Про кваліфікацію злочину
– Було би смішно, якби не було так сумно. Дії тітушок, які під час Майдану били журналіста битами по голові, а потім застрелили, українська прокуратура кваліфікувала як хуліганство. Мені ж за удар в обличчя провокатору, який довів до сліз мою колегу, кваліфікують побиття журналіста, перешкоджання його професійній діяльності. А це тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
– Я не здивований таким рішенням. Чим швидше справу направлять до суду, тим краще. Адже ми тоді на відкритому судовому засідання пояснимо всім чому чоловік, якого я вдарив – не журналіст, чому він провокатор і чому підозра і кваліфікація дуже дивна, особливо на фоні десятків насправді побитих журналістів.
Читайте також: Прийнявши цей законопроект, ми порушили Конституцію України, – Наєм про закон про реінтеграцію
– Наприклад, остання історії, коли вклали в асфальт знімальну групу "Радіо Свобода", яка знімала весілля сина генпрокурора. Або трирічна історія знімальної групи "Слідство. Інфо". Вони знімали дорогі авто працівників СБУ і їх також вклали в асфальт. Це історії реальних журналістів, з камерами та посвідченнями, яких знає вся Україна. Вони побиті, проте жодних підозр і жодних покарань. Провокатор – через півроку підозра і суд.
Про обрання запобіжного заходу
– Дивно, що правоохоронці не хочуть обирати запобіжний захід. Мені інкримінують статтю, за якою я мав би бути рецидивістом і просто зараз на вас мусив накинутись. Від мене точно потрібно захищати громадян і журналістів. І в той же час немає запобіжного заходу.
Українська прокуратура це такий "театр дивних речей". Тому цю справу ми, як організація, вважаємо продовженням тиску на антикорупційні органи. Таким чином нас намагаються відволікти від нашої діяльності.
Про абсурдність дій прокурорів та про те, чого можна очікувати від суду – дивіться в інтерв'ю з Віталієм Шабуніним.