1 жовтня Іран все ж знайшов у собі сили відреагувати на бліцкриг Ізраїлю в Лівані. Відповіддю став потужний, але все ж обмежений ракетний обстріл території Ізраїлю, про який Тегеран завчасно попередив. Як можуть розгортатися події далі – продовжує розповідати 24 Канал.

До теми "Стріли півночі": для чого Ізраїль вторгся в Ліван, що буде далі та який план у Нетаньяху

Обстріл 1 жовтня багато в чому нагадував велий іранський обстріл від 13 квітня 2024 року. Тоді Іран запустив по Ізраїлю 170 безпілотників, 30 крилатих ракет і 120 балістичних ракет.

Як тоді, так і зараз Тегеран попередив про свої наміри завчасно, тому в Ізраїлю та його союзників був час, щоб підготуватися до відбиття атаки. Як наслідок, значних жертв і руйнувань вдалося уникнути, натомість Іран відновив свою репутацію в ісламському світі.

Навесні американцям вдалося вмовити Ізраїль не відповідати прямо на атаку (був лише "невеличкий" обстріл воєнної бази КВІР поблизу Ісфахану) – і на цьому все завершилося. А точніше – перейшло до сплячого режиму, адже обидві країни продовжили робити те, що робили в попередні місяці та навіть роки. Іран накачував своїх проксі з "Осі спротиву", а Ізраїль їх методично нищив.

Вдруге повторювати цю схему в Ірані дуже не хотіли та як могли петляли до останнього.

На вагання вказує й той факт, що ситуацію не змінила навіть показова ліквідація очільника ХАМАС Ганії просто в Тегерані. У цій ситуації Ізраїль вдався до стрімкої ескалації та провів блискавичну операцію зі знищення всієї верхівки головного іранського дітища – "Хезболли", а коли Іран і це проковтнув, вдався до повномасштабного вторгнення до Південного Лівану. І лише тоді Іран відповів.

The New York Times стверджує, що була тривала непроста дискусія, в якій у підсумку гору взяла позиція КВІР. "Яструбам" вдалося переконати підстаркуватого рахбара Хаменеї, і той таки дав добро на відкриття скриньки Пандори, але обережно – за квітневою схемою.

На Ізраїль полетіли сотні ракет (Іран стверджує, що близько 500), проте, швидше за все, їх було не більше 200 (ізраїльські ЗМІ кажуть про 182 балістичні ракети). Цілями, знову ж таки, стали військові об’єкти, які військові та обслуга залишили заздалегідь. Не обійшлося без жертв – від падіння розгінного блоку іранської ракети поблизу міста Єрихона загинув палестинець. Також були вражені нафтобаза та дві авіабази.

Дивіться відео ракетних атак Ірану по Ізраїлю:

Про всі ці ураження та ефективну роботу ППО (не лише ізраїльську, а також йорданську та американську) ми знаємо завдяки кадрам американських журналістів і самих ізраїльтян, які в кращих традиціях "Трухи" та інших українських гонзо-каналів знімали та фіксували події ледь не онлайн.

Кадри ударів Ірану по Ізраїлю: дивіться відео

Ці кадри, до речі, безперечно стануть у пригоді Ірану, який тепер матиме повне право оголосити себе великим переможцем та крутити їх у наступні місяці по всіх підконтрольних ЗМІ. Але це лише картинка для внутрішнього споживання.

Ще тоді, коли іранські ракети лише піднялися в небо, уряд Ізраїлю зібрався у підземному бункері в горах поблизу Єрусалиму та ухвалив необхідність жорсткої відповіді Тегерану. І це те, чого в Ірані найбільше бояться. Інакше б не заявляли всюди, що обстріл був обмежений і повністю досягнув своєї мети, а відповідати на нього не потрібно. А якщо відповісти, то "ми нарешті покажемо, що таке справжня іранська помста. І все в такому ж дусі".

І це свідчення аж ніяк не великої сили, а неймовірного жаху, бо тепер черга відповідати Ізраїлю, а ця держава вже багато разів у 2024 році (та й у попередніх) доводила свою "навіженість".

І якщо раніше її стримував певний політичний етикет та зобов'язання перед США та іншими союзниками, то нині цих обмежень може й не бути, бо Сектор Гази вже зруйновано, "Хезболлу" практично розгромлено, танки зайшли до Лівану, а нафтові порти хуситів палають. То чому б не продовжити кривавий бенкет, особливо, коли є і привід, і індульгенція від союзників, які побачили все в режимі онлайн.

Іран зробив сьогодні велику помилку, і він заплатить за неї… Режим в Ірані не розуміє нашої рішучості захищати себе і нашої рішучості відплатити нашим ворогам. Вони зрозуміють. Ми будемо дотримуватися правила, яке ми встановили: хто б не напав на нас, ми нападемо на нього,
– Нетаньягу передає привіт Тегерану у своєму зверненні в Х.

Нетаньяху
Нетаньягу виголошує свою промову 1 жовтня, поруч із ним очільник Моссаду Барнеа / фото уряду Ізраїлю

Це дуже добре розуміє й ізраїльський прем'єр Нетаньягу, який вже повідомив, що помста буде обов'язково, чим не лише налякав Іран, але й зумисно позбавив себе шляхів для відступу. Для нього це нині найкращий варіант, бо дає ефект єднання навколо прапора та знову ставить на паузу внутрішні політичні чвари.

Тут справа не в поважному віці пана верховного аятоли (є стереотип, що наприкінці життя люди стають більш поміркованими), а в тому, що Ірану нема чого протипоставити на потенційну атаку.

Нагадаємо, що Іран – держава-вигнанець, проти якої вже 40 років діють доволі суворі санкції. Вони не дозволяють оновлювати власний збройний парк на належному рівні, бо Тегерану падають лише крихти з барського столу, тобто китайські технології, які китайці самі отримали ще від СРСР. Або літаки не першої свіжості, які на тлі іранських 50-річних "фантомів" виглядають як прибульці з майбутнього.

Саме тому Іран так хотів в обмін на "Шахеди" й балістичні ракети отримати від Росії її радари та літаки Су-35. Проте навіть ці квапливі закупівлі не врятують від гніву єврейської держави.

Яким він може бути – знає єменський порт Ходейда, важливий хаб для іранських проксі хуситів. Ізраїль не зупинила відстань в 1800 кілометрів – літаки F-16 дозаправилися в повітрі та знищили портову інфраструктуру єменських партизанів разом із нафтовими терміналами під нуль.

  • Ця акція демонстрації сили відбулася напередодні атаки на Ліван і мала бути попередженням передовсім для Ірану, бо 50% іранського експорту та імпорту зав'язано на портовій інфраструктурі на півдні країни (саме неподалік від Ходейди, тобто для атаки на ці порти ВПС Ізраїлю навіть можуть не заходити в повітряний простір Ірану).
  • Але в Тегерані вирішили ризикнути, перетворивши власні нафтові термінали та родовища на такі самі цілі. А що таке нафта для Ірану – добре відомо: в умовах санкцій це чи не єдиний варіант для виживання (який забезпечує Ірану його найбільший торговий партнер Китай).

Але не лише їх.

Головним побоюванням Ірану є його гордість та надія – ядерні об'єкти. Держава-терористка нині активно збагачує уран в надії отримати власну ядерну зброю. Це дуже не подобалось Ізраїлю, але він міг лише вбивати окремих іранських фізиків-ядерників, викрадати документацію та здійснювати обмежені атаки.

Нині ніщо не стримує пана Нетаньягу від масованого рейду в дусі авіанальотів союзників на Німеччину в роки Другої світової з метою відтворення, наприклад, операції "Гоморра" чи чогось ще страшнішого.

Йому не зможуть відмовити ані Байден (той, схоже, вже й не намагається), ані Ердоган (не повірите, але він каже, що Туреччина може стати наступною жертвою Ізраїлю після Лівану), ані Сі Цзіньпін (головний покупець іранської нафти) з Путіним (про дзвінок повідомляли ЗМІ, але, схоже, його таки не було).

Що може бути далі? Схоже, що все що завгодно, адже всі чи майже всі "червоні лінії" на Близькому Сході вже стерлися, нині формується порядок денний і він точно не буде мирним.