Сам факт появи чи наявності далекобійної "чудо-зброї" в наших руках аж ніяк не означає, що вона прямо зараз полетить на голови окупантам. Іноді на появу відповідних передумов може піти навіть декілька місяців.
Читайте також Найбільша катастрофа людства: як можна повернути депортованих українських дітей
Росіяни використовують Маріуполь як склад
Наприклад, окупанти почали використовувати Маріуполь як перевальну базу для своєї військової логістики не пізніше листопада 2022 року, тобто після виводу з ладу Кримського мосту. Для доставлення вантажів по морю використовуються пороми міноборони Росії та десантні кораблі Чорноморського флоту, із яких вантажівки із ресурсами та бойову техніку можна буквально викочувати на причал через апарель.
Коли росіяни ще в травні 2022 року почали вивозити із тимчасово окупованого Маріуполя крадену сталь, у них, на жаль, була емпірична можливість перевірити, що в зруйнований ними порт все ще можуть заходити судна чи кораблі із водозаміщенням до 4 тисяч тонн, осадкою до 4 метрів та довжиною корпусу до 100 метрів.
І ці параметри, на жаль, цілком вписуються під габарити майже всіх десантних кораблів росіян, не кажучи вже про "волго-балти".
Так, були на днях фото із тимчасово окупованого Маріуполя, які показували масштаб руйнувань в порту. Але ж насправді окупантам для своєї перевалки багато потужностей та причалів не потрібно. Коли вони крали сталь, то використовували техніку взагалі однієї зі своїх логістичних бригад.
Цікаво Пригожина "попустили" й забрали привілеї
Коли останні декілька тижнів чи місяців були повідомлення про появу чергового масиву техніки росіян у Маріуполі, то в нас чомусь вважали, що це так ворог готується битися. Хоча це насправді означало лише прибуття чергового логістичного конвою, який мав далі йти чи на Мелітополь, чи Вугледар.
Чим менше інформації про "бавовну" – тим краще
Найголовніша передумова для успішних ударів по тилу ворога – успіхи ЗСУ безпосередньо на фронті.
Окупанти так безглуздо вбивались об оборону ЗСУ біля Вугледара, бо вважали, що взяття цього міста начебто убезпечить їм комунікації по залізниці від Маріуполя до Волновахи, а далі до тимчасово окупованої частини Запорізької області.
Однак як завжди у ворога щось пішло не так, втрати виявились високими через проблеми із забезпеченням. От і виникло "вікно можливостей" зробити проблеми орків з логістикою ще гострішими. Тут насправді нема значення, чим наші били по ворогу – "крилатими бомбами" GLDSB, вітчизняною "Вільхою" чи залишками запасів радянських ракет до ОТРК "Точка-У".
Важливо Молдові приготуватися: відлік вже пішов
Безпосередні умови для успішного удару будь-яким типом ракетного комплексу насправді універсальні:
- швидкість та надійність обробки даних для видачі цілевказівки;
- вибір успішної точки для відстрілу ракет;
- наявність маршрутів, які дозволять швидко прибути та швидко вийти з позиції, із якої відбувався удар;
- рівень "щільності" нашої ППО та контррозвідувального забезпечення;
- рівень слабкості ворожої ППО та контррозвідувального забезпечення, особливо в районі розташування цілі для майбутнього удару.
Чим менше у ворога зачіпок особливо з відкритих джерел, тим краще. Тому зазвичай і не розкривають офіційно, яким саме типом далекобійної зброї прилетіла "бавовна" на голови окупантів.