Богослов, крадій та вбивця․ Як живе керівник головного полігону інженерних військ Росії Малькута
Війна Росії з Україною показала всьому світу, що розрахунки багатьох західних країн на виключно технологічну перевагу над ворогом є хибними. Якість без кількості не забезпечує перемогу, а також у сучасній війні можливі періоди постійних й надзвичайно кровопролитних стрілецьких окопних боїв без масштабного залучення бронетехніки.
У протистоянні "другої армії світу" з Силами оборони України одну з провідних ролей вперше в історії почали відігравати безпілотники. Авіація, на яку зазвичай робили ставку західні генерали, в умовах щільності не придушених систем ППО показала себе ефективною лише на відстані, за межею досягнення засобів ураження ворога.
Натомість якісні фортифікаційні споруди, інженерні загородження, а також мінні поля вкупі з FPV-дронами та артилерією виявилися ледве не найголовнішими засобами для зупинки піхотою ворожих просувань. При цьому інженерні підрозділи Росії виявилися одним із найсильніших родів військ ворога. Швидкість, з якою загарбники будують бліндажі, копають окопи й траншеї, прокладають залізничні колії, а також займаються дистанційним мінуванням, створює на деяких ділянках фронту величезні проблеми для українських захисників.
Для прикладу можна навести контрнаступ ЗСУ у 2023 році, коли атакувальні кулаки наших механізованих бригад були зупинені величезною кількістю загороджувальних засобів. За таких умов проривати смугу забезпечення, першу та другу лінії оборони без величезних втрат було вкрай складно, тому Києву довелося змінювати тактику й робити ставку на просування малими групами, а не ударними підрозділами з бронетехнікою.
На критичних для себе ділянках росіяни побудували вкрай потужні укріплення, які практично унеможливили прорив військ фронту Збройними Силами України без відчутної технологічної та кількісної переваги як у боєкомплекті, так і в особовому складі.
Лінії оборони росіян на Запорізькому напрямку / Скриншот Deepstatemap
При побудові фортифікацій окупанти користуються не лише стандартами радянської армії, а й прийнятими в сучасний час російськими. Усі бункери, понтонні переправи, засоби для розмінування або дистанційного мінування перед взяттям на озброєння в обов'язковому порядку проходять випробування.
Левову частку всього, чим росіяни користуються у війні проти України, воєнні злочинці тестували на території 18 інженерно-випробувального полігону, розташованого у селищі Єлизаветинка Ленінградської області. Величезна територія неподалік від Санкт-Петербурга підпорядковується військовій частині 93268, командиром якої є Володимир Малькута. Редакція 24 Каналу отримала доступ до його особистих та робочих листувань та його рідних. Як під керівництвом цього персонажа землі міноборони Росії переходили у приватну власність, а сам офіцер став власником недешевої нерухомості. Як син полковника отримав пільги за участь у бойових діях, проте на війну в Україну не потрапив, читайте у нашому матеріалі.
Депутат, богослов та "ідеальний" сім'янин
Щоб хоч трохи презентувати постать Малькути-старшого (паспорти 4113 557832 та 4500 947076), цілком достатньо просто навести деякі факти з його офіційної біографії. Професійний військовий, колишній депутат Агалатівського сільського поселення та Всеволозького району Ленінградської області від "Єдиної Росії" (звісно ж!), власник багатьох нагород ледве не за всі можливі воєнні (за військову доблесть, участь у бойових діях у Сирії, сприяння органам наркоконтролю) та релігійні (ордени Сергія Радонезького та Дмитра Донського) звитяги. Заочний випускник Санкт-Петербурзької Духовної Академії РПЦ за спеціальністю "Православне богослов'я".
Полковник Володимир Малькута, командир вч 93268 / Фото з листування Малькути
Словом, такий собі "ідеальний росіянин": відданий батьківщині офіцер, зразковий сім'янин, що у вільний від роботи час турбується про всіх своїх родичів, а на службі робить все, щоб росіяни могли вбити якомога більше цивільних людей.
Найближчі родичі воєнного злочинця Малькути (не включаючи онуків) / Скриншот із листування російського полковника
Варто відзначити, що православний християнин із Малькути вийшов не дуже. Як і сім'янин та тримач секретних даних. Адже полковник постійно хизується своєю роботою перед жінками на різноманітних сайтах знайомств та відеочатах, розповідає про власну впливовість та діяльність. Хоча згідно з допуском №83\09-3180 від 20.03.2015 року до державної таємниці "особливої важливості" робити подібного він не має.
"Героїчний" полковник геть не цурається флірту, випадкових зв'язків та розповідей про свої подвиги / Скриншот із листування командира вч 93268 Володимира Малькути
Більш пікантних деталей про інтимне життя офіцера, відповідні хвороби та спроби займатися самолікуванням, ми наразі публікувати не будемо.
Зрозуміло, що члени родини Малькути лише здогадуються про його позашлюбні пригоди, а серед оточення про них знають хіба деякі товариші по службі та свідки. Ну, і керівництво, з яким полковник "гудів" у Сирії та в Україні.
Тусовки в САР, ветеранське посвідчення та штрафи Алахвердієва
Коли Росія проводила каральні заходи проти цивільного населення в Сирії, а також допомагала військам Асада відігнати ІДІЛ, командування інженерних військ Росії миттєво рвонуло у цю охоплену війною країну – заробити медальки за розмінування вже безпечних населених пунктів. При цьому, зрозуміло, ніхто з офіцерів та генералів навіть близько не підходив до нерозірваних мін чи снарядів. Вони лише керували процесом. Або ж удавали, що керують, а по факту – каталися історичними місцями, роздавали інтерв'ю й звітували про героїзм російських військ.
Зліва – праворуч: заступник начальника інженерних сил Росії Руслан Алахвердієв, керівник інженерних військ Росії Юрій Ставицький, командир вч 93268 Володимир Малькута, на той момент керівник Центрального науково-дослідного випробувального інституту інженерних військ Іван Воробйов / Фото з листувань Малькути
І не забували поповнювати власні фотоархіви та заходити до місцевих борделів. Такі собі розваги типових росіян на понівечених ними ж територіях.
Задоволений собою генерал-майор Алахвердієв у Сирії у 2017 році / Фото зі старого телефона Володимира Малькути Samsung Galaxy S6
Зрозуміло що, сфотографувалися воєнні злочинці й на руїнах Пальміри – стародавнього сирійського міста, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО і постраждало внаслідок бойових дій.
Уродженець Бердянська Іван Воробйов у Пальмірі / Фото з телефону Володимира Малькути
Деякі ж фотографії рашистів й взагалі свідчать про співпрацю посадовців ООН із воєнними злочинцями. Чого вартує наявність намету Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців на території російської бази.
Щасливі росіяни на військовій базі з наметом Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Сирії / Фото з телефону Володимира Малькути
Словом, для всього керівництва інженерних військ Росії, як і для самого начальника випробувального полігону, відрядження до Сирії пройшло і безпечно, і успішно. Кожен зі злочинців отримав медалі за розмінування Пальміри, а також за участь у бойових діях у САР. Малькута ж додатково здобув ветеранське посвідчення, яке йому було потрібно для пільг.
Посвідчення учасника бойових дій, отримане за тусовки з генералами в Сирії / Фото з архіву Володимира Малькути
Вже після повернення до країни-терористки полковник продовжив свою успішну службу вдома. Він часто з'являвся на різноманітних заходах зі Ставицьким, Воробйовим та Алахвердієвим, з якими має цілком тісні й дружні стосунки. Особливо це стосується останнього персонажа, з яким Малькута, ймовірно, займався і виведенням землі з власності міністерства оборони, та іншими оборудками. Також полковник нерідко піклувався про оплату штрафів за порушення ПДР своїм керівником.
Штрафи за порушення правил Алахвердієва, які сплачував Малькута / Фото з листування генерал-майора та полковника
Безпосередньо на службі після Сирії та перед вторгненням в Україну командир вч 93268 займався цілком рутинними речами:
- організовував доступ до полігону для різноманітних навчань військовослужбовців, ФСБшників, суддів (!), а також промитих пропагандою підлітків тощо;
- їздив у складі офіційних делегацій до Сербії, ОАЕ та на Шрі-Ланку;
- керував (не безпосередньо) випробуваннями різноманітних роботів-розмінувальників, установок розмінувань та дистанційних мінувань, понтонів, інженерних загороджень.
Зрозуміло, що випробування російської "аналоговнєтної" продукції дуже часто йшли не за планом, однак полковник, як вірний син своєї батьківщини, був вимушений звітувати про успіхи. Наприклад, коли 11 вересня 2019 року на території полігону універсальна броньована інженерна машина для тесту проїздила багатопролітним мостом, Малькута доповів керівництву про те, що конструкція відповідає заявленим характеристикам. Політика є політика.
Дивіться відео з випробувань багатопролітного мосту на 18-му інженерно-випробувальному полігоні міністерства оборони Росії:
Крим, Анапа, елітні маєтки
Що ж стосується фінансового стану окупанта, то бідною людиною назвати його аж ніяк не можна. Принаймні станом на 2017 рік Малькута як командир частини мав оклад у 212 тисяч рублів на місяць (приблизно 3500 доларів за тодішнім курсом). Скільки офіційно заробляє полковник зараз, невідомо, однак точно не меншу суму, особливо з урахуванням всеможливих премій та доплат.
Список та оклади особового складу вч 93268 станом на 2017 рік / Таблиця з телефону Володимира Малькути
Прописаний полковник у селищі Єлизаветинка Всеволожського району Ленінградської області. Там ще зареєстровані його дружина Тетяна (паспорт 4111 431848) та син Олександр (4109 270442), а також онучка Олександра (IV-АК 776698). Прийомного ж онука Деміда (III-АК726198) Малькута за цією адресою чомусь не прописав.
Будинок, у якому прописана родина Малькути / Скриншот з російського пошуковика
Втім, у квартирі №12 на вулиці Центральній, 1/38, ніхто не живе, оскільки офіцер багато років працював заради вбивства цивільних людей з інших країн. За таке Росія платить великі гроші. Тож після повернення з Сирії у 2017-му полковник почав займатися будівництвом власного маєтку. Для цього навіть замовив у компанії "Главный зодчий" розробку дуже недешевого проєкту.
План 2 поверху будинку Малькути / Фото з комп'ютера російського полковника
Повністю побудувати, відремонтувати й обставити будинок на території садового некомерційного товариства "Граніт" на вулиці Окружній, 7, Малькута зміг дуже швидко. Тільки от на ландшафтному дизайні чомусь вирішив зекономити.
Будинок Малькути за координатами 60.259025, 30.216618 / Фото з телефону невістки полковника
Хоч площа маєтку командира "Єлизаветинки" й дуже велика, жив полковник у ньому здебільшого лише з дружиною – бухгалтеркою адміністрації муніципального утворення "Агалатовське сільське поселення". Олександр Малькута, його дружина Наталья (дівоче прізвище Гармашова, 0915 502392), а також їх троє дітей достатньо довгий час мешкали в окупованому Криму, в Анапі, а нещодавно переїхали до села Мідний завод. Про їх родину варто розповісти окремо.
Капітан, який не помре в Україні
Сина командира вч 93268 можна назвати типовим наступником свого батька. Маючи впливового родича, він вирішив піти його стопами й подався на військову службу. Закінчивши Військовий інститут (топографічний) Військово-Космічної академії імені Можайського, за спеціальністю картографія у 2012-му, Малькута-молодший потрапив до військової частини 29209, що розташована на кордоні з Китаєм у Благовєщенську.
Паспорт Олександра Малькути / Фото з телефону капітана
Втім, перебував у чорта на болоті терорист недовго. Після окупації Криму, коли всім вже стало зрозумілим, що повномасштабних бойових дій на території півострова найближчим часом не буде, батько прилаштував сина до іншої військової частини – 43651 із дислокацією в Ногінську Московської області. Однак служив він не за МКАДом, а перебував у відрядженні в Сімферополі, де обіймав посаду топографа відділу аерофототопографічного центру.
Родина Малькути-молодшого була зареєстрована за його робочою адресою проспект Перемоги, 213, але жили окупанти у 149 квартирі будинку №38 на вулиці Ковильній. Примітно, що капітан збройних сил країни-терористки вже тоді користувався всіма лазівками, аби тільки отримати від держави якомога більше пільг та бонусів. Після одруження на Наталії Грамашовій у 2017-му окупант-топограф довгий час писав керівництву, щоб воно визнало опіку над її сином Демідом Гореславцем.
Олександр Малькута з дружиною Наталією, прийомним сином Демідом, а також донькою Олександрою. 2018 рік / Фото з телефону Наталії Малькути
У 2018-му, коли в Сирії вже не відбувалося ніяких серйозних бойових дій, Малькута-молодший відправляється туди, щоб отримати посвідчення ветерана й надалі мати різноманітні пільги від держави. Ні в яких небезпечних завданнях він участі, звісно, не брав. Воно й зрозуміло: ніякої військової романтики родина терористів не розділяє. Натомість Малькути віддають перевагу комфортному життю й прогулянкам біля моря, а не будь-яким ризикам для життя.
Наталья Малькута з донькою Олександрою, 2021 рік / Фото з телефону Олександра Малькути
У 2020 році Олександр, не без допомоги свого батька, перейшов на іншу роботу – став начальником лабораторії військового інноваційного технополіса "Ера" в Анапі. Цей заклад – щось типу "Алабуги", тільки працює виключно в інтересах міністерства вбивства Росії. Офіцери наукових рот "Ери", згідно з відкритими даними, мають доступ до сучасного обладнання й працюють на впровадження технологічних рішень в армію країни-терористки.
Чим саме займався у технополісі Малькута-молодший, невідомо, але точно не чимось корисним для людства. В одному з наукових журналів у 2020 році було опубліковано статтю за його співавторства: "Методика калібрування енергетичного потенціалу радіолокаційної станції з фазованими антенними ґратами для підвищення ймовірності виявлення малорозмірних космічних апаратів".
Стаття Олександра Малькути у науково-технічному журналі "Фундаментальні та прикладні проблеми техніки та технології" / Скриншот з архіву журналу
Хоча і сам капітан, і його батько дотичні до війни, їх родини живуть абсолютно цивільним життям. Без свастик Z на машинах, згадок про кровопролитну війну та особливих обмежень на тусовки. Дружина Олександра у соцмережах не підписана на жоден пропагандистський паблік. Замість репостів Соловйова з його "ядерним попелом" чи публікацій віршів Дениса Чернухина, вона ділиться здебільшого сімейними фотографіями з відпочинку на морі або з подорожей із чоловіком.
Олександр Малькута з дружиною у Виборзі, 2023 рік / Фото з соцмереж Наталії Малькути
Крім виховання трьох дітей, займається Наталія Дмитрівна шиттям спідньої білизни та інших речей.
Заборонена з 2014 року у Росії мереживна білизна / Скриншот з соцмереж Наталії Малькути
Найбільшою турботою жінки є нещодавній переїзд з Анапи (вулиця Євсіна, 9, корпус 3, кв. 47) до Ленінградської області у село Мідний завод. Бо вона "сумує за домом".
Наталья Малькута зі старшим сином у новому будинку / Фото з соцмереж дружини Малькути
Переживання капітанської жінки цілком зрозумілі. Чоловіка не відправлять в Україну брати участь у м'ясних штурмах, у неї все в порядку з грошима, нема ніяких серйозних клопотів, тож журба за морем – це єдине, що може непокоїти схильну до безтурботного життя офіцерську дружину.
На відміну від мільйонів пересічних росіян, у житті Наталії Малькути все добре / Фото з соцмереж дружини окупанта
Сам Олександр Малькута у соцмережах практично неактивний. Як і його батько, що сконцентрований не на лайках та репостах, а реалізації масштабної корупційної схеми.
Сторінка у "Вконтактє" Володимира Малькути / Скриншот із російської соцмережі
Річ у тому, що на території військового містечка Єлизаветинка російське командування планує побудувати велику центральну інженерну базу. З адміністративною будівлею, гаражем, пунктом технічного обслуговування та ремонту техніки, сховищем для інженерного майна, майданчиком для зберігання техніки, складом та іншими спорудами. База також має містити клуб та величезний спорткомплекс із басейною та ковзанкою.
Вартість проєкту – майже 11 мільярдів рублів, левова частка яких осяде в кишенях Малькути, його керівництва та підлеглих.
Схема центральної інженерної бази на території селища Єлизаветинка / Фото з робочого комп'ютера Володимира Малькути
Тож полковник зможе інвестувати у нову нерухомість, купити собі нову улюблену "Шкоду" і далі знімати недорогих (що дивно) дівчат легкої поведінки. Його син і надалі житиме на широку ногу, не думаючи про війну, відрядження до зони бойових дій чи будь-які інші небезпечні моменти. Тоді як на території 18-го полігону тренуватимуть нові групи росіян для відправки на смерть в Україні.