Сергій, як і інші мешканці міста, перебував в облозі. Він зумів вибратися з Маріуполя 14 березня і привіз з собою багато страшних спогадів.
До теми Смертельний цинізм: Путін "погодився" відпустити людей з Маріуполя морем – та тільки іноземців
Сергій вважає, що йому "більше пощастило", ніж іншим. Все тому, що йому не довелося закопувати когось у своєму дворі, на відміну від його друзів. І він не бачив, як його сусід закопував свою дружину на території дитячого садочка навпроти.
Я вчора дізнався, що не стало трьох моїх друзів. Мій сусід вийшов із собакою погуляти, прилетів снаряд, загинув. Інші друзі їхали вп'ятьох у машині. Прилетів снаряд. Згоріли живцем у машині. Третя дівчинка жила, де я. Прилетів снаряд. Три поверхи у їхньому будинку зруйновано. Написали мені, що їх не стало,
– розповів Сергій.
"Щодня здавалося, що гірше вже бути не може"
Сергій розповів, що коли відключили опалення, на вулиці було -9, а у квартирі було 3 градуси тепла. А "потім були такі морози, що батареї розірвало". Але найстрашніше, за словами чоловіка, стало тоді, коли відключили газ. Люди рубали дерева у дворі та палили їх на мангалі – склянка води закипала 20 хвилин. Тоді Сергій вперше дізнався, що гречку можна інакше готувати – заливаєш водою, залишаєш на добу і вона готова.
Нам щодня здавалося, що гірше вже не може бути. А найгірше почалося 8-го березня, коли почали бомбардувати авіацією. Від авіації нічого не лишається. Бомба потрапляє у будинок, фасад весь валиться. Ми спочатку вирахували, що бомблять кожні 3 години. Знали, коли можна вийти, піти батькам ліки віднести. Потім почали бомбити щогодини, а потім кожну хвилину,
– згадує чоловік.
Бомбосховищ на всіх не вистачає, а людей змінює голод
За словами Сергія, бомбосховищ на всіх не вистачає. В туалет доводилось ходити переступаючи через людей.
Також він розповів про те, що в його бомбосховищі було декілька поколінь однієї родини. І члени цієї сім'ї ховали один від одного їжу. Також його сусіду довелось задушити свого кота, тому що його не було чим годувати.
А якщо ти вийшов із бомбосховища, ти не захищений нічим. Летить бомба, падає в сотні метрів, а тебе відкидає убік вибуховою хвилею. Ми з дружиною бігали на сусідню вулицю, до батьків. Ось ми біжимо і починають падати бомби. Ти падаєш у канаву і лежиш. Техніка безпеки каже, що якщо ти будеш нижче бордюру – ти врятуєшся. Дуже страшно, коли ти не контролюєш нічого,
– сказав Сергій.
Люди не хочуть їхати до Росії й роблять це з необхідності
Знайома Сергія на днях вибралася до Росії. До цього вона перебувала на лівому березі Маріуполя, де найжорсткіші бої. Коли вона зі своїм хлопцем хотіла виїхати, машина потрапила під обстріл. Хлопця поранило і його зашивали простими нитками у підвалі. Там вони й залишилися на деякий час.
Вчора спробували вибратися і коли вони вийшли, то на одного з хлопців упала будинкова плита і просто на її очах його придавило цією плитою. Вони здалися і їх повезли до розподільчого центру. Зараз прийшло повідомлення, що її відвезли до Донецька. Ніхто не хотів їхати до Росії. Люди, хто поїхав – зробив це тільки заради порятунку життя,
– розповів маріуполець.
Російські війська не пропускають українські автобуси
Він також підтвердив, що російські війська не пропускають в місто українські автобуси. "Офіційно звучить так: евакуація з Маріуполя відбувається в місті Бердянськ". А він за 90 кілометрів від міста. Люди, які не мають транспорту, не можуть туди добратися. А в тих людей, у яких він є, не вистачає бензину. Багато хто зливав бензин в генератор, щоб була змога зарядити телефон.
У мене друг з вагітною дружиною вийшли з Маріуполя пішки в бік Бердянська. Їм пощастило, що їх підібрав хтось на машині. Росія ніяк не сприяє тому, щоб люди могли виїхати в бік України,
– повідомив Сергій.
Про лікарів та маріупольський пологовий
Лікарі працювали, як могли. Зокрема кум Сергія пішов на чергування в лікарню та не приходив додому 3 дні поспіль, бо "його весь цей час ніхто не міг змінити – через обстріли до лікарні дістатися було неможливо".
Також Сергій пригадав місцевий пологовий будинок, який розбомбили російські війська. Він заперечив, що його обстріляли українці й що там перебував полк "Азов".
Щоб ви розуміли, за цією адресою, де пологовий будинок, в одному з корпусів лікарні пункт гуманітарної допомоги. Памперси для дітей, харчування. Усі знали, що там видають допомогу. Ну, як ми могли самі направити бомбу? Там, де полк "Азов" захотів би встати, там не ставили б поруч ніякі пункти гумдопомоги. Там мали б стояти військові машини якісь чи військові. Там не було нікого. Ми постійно ходили туди,
– зауважив він.
"Вибух Драмтеатру став останньою краплею"
Колишній фотограф розповів, що вибух Драматичного театру став для нього "останньою краплею". Місцеві ходили туди збирати інформацію, тому що "там завжди була максимальна кількість людей". Туди лише зрідка приїжджали військові, у яких була інформація з фронту, "з великої землі".
Ми ходили туди, відчуваючи там себе у безпеці. Ніхто не думав, що прийде на думку бомбити людей. Адже вже не було газу, люди там збиралися, готували на мангалі. Зовні театру було дуже багато людей. Всередині було велике бомбосховище. У російських ЗМІ писали, що там полк "Азов", а я ходив туди постійно. Жодного "Азова" там немає,
– розповів Сергій.
Сергій хоче, щоб "рашистів" карали гірше, ніж фашистів
Мешканець Маріуполя зазначив, що в місті жодних військових об'єктів. І те, що відбувається там зараз, це просто знищення людей. Він хоче, щоб росіян карали суворіше, ніж у свій час карали фашистів.
Я читав, яке покарання було для деяких фашистів, німців. Вони повинні були голими руками перепоховати тих людей, яких вони вбили. От я хочу ще гірше, щоб були покарання. Тому що нас просто тут вбивають, розстрілюють. У Маріуполі жодних військових об'єктів, а вони просто нас знищують, якщо хтось не розуміє,
– сказав він.
До теми – Дівчинка з Маріуполя розповіла про життя у "пеклі" у відеощоденнику: дивіться відео