Спроби Путіна розвалити НАТО, ситуація на фронті та доля Кримського моста: інтерв'ю з експертом

Яка картина вимальовується на полях битв, в який спосіб буде відбуватися розблокування українських портів, коли і як повинен запрацювати ленд-ліз, чи є українська агентура у російському тилу, як Путін тестує на міцність НАТО та що буде із Кримським мостом – ексклюзивно сайту 24 каналу розповів директор Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.

Читайте Мадридський саміт НАТО стане "холодним душем" для Росії: інтерв'ю з експертом

Ситуація на фронті

Валентине, давайте розпочнемо з того, що відбувається на фронті зараз.

Почну з того, що минулий тиждень був дуже важким. І те, що знаші Збройні Сили залишили Сєвєродонецьк, в принципі, якось підбадьорило Кремль. Очевидно, що Путін налаштований на те, щоб і надалі активізувати агресію. При чому, відбувається це все на тлі повітряного терору. Постійно йдуть бомбардування, повітряні атаки.

Це, фактично, тероризм. Тому що ударів умисно завдають з метою знищення якомога більшої кількості цивільного населення. Ми постійно маємо доповіді про те, що в тому чи іншому населеному пункті загинули мирні люди. Це все дуже проблематично, бо колективний Захід поки не здатен дати адекватної відповіді на російський державний тероризм.

Сьогодні ми не маємо антипутінської коаліції в тому вигляді, в якому б хотіли, щоб вона була. Зібрання в форматі Рамштайну можна назвати хіба що прообразом такої коаліції. Бо справжня коаліція має надати спільну оцінку тому, що відбувається.

Якщо кілька країн розуміють, що режим Путіна треба знищити шляхом ліквідації того, хто цю злочинну владу у Росії уособлює, або принаймні відсторонити та якнайшвидше судити диктатора, то значна кількість держав міркує зовсім інакше. Сам цей неприємний факт вже дуже стримує всю ситуацію від розвитку у правильному руслі.

З'явилася цікава інформація про те, що Сполучені Штати готові надати американо-норвезькі потужні ППО NASAMS. Хочу сказати, що наш Центр писав про необхідність таких системи ще у квітні. Треба сказати, що нас застерігали, щоб ми це питання не ворушили. Але не ворушити його просто не можна. На карту поставлені життя багатьох переважно цивільних людей. І якщо б ще тоді, у квітні, ми отримали такі системи, то уявіть, скільки б ми зберегли українських цивільних громадян та вояків.

Взагалі, це історія не про вояків, але історія про цивільних першочергово. Отже, той факт, що Сполучені Штати розмірковують про постачання систем NASAMS – це вже дуже серйозно. Не далі, як минулого тижня у американському сенаті прозвучали думки, що треба навчати українських пілотів польотам на літаках F-16. Можна сказати, що зараз відбувається розгерметизація американської колективної свідомості.

Шкода тільки, що відбувається вона із дуже великим запізненням. Розумію, чому так відбувається. Всередині самої американської влади існують, я б сказав, певні думки про те, що не зовсім на часі аж надто активна допомога Україні. Нажаль, таких думок не цурається навіть головний американський військовий Марк Міллі, який є головою об'єднаного комітету начальників штабів США.

За словами експерта, Україна потребує більш активної допомоги та підтримки / Фото надане співрозмовником

При цьому, ці думки мають паліативний характер. Тому що в середовищі американського політикуму все рівно є розуміння того, що знищення чи, як мінімум, послаблення путінського режиму веде за собою значне послаблення Китаю.

Проте, дивіться, щойно Путін почав крок за кроком відгризати шматочки української землі і просуватися, цей процес почався десь 1,5 тижні тому так відчутно, я скажу, що навіть британська розвідка станом на минулу суботу назвала захоплення Сєвєродонецька "значним успіхом" російської армії. І це також насторожує. Нам потрібна дуже потужна допомога.

Я знову -хочу сказати, що саме напередодні відходу з Сєвєродонецька Валерій Залужний вийшов у ефір і розповів про вогневу перевагу росіян. Це також помітна ознака того, що потрібно щвидко змінювати рівень допомоги. При чому робити це треба якнайскоріше.

Важливо Швейцарія допомагає нам справою, а не лише словом: інтерв'ю з послом України

Сполучені Штати і Великобританія вже почали рухатися у цьому напрямку. Є у нас і позитивна інформація з фронтів. Наприклад, дані про те, що український спецназ дуже активно працює в глибокому російському тилу. Про це писали журналісти NYT. А про NASAMS повідомило, до речі, CNN. Спираючись на дані останніх, маємо дуже великі сподівання, що конче необхідні системи нам врешті-таки передатуть.

Ще одним позитивним чинником для нас є наявність потужних джерел CNN у середовищі вищого політичного керівництва. Тож це інформагентство часто виступає в ролі рупора важливих рішень, прийнятих на найвищому рівні.

Вочевидь, усе це було сказано для ще більшого підняття бойового духу наших армійців та підбадьорення суспільства. Ну, і в цілому, напевно, для посилення у майбутньому наших позицій.
Та й наші захисники мають чим сьогодні похвалитися. Хочу звернути увагу на той факт, що на Херсонському напрямку ми продовжуємо вести потужну боротьбу, маючи у своєму послужному списку декілька відчутних успіхів, яких зуміли досягти впродовж останніх днів і тижнів.

Ми продовжуємо ефективно нищити сучасну російську техніку. Хочеться наголосити, що ми це часто робимо із застосуванням застарілого озброєння. Мені дуже приємно, що буквально 2 дні тому було знищено новітній російський штурмовий гвинтокрил К-52 "Алігатор" за допомогою ПЗРК "Ігла". Звертаю на цей епізод особливу увагу спеціально, щоб підкреслити, що навіть старою радянською технікою ми чудово знищуємо сучасні зразки російського озброєння і техніки. Такі історії уже стали традицією в умовах війни.

Вони свідчать про те, що українська армія діє філігранно, високоточно, не чіпає мирне населення. І в цілому, демонструє благородство щодо ворога, який такого ставлення часто не заслуговує.

Прикладом такого благородства є випадок із виходом російських колон з Київщини та Чернігівщини. Тоді наші воїни не стали добивати ворогів. Ми не опускаємось до рівня росіян, які свого часу віроломно розстріляли зелений коридор в Іловайську.

Знаєте, я так інколи думаю, що це милосердя до ворогів з нашого боку було зайвим в той момент. Тому, що ті, кому ми дали тоді вийти, перепочивши, зараз повернулися до свого кривавого ремесла, знищуючи мирних людей, катуючи їх, крадучи дітей. Вже понад 200 тисяч дітей вкрали росіяни. Тобто, окупант чинить абсолютно ганебно. На жаль, лише 7 країн, на цей час, визнають геноцид вчинений військовими Росії. Я б звернув увагу також і на це.

Решта наших партнерів вперто відмовляються це бачити. Такі люди, як Макрон, є негативними персонажами. Навіть попри те, що французи нам надають САУ Caesar. Однак, сам французький президент діє на два фронти, так би мовити. І оця така політика подвійних стандартів лише надихає друзів Путіна.

Хочу сказати ще ось що. Якраз пригадалося мені, що як тільки господар Кремля почав просування нашим сходом, Китай цієї ж миті вчергове поміняв свою позицію на абсолютно проросійську.

Хотів би нагадати, що 2 тижні тому міністр оборони Китаю поскаржився, що от, мовляв, США затягують конфлікт, постачаючи Україні зброю. Себто, китайський чиновник хотів би, щоб наша країна здалася на милість агресора.

Тому на цьому етапі вихід у нас єдиний – отримувати якомога більше потужної зброї для протистояння посяганням окупантів та щоб ми змогли прикінчити ганебний путінський режим. Отака у нас зараз загальна ситуація.

Актуально Діти не мають гинути від зброї, – воїн, якого вразила міна, відверто розповів про захист України

Валентине, тепер перейдімо до конкретизуючих запитань. Хотів би запитати Вашої думки стосовно вчинку Юрія Бутусова, який напередодні виходу з Сєвєродонецька заявив, що наші солдати вже залишили місто. Потім Ганна Маляр виступила з критикою окремих журналістів за те, що ті заважають виконувати військові завдання нашим силам. Таких, як пан Бутусов, треба якось притягати до відповідальності?

Щодо Бутусова безпосередньо зауважу наступне. На сайті інформаційного ресурсу "Цензор.НЕТ", де Юрій посідає місце головного редактора, вийшла заява військового командира, який сказав, що жодних проблем там немає. І що журналіст нічого недозволеного не вчиняв. А якраз навпаки сказав про все вже тоді, коли це робити було можна. Але справа навіть не в тому.

Я, наприклад, вважаю, що такого роду коментування взагалі треба обмежити, виходячи з досвіду іракської війни. Тоді доступ до такої інформації було обмежено широкому загалу.

Будь-які військові кампанії повинні відбуватися так, щоб про життєво важливі деталі знали лише втаємничені. В масовий інформаційний простір нічого з цього потрапляти не повинно. І навіть, коли інформація озвучується, це має бути попередньо узгоджено з усіма причетними та проконтрольовано належним чином. Якщо заступниця міністра оборони каже таке, то напевно, це свідчення того, що не були узгоджені і обговорені такі дії, такі викиди інформації.

Але. Є й ситуації, коли озвучити таки треба. От хоча би моя історія з цими таки NASAMS. Всі тоді казали мені: не пишіть, не кажіть! Нічого не треба робити, бо це заважає. Зачекайте, а як заважає? А скільки можна тоді чекати і ховати цивільних вбитих російськими ракетно-бомбовими ударами?

Влада просить утримуватися від розповсюдження інформації про ситуацію на фронті / Фото Генштабу ЗСУ

І от, я перечекав десь тижні 2, а потім написав про те, чому ми маємо отримати саме NASAMS. І от, бачите? Зараз вже кінець червня. Справа нарешті зрушила з місця.

Інколи буває і так, що офіційні особи не мають права щось казати. Тоді вони вкладають відповідні меседжі в уста іншого мовця, щоб почув той, хто почути повинен. Зі свого досвіду я це добре знаю. Саме такі функції мають виконувати і журналісти, і представники різноманітних громадських організацій тощо.

Тут я хотів би згадати, що в ЗУ "Про національну безпеку" зазначено, що ГО також мають брати участь у захисті держави. А комунікація між всіма причетними до захисту держави має будуватися відповідними держорганами. І якщо цей процес не налагоджено належним чином, то це свідчить, що державні органи неякісно виконують покладені на них функції.

Прогнози щодо війни в Україні

На Вашу думку, як ситуація на сході розвиватиметься далі?

Тут все залежить не лише від нас, а й від рівня консолідованої підтримки всіх наших партнерів. Хай би вони врешті ввели нафтогазові санкції в повному обсязі, щоб Росія не могла сьогодні і далі заробляти щодня по 1 мільярду доларів. В сумі за понад 100 днів війни Москва вже заробила 93 мільярди нафтодоларів.

Потрібно створити справді дієву антипутінську коаліцію, яка б зголосилася постачати нам зброю безперебійно і у потрібних нам кількостях. Тільки в такому випадку Росія не зможе вести війну, проводити приховану мобілізацію. Оперуючи при цьому неймовірним ресурсом. В цьому ключ до покращення ситуації і на Сході в тому числі.

Та навіть той дефолт, який проголосили Moody's, носить чисто символічний характер. Ми розмовляли з економістами. Так от, вони кажуть, що це зовсім не економічний зашморг на шиї Путіна. Скоріше – суто символічна ситуація, яка наочно демонструє факт політичної та економічної ізоляції РФ.

Водночас ми бачимо, як торгівля відбувається, незважаючи ні на що. Китай закуповує рекордну кількість нафти в агресора.

Путін вестиме війну, поки матиме ресурси / Фото Getty Images

В цей же кошик складемо всі нюанси, пов'язані зі слабкою дією санкцій, які, безумовно, не можуть не турбувати. Дивіться, візьмемо будь-який тип російського озброєння. Наприклад, безпілотник Орлан-10. Шість країн постачають деталі для його виробництва. Якщо Росія досі може їх виробляти для власного використання, то це означає лише одне – існують контрабандні шляхи постачання.

Серед країн-виробників комплектуючих є Японія, Німеччина, Америка, Швейцарія, Нідерланди. Ну, і як накажете з цим бути? Добре, що хоч російський ВПК не може виготовити стратегічний безпілотник типу "Охотник". Останній так і залишається проєктом. До провальних можна віднести задуми поставити на конвеєр "Армату" чи літаки 5-го покоління Су-57. А ще ворог втратив школу військово-транспортної авіації, коли загинув ІЛ-112В. Це все є.

Поза тим, на ворожих складах залишається дуже багато старої техніки, а у російських містах та селах живе багато людей, яких ніхто не рахує. Вони спокійно можуть бути м'ясом на полі бою. Владі до них байдуже. Ось така тут ситуація.

Щоб нейтралізувати технічну спроможність російської сторони воювати, треба ввести в дію жорсткі технологічні обмеження проти неї. Тільки тоді можна буде з упевненістю говорити про нівелювання технічної переваги Росії на полі бою. В росіян сьогодні більше літаків, танків та артилерії.

Так, ми понад 200 літаків уже знищили, але скільки ж іще залишилося від загальної кількості, яка становить близько 1500 одиниць задіяних на війні проти нас. Системи ППО дуже потрібні нам. Критична нестача систем ППО дозволяє ворогу завдавати ударів з повітря. Так, кілька днів тому дальній стратегічний бомбардувальник ВПС РФ Ту-22м здійснив бомбардування Одещини. І така картина спостерігається кожного дня.

Нам треба мати хоча б паритет з ворогом у всьому, що стосується ракетних військ та артилерії. Тоді ми б могли вести протистояння хоча б на рівних.

Не менш важливим складником є переозброєння. Якщо ми будемо мати зброю, що на покоління перевершує російську, то це вже буде неабиякий успіх. Наче б то вже йдеться саме про такі поставки починаючи з серпня. Конкретно в цьому контексті фігурують оперативно-тактичні ракети, якими будуть оснащені системи HIMARS.

На додачу нам можуть дати дрони Grey Eagle. Це розвідувально-ударні дрони, які можуть нести ракети Hellfire. Може, навіть, нам дадуть і літаки, якщо ситуація буде ускладнюватися.

ЗСУ потребують потужного озброєння / Фото Генштабу

От якраз в цьому, до слова, і є найбільша проблема. Західні партнери реагують лише тоді, коли ми зазнаємо якихось відчутних втрат серед населення, військових чи втрат територіальних. Далі так тривати не може. Треба діяти на випередження.

Отже, щоб переламати ситуацію на полях битв на свою користь кардинальним чином, ми повинні діяти за формулою "санкції + зброя".

В разі, якщо б вдалося це все реалізувати належним чином, то війну можна було б виграти до кінця року. Ну максимум ще за рік. Те, як виглядає ситуація зараз, наштовхує на думку, що війна може тривати роками. Коли ми чуємо від міністра оборони Великої Британії, що Заходу не вистачить боєприпасів для різноманітних озброєнь, то це означає лише одне – якщо запускається програма ленд-лізу, якщо країни Європи не хочуть світитися наданням нам потужної зброї… Ну що ж, добре.

В такому разі давайте підемо іншим шляхом: швидко розгорнемо виробництва в тих країнах, де це робити буде максимально безпечно. Претендентами на розташування відповідних виробничих можливостей можуть стати зокрема Польща, Чехія, Словаччина, країни Балтії.

Це все можна було б швидко розгорнути з урахуванням українських технологій, за бажання цих країн, які я назвав і за наявності достатнього фінансування, котре б надходило від західних партнерів.

От якщо зробити все необхідне з належною оперативністю, то ситуацію можна змінити і руками українців доконати режим Путіна. Бо ми маємо дуже потужні ракетні технології. Крім цього, можемо робити потужні дрони і ракетні комплекси, крилаті ракети, дрони-кіллери такі маленькі та смертоносні.

А от суто з військової точки зору, яке у нас завдання на фронті зараз?

Завдання тут може полягати в тому, щоб з одного боку утримувати ті території, де Росія зосереджує головні сили. Ми ж бачимо, в який спосіб вони зараз діють. Обирають напрям і на цьому напрямку концентрують свою вогневу міць. Утримувати позиції за таких умов дуже важко.
І вогнева перевага ворога та й чисельність його живої сили роблять ситуацію критичною для нас.

А другий момент – намагатися за рахунок потужних озброєнь, які нам будуть надсилати партнери та власних можливостей завдавати якомога більшої шкоди противнику. За можливості намагатися проводити контрудари результатом яких має стати звільнення міст на окремих напрямках, де скупчення ворожих сил не такі вже й великі.

При цьому не треба забувати про диверсійну діяльність. Гріх було б не робити диверсії в тилу ворога, маючи такі хороші спецназівські традиції.

Вже зараз командування діє надзвичайно професійно у всіх аспектах військової справи та викликає величезну повагу як в мене особисто, так і у всього нашого суспільства. Гадаю, що наша армія не збирається збавляти обертів і діятиме так надалі.

Деокупація Херсона

Дивіться, яка цікава ситуація склалася довкола Херсона. Декілька днів тому деякі ресурси вже повідомляли, що ми ледь не заходимо в саме місто. Звідки така передчасна радість?

Оця ейфорія дуже зашкодила всім українцям. Найбільший її сплеск мали змогу бачити на початку квітня, а конкретніше – після 25-го березня, коли ворог оголосив публічно про зменшення своїх загарбницьких апетитів.

Та навіть на рівні чиновників у той період були заяви на кшталт таких, що ми Крим будемо силовим шляхом звільняти. Не кажучи вже про окуповані Донецьку та Луганську області.
Воно-то виглядало добре тоді. Але, фактично, ейфорія нам зашкодила.

В стані ейфорії ми втратили контроль над тим, як тихенько почав оговтуватися Путін. Найнижчою точкою в емоційному діапазоні для нього було 9-те травня. В цей день російський вождь був розчавлений і був, фактично, зруйнованим, як особистість. Ми самі це бачили на власні очі. Однак, на жаль, дали прийти Путіну до тями за якийсь час.

І провина в цьому не лише наша, а й цих всіляких "макронів", які почали скиглити на тему того, що не треба принижувати Кремль. Наступним етапом у хронології розхолодження став приїзд в Київ Шольца разом з Драгі та Макроном. Він показав, на жаль, негативні тенденції. Тому що канцлер Німеччини, наприклад, який зараз поступово змінюється, примудрився закликати просто тут, у Києві, Путіна до переговорів. Мовляв, давайте до нього звернемося із таким закликом.

По суті, канцлер навіть не розглядає опцію знищення кремлівського диктаторського режиму. Натомість, він готовий йому усе пробачити, щойно його творець пристане на пропозицію про відведення військ та подальші переговори. В цьому і полягає найбільша проблема всієї світової громадськості. Через такі заяви можна отримати Третю Світову з ядерною складовою.

Ще ось таке питання. Ми ж бачимо, як наше прикордоння обстрілюють з російського боку. Чому не відповідаємо? Зважаємо на застереження союзників, які вважають зайвими удари по ворожій території у відповідь?

От якраз нещодавно побачила світ згадана раніше публікація NYT про дії нашої агентури в глибокому російському тилу і на окупованій території. Як не дивно, і в Росії теж є багато проукраїнських настроїв. Людей, які розуміють, що потім їхня нація буде десятками років вибачатися перед нами за скоєні на радість одного хворого диктатора злочини.

Деблокада українських портів

Яка в нас ситуація на морі? Останнім часом багато сказано про деблокаду портів, але чи є така можливість в реальності?

Офіційна інформація така, що десь за кілька тижнів судна із зерном почнуть нормально курсувати підготовленими коридорами. Наскільки це відповідатиме дійсності, сказати важко, але ми виходимо з того, що НАТО і взагалі увесь світ довкола цієї війни, не готовий силовим шляхом щось робити. А Росія зараз пішла ва-банк і готова застосувати силу проти всього світу.

Бачимо навіть заяви про те, що напевно, буде розблокована ситуація щодо Калінінграду. Якщо це станеться, то автоматично означатиме – Альянс знову іде на поступки Путіну. Сьогодні цей блок навряд чи здатен миттєво відреагувати на захоплення Литви, давши бій росіянам у випадку агресії з їхнього боку. В разі вдалого наступу на Литовську Республіку Путін може розраховувати на позитив у контексті руйнації НАТО.

В глобальному сенсі виглядає все так: або буде знищено режим диктатора-злочинця Путіна, і як наслідок, відбудеться розпад РФ, або зникне сам Північноатлантичний Альянс.

Чи можемо ми в разі чого покладатися на власні сили, якщо справа дійде до необхідності розблокувати акваторію, застосувавши зброю?

Ми це зможемо робити за умови, що нам поставлять достатню кількість протикорабельних ракет. Отоді ми можемо системно підійти до знищення ЧФ Росії.

Реальністю це стало б, якщо б ми могли отримати потрібну кількість сучасних ракет NSM (Naval Strike Missile). Президент Зеленський вже якось просив про них у норвежців. Нам вони були потрібні, щоб обладнати катери, які мають будуватися за британські гроші.

Врешті-решт, розблокування силою може відбутися за умови використання сили нашими військами. І лише, якщо буде необхідна для цього зброя.

Коли ж нарешті запрацює ленд ліз?

Гадаю, що йдеться про серпень. Принаймні, я так вважаю, виходячи з інформації про значну допомогу, яка нам надійде саме тоді. Можливо, вона буде відправлена з прив'язкою конкретно до ленд-лізу. Я б дивився на це питання всесторонньо. Мені йдеться про те, щоб ленд ліз охоплював і майбутню відбудову України.

Велика Сімка вже під час свого зібрання почала обговорювати цей аспект. Одночасно з цим треба думати не тільки про відбудову міст, але й про фінансування безпекової сфери. Мені б дуже хотілося, щоб ленд-ліз розглядався не тільки як просто суто цивільний проєкт. А щоб його бачили, як безпеково-цивільний проєкт.

І щоб коли піде мова про безпеку, в першу чергу, йшлося б, власне кажучи, про допомогу Україні у створенні спільних з партнерами виробництв зброї. Про ракетні технології я вже згадував. Крім них у нас є багато інших технологічних напрацювань.

Серед усього цього збройового розмаїття знайдеться й те, що припаде до душі країнам НАТО, які розташовані у Центрально-Східній Європі. От хоч би й ті ж таки ракети. Крилаті ракети зі збільшеною дальністю. Якщо кажемо про ракету "Нептун", то можна почати створювати також і крилаті ракети на основі "Нептуна", який битиме по наземних, а не морських цілях, як це є зараз.

Ніщо нам не заважає створити у майбутньому наземний ракетний комплекс, яким можна вражати цілі на дальності 500 кілометрів. Хай би нам у цьому допомогли тільки. Тоді ми зможемо виробляти зброю на правах партнера разом із країнами НАТО в регіоні.

Зустріч Путіна та Лукашенка

Повернімося ще на якийсь час до ситуації на фронтах. Хотів поставити це питання на початку розмови, але вилетіло з голови. Як трактувати останні перемовини двох диктаторів у Пітері? Лукашенка таки дотисли?

По-перше, Путін старанно шукав союзника і він знайшов-таки його, приборкавши Лукашенка. Себто, країну, яка виконує роль слуги. А в політичному сенсі Кремлю важливо, щоб він був не наодинці, а щоб долучилася ще якась країна.

Відповідно до цього відбувається різке збільшення російських військ та техніки на білоруській території. Це сигнал про те, що може бути повторна атака з території РБ за участю безпосередньо білоруських регулярних військ, а не лише російських.

Відтак, я вважаю, що Путін дотиснув Лукашенка і питання вступу чи не вступу того у війну залежить від російського президента. Останній зараз ще вагається поки. Ну, і Лукашенко намагається якимось чином ще балансувати.

А щодо передачі "Іскандерів" Білорусі скажу, що це могло бути звичайним питанням військово-технічної співпраці. А заразом і умовою, яку озвучив Путіну його слуга. Що дайте нам чимось воювати і ми воюватимемо. А Путін каже: ось, на тобі, воюй. Все, що хочеш бери, лише б воював.

Можливо, тактична ядерна зброя може бути передана, щоб залякати світ. Лукашенко зараз більш залежний від ситуації, ніж сам Путін. Тому може вважатися більш непередбачуваним. Тож він, напевно, може до такого кроку вдатися, якщо його життю буде пряма загроза.

Так само я не виключаю й того, що Путін не зможе зважитися на щось подібне. Все залежатиме від того, як розвиватимуться події в Україні на східному фронті, що буде в Донецькій та Луганській областях. От це надзвичайно важливий момент.

В другу чергу, напевно, на Півдні – чи зможемо ми за допомогою зброї, яку нам передадуть, вибити ворога з окупованих південних територій.

Острів Зміїний

Зміїний став своєрідною сковорідкою для російського м'яса. Чому нам настільки важливо якомога більше його там підсмажити?

Якщо є можливість разити ворога на цій нашій території, то чому б нею не скористатися? В принципі, це досить символічно, що там відбуваються такі події. Це чудова нагода показати можливість нашого війська здійснювати високоточні удари, які дуже надихають і таке інше.

Зміїний зараз нам значно більше потрібен, як відкрита місцевість, де ми можемо знищувати раз по раз ворогів, ніж як якийсь стратегічний плацдарм.

Нам немає наразі потреби його відвойовувати просто тому, що там нема де закріпитися після російських атак. Нехай все залишиться так, як воно зараз є. Це цілком нормальна історія.

Що будемо робити з Кримським мостом?

Що стосовно цієї споруди, то вона не тільки Росією, а й багатьма людьми на заході ототожнюється виключно з РФ. Міст же є частиною Криму. Тут в силу вступає домовленість, згідно з якою, ми, отримуючи потужну зброю, не будемо бити по російських об'єктах на території ворога.

Відповідно, ми маємо право завдавати удари лише по цілях на окупованій ворогом території. Як Донбасу, так і Криму.

Дивіться відео за темою – Великий привіт Путіну! НАТО оточить Санкт-Петеребург?