Український фотограф розповів про режим припинення вогню, зміни в армії та відносини з Росією в майбутньому. Про це і не тільки – читайте далі в інтерв'ю.

До теми Путін користується цим, – лідер СКАЙ сказав, чого Україні бракує для перемоги на Донбасі

Про бойові дії на Донбасі

Як для вас розпочалась війна на Донбасі?

Вона почалася з того, що я просто читав дуже багато новин і зрозумів, що, не можу "сидіти" довго, в Польщі зокрема, й просто "потягнув" сюди. Через дзвінок знайомого, як завжди, випадкових людей, мене туди запросили. Це ще раз підтверджує те, що аби бути добровольцем – вистачить лише бажання, тобто бажання не сидіти на місці, а щось робити – не бути пасивним глядачем. Особливо тоді, коли ти можеш й розумієш, що через 5 – 10 років тебе хтось запитає про те, що ти робив у той час та чому "сидів". Словами можна викрутитись перед будь-ким, але перед своєю совістю ти ніколи не будеш чистим.

Як вдавалось тамувати страх у гарячих точках?

Мене страх навпаки мобілізує. Є кілька типів людей в залежності від того, як вони реагують на страх та небезпеку. Я відношу себе до тих людей, які під час страху діють автоматично, швидко та злагоджено. Тому, можливо, певною мірою таке відчуття навіть сподобалося.

Ваша думка щодо режиму припинення вогню?

Цифри "говорять самі за себе", варто просто порівняти кількість загиблих до і після. Розуміймо, що обставини загибелі бувають різні — одна річ, коли людина гідно гине в бою, виконуючи певне завдання, а зовсім інші обставини, коли цієї задачі нема, а людина гине так званим пасивним способом, коли просто висунулася з окопи. Тобто навіть якщо зараз казати про режим припинення вогню — то жертви не пов'язані з виконанням тактичних завдань, наскільки я знаю, тому це ще більш прикро.


Інтерв'ю з Олесем Кромплясом / Фото "Військове телебачення"

Як завершити бойові дії?

Я не геополітик, а лише турист в зону ООС. Але я роблю певні фото, показую їх всьому світу. Люди дуже багато дивуються тому, що в нас відбувається – вони не знали про це.

Ми можемо перемогти лише за умови абсолютної підтримки західного суспільства.

Зараз приклад Азербайджану показує, що коли є політична воля, вигнані всі зрадники, тоді за допомогою сучасних методів – можна перемогти дуже швидко навіть тоді, коли противник ще не встигне зорієнтуватись.

Про зміни в українській армії

Яке головне надбання української армії?

Я вважаю, що перше надбання це те, що армія та керівництво почали асоціювати свою службу зі службою саме державі, а не "военскому братству" з кумами чи з кимось, з ким вони служили у 1990-х роках в Росії. Я дуже радий, що українська армія, принаймні керівники середньої ланки, не асоціюють ворога з давніми друзями, з якими вони в 1990-х їздили на риболовлю.

Другим надбанням я вважаю звернення до історії українського війська – черпання звідти натхнення та історичних прикладів.

Третє – це, мабуть, українська символіка, нова форма, символи бригад та назв, які нарешті відрізняються від старого радянського.

Яка головна проблема в ЗСУ?

Найголовніше, що я бачу як людина, яка знімає й та, що багато читала з історії – страх отримати догану переважає над ініціативою. Я проходив службу у 2005 – 2007 роках, це була як військова кафедра, але з курсами на полях. Я застав ті часи, коли армія намагалась змінюватись, частково розпродавалась. У 2014 році вона була гірша, ніж у 2007 – 2008, на мою думку, у 2016 році краща.

Що потрібно, аби люди хотіли вступати в армію?

На мою думку, для того, щоб людина хотіла піти в армію, по-перше, вона повинна розуміти задля чого. Зараз ця причина є і люди повинні її осмислювати повністю, а відповідні армійські структури – плавно доносити, я говорю про інформаційні кампанії зокрема. Щоб людина розуміла, навіщо вона туди йде, що вона там буде робити й що вона здобуде.

Зверніть увагу Про Путіна, початок війни та як її можна завершити: інтерв'ю з документалістом Клименком

Також це матеріально-технічне забезпечення, починаючи від заробітної плати й закінчуючи програмами навчання. Мабуть, людина повинна бути там теж на своєму місті. Є професійна армія, що означає – гідна оплата за певні функції, які ця людина робить найкраще на своєму місці.

Як правильно вести інформаційну війну?

Я вважаю, що в інформаційній війні ми тільки зараз "вирівнюємось" й завдяки тому, що наш противник діє вже занадто грубо або не так активно, як колись – у нас менше грошей, а будь-яка війна потребує ресурсів. Більше шансів перемогти у тієї сторони, у якої мобілізовано більше ресурсів.

У нас немає відповідних професійно налаштованих служб. Всі інформаційні пропагандистські машини, служби, інститути як навчальні, так й наукові – були ближче до Москви й були розвернуті у проросійську пропагандистську машину. У нас цьому вчились дуже мало людей й ніяких таких служб не було, це для нас, якщо говорити в розрізі проукраїнської служби, було щось нове. Так само як військо вчилось воювати, інші професіонали в плані інформаційної війни також вчились.


Олесь Кромпляс: "В інформаційній війні ми тільки зараз "вирівнюємось" / Фото "День"

Тільки зараз я дуже радий, що як фотограф можу говорити з пресофіцерами бригад й вони всі зацікавлені в тому, щоб про їхню бригаду говорили у правильному ключі й дійсно показували, чим вона займається, а не якусь бутафорію.

Як ставитесь до жінки в армії?

Абсолютно позитивно. Я захоплююсь й всім кажу, що при війні в Сирії жінка командувала ракетним есмінцем. Я знаю, як багато жінок в армії Ізраїлю й США та наскільки важливі функції вони виконують, наскільки зосереджено. Я заздрю тому, що в дуже багатьох важких військових професіях жінки сильніші.

Про післявоєнне майбутнє

Що робити, аби після війни про армію не забули?

Повертаючись до теми інформаційної війни й системи комунікацій. Має бути програма дій, тобто це повинна бути окрема структура та спеціальна стратегія комунікації з армією та суспільством. Також в цьому діють вороги, які займаються дезінформацією.

Важливо "Оцінили ситуацію на фронті": військові дипломати США побували у зоні ООС

Це не повинен бути черговий апарат, який займається розпорядженнями та наказами – я за те, щоб навіть українська армія, наприклад, могла винайняти одні з кращих PR-агенцій світу чи України, які виконуватимуть за них ці функції. І виконувати добре, бути абсолютно підконтрольними і справлятись з цим на фаховому рівні, а не на постімперсько-радянському.

Звичайно, зараз теж багато роблять, але це війна сучасна й вона повинна проводитись з сучасними інформаційними та економічними методами. Армія не повинна боятись користуватись недержавними службами навіть в цьому.

Якими бачите відносини України та Росії через десятиріччя?

Все залежить від нас. Факти говорять про те, що приблизно останні 400 років генофонд країни просто винищували. Зараз ми повинні заново створювати суспільство, яке шануватиме свої цінності й ідентифікувати себе як окремий народ, а не "яка різниця, якою вулицею ти йдеш".

Якщо ми цього не зробимо – "яка різниця, в якій країні ми живемо". Якщо зробимо, то надаємо в "лапи" сусіду (Росії – 24 канал) та повернемось до парадигми, в якій ми жили у XVII сторіччі як територія, яка повинна себе постійно захищати.

Так це буде підштовхувати всю націю до добросовісного виконання особистих та державних функцій. Це буде спочатку важко, але жити або у стресі, або в рабстві.