Першим, що впадає в око, за коментарями сторін у зв'язку з переговорами в Саудівській Аравії, є російські пропагандистські наративи, спрямовані на нормалізацію та легалізацію протиправних діянь в Україні. Важливо, що за стратегію було взято спотворення української позиції, яка у свій час отримувала підтримку від міжнародних партнерів. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Актуально Переговори Росії та США: усе, що відомо про підсумки переговорного процесу

"Росія не піде на територіальні поступки"

Єдині територіальні поступки, про які може говорити держава-агресорка, це відступ суверенних прав на окуповані Україною частини Курської області. Однак міністр закордонних справ Сєргєй Лавров під своїм гаслом мав на увазі загарбані в результаті міжнародного злочину Запорізьку, Херсонську, Донецьку, Луганську області, а також Кримський півострів, анексія яких була відображена в Конституції Росії у 2014 та у 2022 роках.

У цьому випадку Росія транслює українську позицію, але навпаки, що створює територіальний спір, якого не може бути у зв'язку з протиправністю ефективного контролю державою-агресором частини суверенної країни.

Водночас навіть такі "територіальні спори" завжди означають загрозу міжнародному миру та безпеці – це позиція ООН, включно з США та Росією. На практиці, найбільш ймовірним є те, що ні Україна, ні США, ні більшість держав світу юридично не визнають анексію окупованих територій. Та вони залишатимуться такими фактично, а топросіяни продаватимуть своїй внутрішній аудиторії наратив про те, як не пішли на поступки і "звільнили" частину України "за планом".

Окуповані території неминуче мілітаризуватимуться росіянами, про що свідчить приклад Кримського півострова. Надалі Росія використає їх, як плацдарм для нового наступу, що є викликом для розбудови сталого миру в Україні.

"Мир через вибори в Україні"

У березні 2024 року на річницю від видачі ордера на арешт МКС, Владімір Путін став переможцем виборів президента у Росії. Тоді Україна та ЄС не визнали легітимності результатів, а Європейський парламент видав резолюцію, де назвав електоральний процес, зокрема, й на окупованих територіях, "фарсом".

Зауважте 50% стали каменем спотикання у спілкуванні між Україною та США

З травня 2024 року російські посадовці підхопили наратив "про нелегітимність президента" вже в контексті Володимира Зеленського. Неможливість провести вибори в державі, де триває гаряча фаза збройного конфлікту, є об'єктивною. Натомість нелегітимність результатів виборів Путіна пов'язана із порушеннями самого процесу – відсутності політичного плюралізму, тиску на електорат та на медіа, недоліками російського законодавства, в тому числі Конституції.

Зміна риторики в напрямку "нелегітимним є не президент, який до того ж підозрюється у вчиненні воєнного злочину щодо дітей, а президент, якого неможливо переобрати в прямому зв'язку до іншого міжнародного злочину Путіна – агресії", є загрозливим трендом для міжнародного правопорядку.

Викликом також є домовленість між одними суверенними державами щодо необхідності виборів в іншій суверенній державі, яка є проявом можливого неприпустимого втручання у внутрішні справи.

"ЗСУ діють гірше, ніж гітлерівські вбивці"

Порівняння українців з німцями періоду Другої світової війни та зведення розвитку національної держави до нацизму – наратив, який Росія безрезультатно намагалася продати міжнародній аудиторії ще до початку повномасштабного вторгнення. Своєю чергою, Україна та міжнародні партнери теж порівнювали злочини росіян з гітлерівськими звірствами, включно під час виступів представників США у Раді безпеки ООН.

На сьогодні чітко сформувалося протистояння двох однакових стратегій обвинувачення, де переможцем виявиться не той, хто матиме більше доказів, а той, хто змусить міжнародну спільноту повірити в їхню належність.

У цьому контексті підрив діяльності Міжнародного кримінального суду, профільних органів системи ООН, включно з Радою з прав людини, зародковий стан формування Міжнародного трибуналу з агресії, стають тими обставинами, що грають на користь російським злочинцям. І хоча основний тягар переслідування міжнародних злочинів залишається на органах влади України, рішення та звіти міжнародних інституцій, навіть проігноровані росіянами, є, щонайменше, інструментом для протидії російській пропаганді, яка намагається сприяти легітимізації звірств держави-агресора.

Читайте також Ми не могли уявити собі кращого результату, – спецпосланець Трампа після переговорів з Росією

Негативним трендом є різка зміна риторик навколо санкційної політики, яка вже встигла зарекомендувати себе як найбільш ефективний механізм реагування на злочини росіян. Від погроз посилити тиск до розмов про зняття обмежень втрачається суть та природа санкцій як контрзаходів на протиправну поведінку, а не розмінної монети на політичних торгах.

Спотворивши цей механізм, міжнародна спільнота матиме в арсеналі виключно військові інструменти, що означає посилення загроз для глобального миру й безпеки.

Насамкінець, США та Росія вперше за кілька років повернулися до розмови про налагодження діяльності дипломатичних представництв. Це ще один маркер "потепління", який переводить Росію з розряду країн-ізгоїв до потенційних партнерів з геополітичного та економічного погляду. Історія відносин між Україною та США свідчить: подібне "потепління" завжди охолоджує двосторонні відносини між нашими державами.

Тож в обставинах, які склалися, стратегічним залишається завдання не допустити перемогу російської пропаганди над здоровим глуздом. Це можливо виключно у випадку продовження документування та розслідування міжнародних злочинів росіян та притягнення винних осіб до відповідальності.