У 2013 році Едвард Сноуден став одним із найвідоміших людей у світі. Колишній співробітник американських спецслужб викрив систему масового стеження, яку влаштувала його країна. Сноуден довів, що уряд США роками приховував правду від власних громадян, і пожертвував заради цього кар'єрою, домом та можливістю повернутися на батьківщину.

Та втеча від американської державної машини привела його в обійми іншої – значно жорсткішої. Сноуден, який боровся за приватність і свободу слова, отримав громадянство Росії, замовк після повномасштабного вторгнення в Україну та остаточно закріпився в країні, де за неправильний допис у соцмережі можна опинитися у в'язниці, а перевірка листування в телефоні навіть не вимагає технічних заморочок – лише поліції та фізичної сили.

24 Канал розповідає, як історія Едварда Сноудена перетворилася зі шпигунського роману на абсолютний провал, чому Кремлю навіть не потрібно нічого робити, щоб американський шпигун грав йому на руку та як боротьба за принципи закінчилась для Сноудена боротьбою за виживання його родини.

На початку свого шляху Едвард Сноуден найменше походив на людину, яка одного дня раптом завдасть чи не найболючішого удару по американській розвідці в історії. Виріс Сноуден у родині, в якій державна служба була майже сімейною професією. Батько служив у Береговій охороні, мати працювала у Федеральному суді, а дід, що був аж цілим контрадміралом, – згодом обіймав високу посаду у ФБР. Нащадок не зраджував традиції й обрав такий самий шлях.

Сноуден швидко піднявся всередині американської розвідувального апарату. Працював у ЦРУ, потім за різними контрактами на Агентство національної безпеки США (АНБ). Диплома престижного університету він не мав, натомість чудово розумівся в комп'ютерних системах, що дозволяло йому отримувати доступ до секретів, яких не бачили навіть деякі американські високопосадовці.


Едвард Сноуден під час інтерв'ю у 2019 році / Фото – The Guardian

Здавалося б, невже навколо цього доволі успішного кар'єрного шляху щось може дійсно піти не так. У 2013 році Сноуден працював на Гаваях з доволі непоганою зарплатою. У нього були будинок, дружина та кар'єра, що здатна забезпечити дуже комфортне життя.

Пальне
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на 

Але саме всередині цієї системи він побачив, як далеко зайшло АНБ. Агентство масово збирало телефонні дані американців і будувало глобальну інфраструктуру стеження, майже непомітну для суспільства. Сноуден вирішив, що держава зрадила власні принципи, і зрештою скопіював величезний масив секретних документів, передав його журналістам, чим викрив злочинні практики, але фактично перекреслив все своє минуле життя.

Варто зауважити, що основні звинувачення з боку Едварда Сноудена не були вигадкою. Через сім років американський апеляційний суд постановив, що програма масового збору телефонних даних таки порушувала закон. Тобто викриття колишнього агента дійсно змусили США переглянути бодай частину підходів до стеження за громадянами.

Та проблема була значно глибша, адже разом із доказами стеження за американцями, Сноуден злив також інші секретні дані зовнішньої розвідки США та Великої Британії. Зокрема, мова йде про перехоплення комунікацій російської політичної верхівки, зокрема президента Росії у 2008 – 2012 роках та Дмитра Медведева.

Важко сказати, наскільки критичною була інформація, яку вдалося зібрати через ці прослуховування, але менш ніж за рік, Росія окупувала Крим та розпочала війну проти України на Донбасі.

Після появи перших публікацій про діяльність американської служби нацбезпеки Едвард Сноуден ще міг уявляти себе викривачем, який пожертвував комфортом та кар'єрою заради американського народу. Він також сподівався, що зрештою знайде притулок у країні, що поділяє його погляди на приватне життя та свободу.

Натомість реальність виявилася набагато більш прозаїчною. Спершу Сноуден ховався в Гонконзі, намагався подавати запити про притулок в країни ЄС, але через тиск з боку американців ті були змушені відмовити.


Пресконференція Сноудена в московському аеропорту "Шереметьєво" / Фото – DPA

У червні 2013 року він вилетів до Москви, яка була лише пересадкою на шляху до Латинської Америки. Втім, уряд США анулював його паспорт і Сноуден врешті застряг у транзитній зоні аеропорту аж на 39 днів, без змоги навіть покинути територію летовища. Зрештою, Росія надала йому тимчасовий притулок на своїй території.


Перший російський документ Сноудена / Фото – РосЗМІ

Сам Сноуден довго наполягав, що й не планував селитися в Росії та не передавав Кремлю жодних секретних документів. Можливо, так воно й було, але для Кремля його наміри великого значення вже не мали. Володимир Путін отримав майже ідеальний подарунок в лиці співробітника американської розвідки, який прямо ворогував з урядом США і тепер жив під захистом Москви.

Едварда Сноудена можна було виставляти на показ як доказ "американського лицемірства" та цим самим відвертати увагу від діяльності вже російських спецслужб, тотальної цензури та зовнішньої агресії.

Абсурдність нової ролі колишнього американського агента проявилася у квітні 2014 року.

Росія щойно окупувала Крим і вже почала розпалювати війну на Донбасі. Сноуден з'являється перед Путіним через відеозвернення на його "Прямій лінії" та прямо питає, чи ведуть російські спецслужби масове стеження за громадянами.


Едвард Сноуден на екрані російського телебачення під час його звернення до Путіна / Фото – AP

Звісно ж Путін відповів, що в Росії нічого подібного немає, а спецслужби діють виключно в межах закону. На тому самому ефірі Путін уперше визнав участь російських військових в окупації Криму, після того, як до цього тижнями брехав про те, що їх там немає.

Сноуден пізніше пояснював, що хотів змусити Путіна публічно збрехати й зафіксувати цю брехню. Та це звучить доволі наївно, адже весь телевізійний ефір повністю належить і контролюється Кремлем, що варто було очікувати. Зрештою, Сноуден лише допоміг Путіну зобразити Росію захисницею прав громадян на противагу Заходу, а на додачу ще й змістити публічну увагу зі своєї агресії проти України.

Історія Едварда Сноудена відсилає до іншого відомого шпигуна – Кіма Філбі. Бувши високопоставленим офіцером британської розвідки МІ-6, він передавав секретну інформацію Кремлю протягом 30 років, з 1933 по 1963, чим заслужив статус найвідомішого подвійного агента часів Холодної війни.

Втім в цих двох випадках існує велика різниця. Філбі свідомо працював на Радянський Союз і втік до держави, якій служив десятиліттями. При цьому досі немає переконливих доказів, що Сноуден від самого початку був російським агентом. Сам він опинився в Москві випадково, у спробі втекти від американського правосуддя.

Натомість спільних рис обом ситуаціям додає подальше розчарування у навколишній дійсності. Після переїзду в Москву Кім Філбі отримав повне державне забезпечення. Він жив у центрі столиці, мав велику пенсію та забезпечення дефіцитними товарами. Філбі ніколи публічно не каявся за свої дії, і наполягав, що якби перед ним знову постав вибір – він вчинив би так само.


Кім Філбі в СРСР через 5 років після втечі / Фото Daily Mail

Але Філбі, як і в багатьох виточених британських аристократів тієї епохи, – уявлення про комунізм було надзвичайно ідеалістичним та утопічним. Коли британець зіткнувся з навколишньою дійсністю – дефіцитом, чергами, бідністю, тупістю та радянською бюрократією, його попередні уявляння про Радянський Союз були фактично зруйновані.

Навіть попри його допомогу Кремлю, радянська влада йому повністю не довіряла, отже він залишався під постійним наглядам та мав чисельні обмеження на пересування.

Завершилося все це тугою по минулому життю, важким алкоголізмом та навіть спробою самогубства. І попри те, що Едвард Сноуден не мав повністю свідомого вибору – йти чи не йти на співпрацю з Москвою. Однак ситуація в якій він опинився сьогодні веде до аналогічного результату – розчарування.


Едвард Сноуден поблизу російського супермаркету / Фото – РосЗМІ

У США злиті ним документи спричинили низку журналістських розслідувань, судів, парламентських слухань і змін у законодавстві. У Росії, яка самому Сноудену здавалась противагою Штатам, за аналогічне викриття спецслужб він, найімовірніше, навіть не встиг би сісти в літак, або ж був отруєний вже в польоті. Саме тому його падіння полягає не в тому, що він одного дня продався ФСБ чи зрікся всіх своїх переконань.

Сноуден хотів показати, що одна людина може кинути виклик державній машині, і справді це зробив. Але зрештою він опинився всередині іншої машини – значно жорсткішої, закритішої та небезпечнішої. Кремлю навіть не довелося його в чомусь переконувати, достатньо було дати йому притулок, громадянство і достатньо причин більше не ризикувати свободою.

Та в самих Сполучених Штатах в добрі наміри колишнього агента чи випадковості ніхто особливо не вірив. У 2016 році комітет Палати представників США із розвідки заявив, що Едвард Сноуден мав і продовжує мати контакти з російськими спецслужбами. Сам Сноуден, звісно ж, це категорично заперечував.

Втім, з погляду Кремля, йому й не потрібно було вербувати Сноудена в класичному розмінні цього слова. За роки життя в Росії той власноруч інтегрувався в систему, від якої буквально залежало його існування. Річ у тім, що згодом до нього перебралась і його дружина, а також народилося двоє синів, які встигли отримати російське громадянство. Повернення до США означало б суд за законом "про шпигунство" і майже гарантоване ув'язнення.

Виїхати в якусь іншу країну також немає можливості, адже він з легкістю потрапляє під закон про екстрадицію і так само буде переданий в руки американського правосуддя. Тобто Росія стала одночасно його єдиним притулком і (як і у випадку Філбі) – певною формою в'язниці, навіть попри те, що технічно Сноуден перебуває на свободі.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну яскраво показало, як саме працює ця залежність. Напередодні 24 лютого 2022 року Сноуден висміював американські попередження про неминучий російський напад та навіть звинувачував медіа у розпалюванні війни. Коли російські війська дійсно рушили на Київ, Харків і Херсон, Сноуден визнав, що помилився, але заявив, що втратив упевненість у корисності власних коментарів на цю тему.

Це був тотальний крах його моральної системи координат. Американська розвідка, якій він не довіряв, сказала правду. Російська держава, яка його прихистила, брехала до останнього. Але замість великого переосмислення Сноуден просто самоусунувся від будь-яких розмов про війну.


Сноуден виступає онлайн під час освітнього саміту в Москві у 2021 році/ Фото ТАРС

У вересні 2022 року, вже після Бучі, Маріуполя та інших зафіксованих масових воєнних злочинів проти українців, Володимир Путін урочисто надав йому російське громадянство. У грудні Сноуден отримав паспорт і склав присягу громадянина РФ, пояснивши це бажанням не розлучатися з родиною.

Таким чином, історія Едварда Сноудена перестає бути лише історією про шпигунів, спецслужби та глобальне стеження. Вона перетворюється на персональну трагедію людини, яка, виходячи з благих, як їй здавалося, намірів, поступово стала розмінною монетою в руках значно більших і куди гірших гравців.

Сноуден пожертвував кар'єрою, домом і можливістю повернутися до власної країни, щоб захистити право людей на приватність. А у підсумку сам застряг в системі, яка зневажає це право ще більш відверто. З кожним роком життя в Росії, кожним новим отриманим документом і компромісом заради особистої безпеки він дедалі глибше загрузав у болоті, з якого майже неможливо вибратися.

У підсумку Сноуден не просто втратив свободу, за яку боровся. Він поступово зрадив власним принципам і перетворився на політичний трофей Кремля – людину, яку вже не потрібно вербувати чи змушувати до співпраці. Для російської держави цілком достатньо, що найвідоміший критик американських спецслужб мовчить про масові злочини системи, під захистом якої сьогодні продовжує своє існування.