Шкода, що Кароль Навроцький не виявив намірів їхати в Україну, дещо піддаючись впливу радикальних політичних груп всередині власної країни. Проте українська сторона вирішала не ускладнювати ситуацію і погодилась приїхати у Варшаву, відкинувши в бік раптові дипломатичні непорозуміння. Детальніше про це читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Дивіться також Ми не чекаємо швидкого миру, бо мета Росії залишається незмінною
Чому Україні варто підтримувати співпрацю з Польщею?
Дійсно, з огляду на стабільні проблемні аспекти діалогу з керівництвом Угорщини та Словаччини, непрогнозовані перспективи партнерства з новим урядом Чехії, додатково ускладнювати відносини з президентом сусідньої Польщі – зовсім не на часі.
Навпаки, для України стратегічно важливо підтримувати комунікацію з усіма центрами польської політичної влади:
- З урядом і парламентом, що традиційно мають більше впливу на ухвалення практичних рішень,
- і президентом, який грає важливу роль в питаннях міжнародної діяльності та безпеки.
Особливо на тлі останніх тенденцій внутрішньополітичної ситуації в Польщі. Там наступні парламентські вибори дають значні шанси на формування більшості опозиційними політичними силами правого консервативного спрямування. І це попри першість у соціологічних опитуваннях "Громадянської коаліції" Дональда Туска.
Що відомо про посилення політичного впливу правого електорату?
"Право і справедливість" та "Конфедерація" стали фундаментальною основою, яка забезпечила електоральну підтримку Кароля Навроцького і перемогу на виборах.
Проте, окрім них, на політичній мапі Польщі з'явився відносно новий, але безпрецедентно небезпечний гравець – це політична сила "Конфедерації корони польської" на чолі Гжегожа Брауна.
Варто констатувати, що соціологічні опитування свідчать про системний ріст підтримки політсили вказаного політичного діяча. Вона скорочує відставання від "ПіС" та "Конфедерації" шляхом радикальної риторики, популізму та брутальних дій.
На президентських виборах Браун здобув четверте місце. І якщо одразу після успішного виступу там його політична сила претендувала на проходження бар'єра у 5%, то зараз вони вже сягають позначки у 9% потенційної підтримки.
З огляду на їхню українофобську політику та радикальну позицію, яка часто порушує норми моральних цінностей чи навіть законодавчі рамки, такі високі рейтинги не можуть залишатися поза увагою.
Особливо, якщо "Конфедерація корони польської" претендуватиме на входження до більшості за результатами наступних виборів. А такий сценарій видається доволі реалістичними.
Вже зараз Україні необхідно усвідомлювати, що ріст "антиукраїнського електорату" у Польщі – загрозлива тенденція. Не дивно, що навколо політсили Брауна розпочали об'єднуватися сумнівні персонажі. Вони традиційно вважаються проросійськими агентами впливу чи переслідують комерційні інтереси, орієнтовані на білоруський чи російський ринок, виступаючи за зняття міжнародних санкцій з агресора.
Президент – лідер правого крила польської політики
Кароль Навроцький позиціонує себе лідером, який здатний об'єднати польську правицю. Особливо зараз, коли вона умовно поділилась між трьома політичними таборами – "ПіС", "Конфедерацією" та "Конфедерацією корони польської".
Подібний підхід змушує його орієнтуватися на суспільні запити, притаманні різними соціальним групам. Через це з'являються жорсткі наративи в питаннях історичної чи економічної політики щодо України.
Така ситуація створює можливості для представників "Конфедерації" і частково "Конфедерації корони польської" впливати на формування позиції президентської канцелярії. Зокрема й у рамках побудови відносин між Польщею та Україною.
Зважаючи на перераховані обставини, президенту України необхідно знайти успішну формулу, яка дозволить уникнути суперечливих моментів і взяти за основу те, де можна досягнути прогресу.
Які є позитивні напрями роботи?
Безумовно, українській стороні необхідно наголошувати на питаннях безпекової взаємодії та стримування російської загрози. Кароль Навроцький послідовний у своїх антиросійських поглядах. Не дарма він відмовився від вже узгодженої зустрічі з Віктором Орбаном через його візит у Москву.
В зазначеному контексті, співробітництво України та Польщі може стати дієвою платформою для забезпечення регіональної стабільності.
Український досвід у веденні бойових дій і використання сучасних технологій дронів і антидронових систем – це той сектор, де можуть бути зосереджені інтереси польської сторони і місцевого ВПК. Водночас президент, як верховний головнокомандувач, не може залишатися пасивним у цьому і забезпеченні польської безпеки.
Польща особливо зацікавлена у виснаженні російського військового і економічного потенціалу. Це ж означає, що команди лідерів можуть успішно координувати зусилля в питанні посилення санкційного тиску на Росію, протидії російському "тіньовому флоту" тощо.
Особливої уваги заслуговує тема енергетичної співпраці. Польща має кілька амбіцій щодо цього. Наприклад, стати ключовим енергетичним хабом Європи з використанням американського зрідженого газу. Або ж долучити можливості України у сфері експлуатації газових сховищ і споживання. Все це може зацікавити польських партнерів. Крім того, Україна гратиме фундаментальну роль в подальшому блокуванні транзиту російських енергоносіїв на ринок Європи.
Цікавим був би діалог щодо роботи із США. Це зважаючи на конструктивні зв'язки команди Кароля Навроцького з адміністрацією Дональда Трампа. З огляду на те що польський президент виступає за справедливий мир, його додатковий голос в адвокації спільних інтересів України й Польщі – не завадить. Головне, що українська сторона знайшла аргументи для переконання його до рішучих дій. Адже дотепер Кароль Навроцький не демонстрував значної активності в організації діалогу європейських лідерів з президентом США.
Які проблемні аспекти порядку денного?
Гарантовано не вдасться уникнути питань історичної політики. Вони ж виступають важливими для Кароля Навроцького, враховуючи його попередній кар'єрний шлях. А також важливими для виборців правого крила.
Саме тому, варто очікувати, що польська сторона вимагатиме від України поступок чи кроків на зустріч. Зокрема, йдеться про розширення взаємодії в питанні пошукових робіт і вшанування жертв Волинської трагедії.
Для польського лідера необхідно показати свою суб'єктність, що вже проявляється в "підігріванні" інформаційного простору напередодні зустрічі. Заяви про "необхідність українців бути вдячними", "помилки української дипломатії" чи "паритетні відносини між країнами, що мають враховувати польські інтереси" – традиційні наративи від президента і його оточення.
Таким чином, перемовини не будуть простими та потребуватимуть прагматичних підходів з боку офіційного Києва. Майбутня зустріч має зблизити позиції сторін, а не стати причиною ескалації.
Крім того, в Польщі продовжується конфлікт між президентом і урядом. Він подекуди сягає питань, близьких до України. З нещодавнього: виникли непорозуміння щодо передачі Україні літаків МіГ-29.
Попри повну підтримку на урядовому рівні, вказане питання нібито залишилось за межами поля зору президента. Причиною нібито називають бюрократичні складнощі всередині його команди. Хоча конфлікт, ймовірно, вдасться вирішити. Винищувачі незабаром можуть надійти на українські потреби, але сам факт виникнення подібних інцидентів – негативний.
До чого готуватись українській команді?
Команді Володимира Зеленського доведеться балансувати між двома центрами впливу в Польщі, щоб уникнути політизації візиту і негативних наслідків.
Підсумовуючи, варто зауважити, що плюсів від співробітництва між Україною і Польщею значно більше ніж мінусів. Проте, польські внутрішньополітичні обставини диктують певні умови, що мусять бути враховані українською дипломатією. Подальші відносини можуть бути конструктивними, але точно потребуватимуть прагматичних рішень й непростих компромісів.