Радість та ейфорія
Я неймовірно щасливий. Мене переповнюють емоції радості та захвату.
Читайте також Рік повномасштабної війни: Дія вийшла за рамки застосунку з послугами та документами
Я вийшов зі свого дому в Хусті, що на Закарпатті, о 8 годині ранку 24 січня. Сьогодні, 24 лютого, о 15:45 я дійшов до своєї мети. Зараз я у Донецькій області й радію, що зробив це.
Почуваюся прекрасно! Лише відчуваю біль у коліні. Можливо, його доведеться оперувати.
Мені не віриться, що я пройшов таку дистанцію пішки. Це велике бажання й сила волі – людина може все, якщо захоче. Допомагати може кожен.
Хоч мені й не вдалося зібрати 1,5 мільйона крон, як було заплановано з самого початку, я не засмучуюся. Якщо підрахувати суму з усіх рахунків, то виходить близько 620 тисяч гривень. Про всі витрачені гроші я відзвітую на своїй сторінці у фейсбуці.
Петро пройшов майже 1300 кілометрів пішки / Фото волонтера
Цікаво Які ракети спричинили "бавовну" у Маріуполі
Волонтер ще не планує повертатися додому
Я не перестану допомагати Україні. Буду й далі волонтерити і їздити до воїнів на фронт. Навіть зараз я поїду не додому, а до хлопців з 28-ї бригади у Костянтинівку. Одразу й запитаю, що їм потрібно. Наразі запланував купити бус для евакуації поранених, а все інше – по потребі.
До речі, історію з укусом собаки я не забуду до кінця життя. Як і людей, які мені допомагали дорогою. Хтось обідом пригощав, хтось грошей за ніч не брав, а хтось – просто добрим словом підтримав. Це дуже цінно. Дякую всім за підтримку.