Я ненавиділа росіян і до 24 лютого

8 років війни

Моя тривожна валізка виглядала як спакований рюкзак з речами, медициною та бронею і лежала в шафі рік. У грудні 2021 я просто доклала туди документи і речі свого собаки.

Читайте також Росіяни не хочуть знати про війну в Україні

І попри практично два роки, відколи я повернулась з війни до цивільного життя – це життя не "зцивілило" мене. І від 24 лютого дуже швидко згадалось звичайне напівдикунське, кочове життя війни.

У моє життя місяць повномасштабної війни приніс втрати друзів, бойових побратимів, які мали б жити, вбивати росіян та наближати перемогу. І це розбиває мене морально практично щодня як в 2014/2015/2016 роках.

Мої друзі знаходяться зараз в Маріуполі. І я хочу вити від своєї безпорадності.

Місяць війни

У моє життя місяць повномасштабної війни приніс велику кількість болю від того, що гинуть діти, новонароджені та навіть не народжені українці всередині мами.

Я ненавиділа росіян і до 24 лютого 2022 року. Моя лють до них заповнила вже давно всередині всі клітиночки та судинки.

І це було звичайно помітно в моїй повній категоричності до всього пов’язаного з країною ворогом – Росією.

Тому цей місяць не відкрив мені очі ні на що. Бо вони були відкриті 8 років.

З 24 лютого змінилася сама війна

І тепер що таке авіа нальоти, фосфорні бомби, ракетні удари, "сонцепьокі" та інша вбивча техніка масового ураження – знає та "відчуває" на собі вся країна в центрі Європи.

Цей місяць повномасштабної війни згуртував нас всіх. Та навчив не боятися бажати смерті росіянам.

"Русня – не люди" – тепер аксіома для цілого нашого народу.

Місяць війни. Вісім роки війни. Ми переможемо.