Війну росії з Україною не можна заморозити, бо це – не війна за території

Занадто буремний світ

Ось із цими меседжами прожили українці минулий тиждень. Саме про це писали в соцмережах, через це хвилювались, цього боялись.

Важливе Місто засинає, прокидається ППО: як працюють українські "вбивці" ракет

З іншого ж боку, на противагу, можна було спостерігати контрмеседжі подібного типу: "тут ось Херсонщина окупована, села на Харківщині зайняті російськими військами, на Бахмут сунуть, а ви про Тайвань та Сербію хвилюєтесь!".

Контрмеседж зазвичай мав агресивний характер в бік носіїв тайванського та сербського питання. На чий же бік треба стати? Чию сторону приймати? Чи дійсно нас не мають зараз хвилювати сценарії розвитку нових воєнних конфліктів у світі? Це не так. Мають.

Не реагуйте на хейт у вашу сторону через побоювання розвитку подій між Косово та Сербією. Ви маєте право хвилюватись.

Сьогодні світ набув іншої подоби. Те, що було нормальним ще рік тому, вже стало іншим. Тектонічні плити геополітичної карти світу зрушили з місця. Світ входить в нову фазу існування. Автократичні держави. Колишні імперії. Ті, хто прагне побудувати імперію. Ображені за поразки минулих століть почали діяти.

Відбувається це не без участі демократичних держав, колишніх "лідерів" та гарантів безпеки й демократії. Не без союзів та світових спільнот, які мали б забезпечувати баланс, мир, та рівновагу, яку колись хтось намагається порушити – ці спільности та держави мали б ставити на місце й робити це навіть жорстко.

Якщо ви спитаєте, а де ж тут участь? То я відповім – відсутність реакції це також причетність. Пройти повз людину, яка потребує допомоги, означає бути причетним до її смерті. Так і тут.

Звісно, Косово, Тайвань, Карабах не мають ставати на перший план і відволікати нас від війни з росією. Але всі, абсолютно всі воєнні конфлікти, що сьогодні з'являються у світі, є результатом розвитку передбачуваних сценаріїв.

Цікаве Щоб зрозуміти, чи змогла б Україна без зброї США, дайте відповідь на два питання

Або ми, або нас

Автократи прагнуть того, чого прагнули завжди – анексії та крові. Їх суспільство зрощується інкубаторним чином на тих же прагненнях і підтримці своїх вождів. Автократи купують, вербують та керують дрібнішими пішаками, що порушують колись нормальні неписані закони існування цивілізованого світу. І не бояться це робити, маючи за спиною підтримку великих ресурсних або вже диктаторських, або в майбутньому диктаторських режимів.

Наша війна триває. Її не можна заморозити. Її не можна якось уникнути. Війна росії з Україною – це війна не за території. Це війна за виживання. При чому не тільки українців. Програш росіян також буде для них смертельним.

Ефективність нашої боротьби, звісно, полягає в толкових діях влади та командування. В силі та вмінні спротиву ЗСУ та всіх інших формувань. В мотивації бійців. Але без західної допомогти все було б значно гірше. Чи може навіть вже б нічого й не було взагалі.

Коли зростає напруга, з‘являються перспективи воєнних дій в інших куточках Європи чи світу – ми не відійдемо на задній план. Але, якщо простими словами, то якісь умовні 10 000 шоломів чи 10 гаубиць з країни "Х" ми просто можемо не отримати. Країна "Х" залишить їх для себе. І так – з будь-яким іншим типом допомоги.

путін – диктатор та автократ. А ще, звісно, хворий на всю голову. Йому вигідно руйнувати світовий цивілізаційний порядок та запускати маятник хаосу і війн будь-де.

Варте уваги росіяни пробили чергове дно війною за "шкуру" ліквідованих окупантів

Водночас, коли ми сміємось, як коняча голова лавров (міністр закордонних справ рф) їздить бити в бубни в країни Африки, то просто не розуміємо, що ці країни переповненні радянською зброєю та боєприпасами, які сьогодні масово використовує рф у війні проти нас. Тоді, коли у нас із цим проблема.

Ми можемо мати радянські артилерійські стволи, але боєприпаси до них або вже в дефіциті, або повністю закінчились. Тому західна зброя нам необхідна не тільки з причин більшої ефективності, а й з причини простої заміни того, що у нас просто вичерпалось.

За крок до ядерної "квітки"

Тому коли ви спостерігаєте за новим сценарієм воєнних дій і вас це турбує, ви все робите правильно. Головне при цьому – не забувайте допомагати нашій армії.

Світ хиткий. Ядерна війна – не вигадка. Ще на початку лютого більшість повірити не могла в повномасштабну війну з росією, в ракетні удари та закатовану Бучу. Так само, коли перша ядерна боєголовка розквітне помаранчевим грибом десь на земній кулі, ви не повірите одразу. Але це станеться, навіть якщо ви не хочете і не уявляєте цього.

Радимо Україна може втратити підтримку головного друга: як цього не допустити

Світ зрушив з місця. І це треба прийняти. Бережіть сьогодні те, що маєте. Цінуйте тих, хто з вами поряд в будь-який момент. Живіть, будуйте, боріться. Це все колись закінчиться так чи інакше. Із нами чи без нас.

І настанок. Слова, здається, Ейнштейна: "Не знаю, як буде вестись Третя світова війна, але Четверта – точно палицями та камінням". Миру і перемоги нам.

Важливе – Денисенко пояснив, чому росія не виживе без Туреччини: дивіться відео