Черговий синдром кремлівського сказу

Найхимерніше – це змішане відчуття, коли ти понад хвилину спостерігаєш ці рудувато-жовті "зірочки" в небі на сході. Вони повільно повзуть вгору, а потім швидко падають вниз. Дещо відхиляючись від траєкторії, що була б за законами вільного падіння тіла. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

До теми На порятунок є лічені хвилини: що відомо про ракети "Іскандер", якими ворог атакував Київ

У ці хвилини ти розумієш, що хтось вже приречений і не можеш нічого вдіяти. Вривається думка, що за цим азимутом у Києві друзі і знайомі не живуть. І на ранок, скоріш за все не буде жахливої звістки.

А далі лише сподіваєшся, що цей Patriot, який похапцем злітає білою зіркою у несподіваному напрямку, десь в небі непомітно розвернеться і знешкодить того "Іскандера". І жертв та руйнацій буде просто менше.

Спалахи відбиваються жовтогарячими сферами у ранковому серпанку, що завис у темному небі над містом. Без цього туману місце падіння ракети й не побачиш, надто далеко. Потужні виходи ракет ППО і далекі вибухи на горизонті струшують морозне повітря. Ти їх не стільки чуєш, скільки відчуваєш потужність усім тілом і через тремтіння землі. Воно говорить: "Ось нова біда сталася". Але у тебе наче титанова плита між душею і світом – ти бачив і гірше, і ближче.

Тому з холодною увагою дослідника спостерігаєш і розумієш, що нічні безпілотники, що їх збивали неподалік – то була розвідка. Намагаєшся зрозуміти, які цілі у ракет, чому сьогодні? І впираєшся у висновок: 12 лютого – "Рамштайн", зустріч міністрів в Парижі. Це просто чергова демонстрація сили з Московії, черговий симптом хронічного кремлівського сказу, який призвів до трансмутації пітерської шпани.

Росіяни залякують вже не українців

Ти усвідомлюєш, що ці удари по серцю країни – чергова спроба залякати вже не українців, а намагання "накошмарити" західний світ напередодні важливих зустрічей. Створити ілюзію імперської спроможності, готовності у своєму сказі іти до крайності.

Важливо Росія атакувала Україну ракетами та дронами, є загиблий у Києві: головне про нічну атаку

Відтак є тверезе розуміння: нас від ядерної боєголовки у тих "Іскандерах" відділяє тонка умовність, віртуальна межа, перетнути яку не заважає, за великим рахунком, нічого.

І я шкодував, що цього не бачить Леонід Кравчук і та група людей, які прогнулися перед зовнішнім тиском. Які забувши або заплющивши очі на століття трагічної історії, дозволили позбавити нашу країну ядерного щита.

І знаю, що настане момент, коли ми знову заявимо, що напад на Україну дорівнює самогубству. Бо в реакторах 239Pu утворюється постійно.