні перемовини?

Фаррадж та Хафтар: провальна зустріч у Москві/ photo: Reuters

Як було означено вище, Саррадж та Хафтар вже двічі зустрічались один з одним у 2017-2018 роках. Після цього, східний генерал підняв свої армії на нову спробу захопити Тріполі. Через дев’ять місяців боїв, ціль все ще досягнута. З початком нового року, Росія та Туреччина, які підтримують різні сторони конфлікту, спробували помирити Лівію ще раз на своїх умовах. Для цього була запущена активна дипломатія: зустрічі були з Ердоганом, головою уряду Італії Конте, Хафтар та Саррадж були у Москві, де бачились із міністрами закордонних справ та оборони РФ і Туреччини.

Текст по темі: Российская пропаганда утрачивает силу: почему сорвалось ливийское перемирие

У столиці Росії відбувалися і перемовини між двома делегаціями, які на цей раз відмовились сідати разом за один стіл, змушуючи дипломатів курсувати між ними. Документ, який мали підписати, за повідомленнями, включав у себе наступні пункти: зупинку перекидання турецької армії до Лівії; об’єднання кількох урядів Лівії у один Тимчасовий; роззброєння парамілітарних організацій; захист нафтородовищ та берегової лінії країни;

Чому ж все зірвалося? Фаїз Саррадж вже підписав текст угоди, але Хафтар спочатку попросив трохи часу "на подумати", а потім залишив Москву без підписання. Причиною, ймовірно, стали деякі правки, які його делегація не змогла просунути. Зокрема, Хафтар виступає різко проти будь-якої участі Туреччини у лівійському конфлікті. Зокрема, не бачить османів у якості перемовників. Тим часом, обидві лівійські сторони звинувачують одна одну у порушенні раніше досягнутого перемир’я. А спікер парламенту Лівії у місті Тобрук узагалі заявив, що "звільнення Тріполі продовжується".

Президент Туреччини Ердоган відреагував на все це доволі жорстко: сказав, якщо армія Хафтара буде атакувати Тріполі або "лівійський народ", Туреччина не буде стояти осторонь. Зрештою, 16 січня Ердоган заявив, що таки відправляє свої війська у Лівію. Навіть якщо об’єднаються усі союзники Хафтара – Сауди, Емірати та Єгипет – вони навряд чи зможуть стримати потугу другої армії НАТО.

Можливо останній шанс досягти миру буде 19-го січня у Берліні, де збереться лівійський саміт. Очікується, що там, окрім Ердогану, будуть також Путін та Конте. Російська сторона повідомляє, що у берлінському документі "буде лише заклик до діалогу, доскольнаного виконання ембарго".