Питання розвитку енергетичного ринку України вкотре були розглянуті мінімально, нечітко та без визначеної перспективи. Візит віце-президента Джозефа Байдена вкотре демонструє пасивну позицію США щодо низки енергетичних проблем України, які уже можна спостерігати – це завищені тарифи та зростання зовнішніх і внутрішніх боргів енергокомпаній. А також проблеми, які іще лише чекають на країну – відсутність коштів на повну модернізацію АЕС, ТЕС і ГЕС.

Власне, не меншу байдужість до енергетичних проблем України засвідчує і особисто Байден, який виступає у ролі "уповноваженого" США щодо подій в Україні. Про це свідчить його "бездіяльність" щодо подій в енергетиці, які поглиблюватимуть кризу в Україні. Варто зауважити відсутність реакції з боку США і Байдена на окремі процеси. Також подекуди навіть присутнє потурання негативним процесам в українській енергетиці:

1. Зниження рівня життя населення у зв’язку з суттєвим та необґрунтованим підвищенням тарифів на природний газ. Як наслідок — ріст вартості інших комунальних тарифів призводить до зростання субсидій у бюджеті із 24 до 38 млрд. грн. Населення поступово втрачає свою платоспроможність.

2. США відмовились підтримати інтереси України у проекті із американською компанією Chevron, яка безпідставно і необґрунтовано відмовилася виконувати свої зобов’язання щодо розвідки сланцевого газу на Олеській площі.

3. Прискорений рух енергосистеми України та її ключових сегментів (АЕС і ТЕС) до поступової технічної деградації та дестабілізації у зв’язку із відсутністю інвестицій. За наявною інформацією вкотре перед візитом віце-президента Байдена на рівні уряду і президента піднімали питання необхідності сформувати "банк" для модернізації енергетичного сектору – будівництво нових АЕС і ТЕС, модернізація ліній електропередач, модернізація ЖКХ. Проте, це не знайшло відгуку у США.

4. Втрата Україною вугільного потенціалу як основи і бази для розвитку виробництва електроенергії за прикладом таких країн як Польща, Чехія, Румунія, Туреччина. Україна перетворюється на залежну від імпортного вугілля державу.

5. Відсутність сформульованої позиції США і Байдена щодо так званої деолігархізації України (ключові учасники ринку енергетики – Ахметов, Коломойский і Фірташ), яка наразі веде до посилення і утвердження нових олігархів та політичної «свити» по типу оточення екс-президента Януковича.

6. Переслідування США власної політичної вигоди, яка стосується організації поставок газу в Україну із терміналів зрідженого газу у Польщі та Литві, а також перерозподіл ринку поставок імпортного газу в Україну (реверс газу).

7. Залучення і використання кредиту МВФ і золотовалютних резервів для оплати закупівлі газу із ЄС і Росії. Відсутнє бачення уряду України як держава буде повертати ці кошти. Адже реверс газу сьогодні лише імітує позбавлення України від російської газової залежності.

8. Нарешті корупція у сфері енергетики як в оточенні прем’єра Яценюка (сегмент газу, продаж електроенергії, продаж нафтопродуктів), так і в оточенні президента Порошенко (вугілля, сегмент газу).

Варто зазначити, що США і Байден надали суттєву політичну підтримку Україні у питанні реверсу газу. Це стосується технічної організації реверсних поставок газу через Словаччину шляхом газопроводу "Вояни-Ужгород". Також завдяки ролі США країни ЄС були змушені відмовитися від "Південного потоку", який загрожував транзиту газу через Україну. Зараз уряд Яценюка розраховує, що США зможе вплинути на проект "Північний потік-2".

США, безумовно, залишається країною №1 у геополітичному та економічному світі. І викликає подив, що обіцяна підтримка України з боку США не знаходить вияв у фінансовій допомозі. Більше часу і зусиль США докладає у переконуванні ЄС взяти на себе увесь тягар фінансової допомоги Україні. Але, як вже зрозуміло, ЄС також не поспішає ділитися коштами. І як засвідчує період останніх двох років – надання виключно політичної підтримки з боку США себе не виправдовує та не дає належного ефекту.