Це свідчить про зростання напруги в Тихоокеанському регіоні. Про це 24 Каналу розповів керівник економічних програм центру "Студії стратегічних досліджень" Олександр Чупак, наголосивши, що "вісь зла", тобто КНДР, Китай та Іран, також може мати певні плани.

Незворотні процеси в Тихоокеанському регіоні

Керівник економічних програм зазначив, що американці прагнуть, аби їхні союзники (Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни, Південна Корея, Японія) не лише покладалися на підтримку США, а й самі могли гарантувати собі безпеку. Вже зараз Японія відроджує власні Збройні сили. Зокрема, доволі консервативний японський уряд виділив на 2026 рік понад 50 млрд доларів на оборону. Тож це лягає в цю канву бажань Штатів бачити регіон самодостатнім навіть за такого ще кілька десятиліть тому несподіваного сценарію, як переозброєння і відновлення збройних сил Японії.

З іншого боку, й ті процеси, які відбуваються, а саме зближення Північної Кореї, Китаю, Росії стимулюють країни в цьому регіоні збільшувати акцент на власній безпеці, як у співпраці зі Штатами, так і на самодостатній безпеці.

Тут, до питання, яка є імовірність того, що почнуться воєнні дії та кому вони зараз потрібні. Якщо беремо "вісь зла", то очевидно, що провідною силою тут є Китай, який є зараз квазігосподарем для Росії і, мабуть, найбільшим господарем для Північної Кореї, бо Північна Корея залежить в усьому зараз саме від китайців та росіян,
– пояснив він.

Для Китаю економічна ситуація, яка зараз склалася, загалом не сприяє тому, щоб починати воєнні дії в таких масштабах, як про це часто кажуть оглядачі Тихоокеанського регіону. Китайська економіка зараз дуже залежить від зовнішньої торгівлі – орієнтовно п'ята частина валового внутрішнього продукту забезпечується експортом і близько третини зростання ВВП забезпечується цим самим експортом.

Чупак про ситуацію в тихоокеанському регіоні: дивіться відео

Тобто, якщо раптом уявити сценарій, що Китай позбувається своєї зовнішньоторговельної компоненти, це величезні проблеми для економіки, які буде неможливо компенсувати через переорієнтацію на інші ринки. Вдже американці, європейці є найбільшими споживачами китайських товарів і послуг.

Тобто говорити про те, що китайці ось-ось на когось нападуть, – це, як мінімум, дуже низька ймовірність, що вони саме зараз захочуть собі зробити такий постріл у ногу, знищивши власний економічний потенціал. Однак те, що така небезпека є, говорити потрібно,
– підкреслив Чупак.

Про неї свідчать дії самого Китаю щодо Тайваню: Пекін остійно порушує як повітряний, так і морський простір цього острова, китайці будують укріплення на островах у так званих міжнародних водах, у зоні Південно-Китайського моря, між Китаєм і Філіппінами, створюють плавучі бар'єрні рифи, на яких утворюють певні оборонні споруди. Тобто є багато провокативних дій, які свідчать, що Китай точно не збирається мирно сидіти, склавши руки, а веде постійну підготовку.

"Якщо говорити про сценарій, коли китайці, північні корейці, росіяни раптом вирішать, що будуть воювати, то Японія, Південна Корея, за своїм збройним потенціалом і за своїм військовим досвідом очевидно поступаються як росіянам і північним корейцям, так і китайцям. Китайці, нагадаю, теоретично мають найбільшу у світі армію, але ця армія вже багато десятиліть ніде не воювала, тому казати про її потенціал складно", – сказав експерт.

Однак враховуючи те, що зараз росіяни і північні корейці активно воюють на українському театрі бойових дій, це підносить їх дуже високо щодо відносної сили проти японців, південнокорейців, філіппінців тощо. Тому тут, як підсумував Чупак, без американської, європейської та навіть української допомоги точно не обійтися.