Зокрема одна з таких атак на Курахівському напрямку призвела до шалених втрат у ворожому війську.
Дивіться також Не зовсім адекватно: на яких ділянках Харківщини можна очікувати активізацію ворога
Пішли двома хвилями: як росіяни погнали себе на смерть
Передові позиції 79-ї "Таврійської" окремої десантно-штурмової бригади атакував посилений мотострілецький батальйон.
Приблизно поперло 220 – 230 живої сили ворога, 11 танків й до 45 ББМ, серед яких була навіть БМПТ типу "Рамка-99" (вона ж "Термінатор"). А ще штурмова група, десь 11 – 12 осіб а-ля "рокерів на мотоциклах".
Й все це двома "хвилями", майже одномоментно, у щільних бойових порядках поперло та полізло з кількох напрямків на позиції українських десантників… Звісно, артилерія, міни, ПТРК та різноманітні тактичні дрони зробили свою справу.
Втрати ворога у цій атаці
Десь під 40 окупантів були вбиті, трохи менше (36 – 37) зазнали поранень. Також "мотоциклістів" зі штурмової групи винищили майже усіх.
На додаток відновленню не підлягають принаймні 13 "бронеоб'єктів" (6 танків та 7 ББМ).
У підсумку ворогу довелося припинити атаку.
Я хочу сказати, що такого роду штурми у нинішніх умовах будь-яке адекватне командування тактичного рівня може вчиняти лише:
- якщо воно впевнене в тому, що "з того боку" система оборони придушена (чи вагомо порушена);
- якщо внаслідок першого пункту є можливість швидко та відносно глибоко прорватися у тактичній зоні оборони противника й тому необхідно накопичити сили та засоби на вузькій ділянці;
- якщо противник, в силу різних причин, має низький рівень боєздатності й просто не здатний чинити опір.
Нічого з перерахованого у смузі оборони української 79-ї ОДШБр явно не спостерігалося. Тому, ті, хто вижив у цій "банзай-атаці", цілком можуть задати своєму командуванню риторичне питання – "якого х**"?