Це самогубство Америки: через власну слабкість і корупцію Трамп зробив світ небезпечнішим

За Дональда Трампа Сполучені Штати не є сильною країною в жодному із цих значень – та й узагалі в будь-якому сенсі. Натомість це країна, яка розпалює та продовжує війни через власну слабкість. Про це пише Тімоті Снайдер.

Дональд Трамп із дедалі більшою показною зухвалістю та абсурдністю намагається зображати із себе сильного лідера. Але в жодній частині світу його таким не вважають. І на це є вагомі причини: за півтора року свого перебування при владі він призвів до того, що можна назвати лише самогубством наддержави. 

Війна з Іраном стала стратегічною катастрофою для США

Коли у квітні я вперше заговорив про самогубство наддержави, то мав на увазі стрімку й очевидну поразку Трампа в Ірані, його постійну покірність російському диктаторові Володимиру Путіну, а також внутрішню політику, яка підриває основи майбутньої американської могутності. Минуло шість місяців, і самознищення стало ще очевиднішим. Провал в Ірані тепер не викликає сумнівів і дав Трампу ще один привід шукати нової поразки – цього разу в протистоянні з Росією. Слабкість стала причиною ще більшої слабкості.

Війна в Ірані – стратегічна катастрофа. Сполучені Штати нічого не здобули, попри тисячі загиблих і мільярди доларів витрат. Усього за кілька днів американці витратили боєприпаси, зокрема ракети-перехоплювачі, які далекоглядна країна могла б використати для перемоги у війні або власного захисту. Сполучені Штати були змушені скоротити свою присутність на військових базах на Близькому Сході й навіть вивести стратегічні бомбардувальники з Великої Британії – щось немислиме під час попередніх воєн на Близькому Сході та холодної війни. 

Ормузька протока перетворилася на стратегічну зброю Ірану, а Сполучені Штати виявилися неспроможними відкрити нафтовий маршрут, який безперешкодно працював до того, як Трамп розпочав свою безглузду війну. Іранські союзники тепер безкарно атакують американських союзників у всьому регіоні. Нещодавно хусити завдали удару по аеропорту в Ер-Ріяді, і тепер навряд чи хтось може цьому зарадити.

Від самого початку Трамп не мав жодних шансів виграти цю війну. Хоча Сполучені Штати мали незрівнянно потужніші збройні сили, ними керували люди, які не розуміють, як працює війна. 

Схоже, американці переконали себе, що інші країни капітулюють перед поєднанням ракетних ударів і войовничої риторики. Коли цього не сталося, плану Б не виявилося. Та, по суті, не було навіть плану А – лише снаряди, що підтверджують гендерну ідентичність, і ріг достатку самовихваляння.

План був необхідний, адже важливо розуміти саму природу війни. Війна має на меті змусити противника змінити свою політику. Вдаватися до війни доцільно вкрай рідко, але якщо її вже розпочато, до неї слід ставитися серйозно. Однак єдине, на що спроможний цей Білий дім, – легковажність. 

Хоча Трамп і його міністр оборони Піт Гегсет говорять про важливість цілей Сполучених Штатів в Ірані, вони ніколи не збиралися відправляти туди американські сухопутні війська для вторгнення. Іран знав це від самого початку, тому протягом усієї війни зберігав перевагу в ескалації. Це означає, що він може підвищувати ставки – наприклад, перекривати світові нафтові маршрути або атакувати американські бази за кордоном, – не побоюючись серйозної відплати. 

Уточню: я не стверджую, що Сполучені Штати мали вторгнутися в Іран. Я кажу, що розпочати війну, не маючи жодного уявлення про те, як її виграти, – це прояв слабкості, і весь світ сприймає це саме так.

Трамп не може завершити війну, яку сам розпочав

Тепер війна в Ірані триває через слабкість Трампа. Він не знає, як із неї вийти, і на цьому етапі, схоже, навіть не прагне цього. Війна вкрай непопулярна у Сполучених Штатах і спричиняє зростання цін на бензин, що також не подобається американцям. За нинішнього стратегічного розкладу, який Трамп не здатен змінити, він не може укласти мир з Іраном на умовах, що не виглядали б принизливими. Тому Трамп не намагається перетворити реальну слабкість на видимість сили.

Схоже, він хоче, щоб війна з Іраном поширилася на територію Сполучених Штатів, аби самому пережити власне 11 вересня й отримати сплеск популярності. Чого ще він може домогтися цією війною? Не залишається нічого, крім слабкості, породженої слабкістю. І Трамп сподівається розіграти її перед американською аудиторією як силу на тлі катастрофи, яку сам же провокує. 

У своїй промові в ООН він постійно пов'язував Іран із виборами. Під час двох нещодавніх передвиборчих виступів він фантазував про те, як Іран знищує американські міста. Я не вірю, що щось подібне станеться, адже Іран не має жодних причин робити Трампу такий подарунок. Але це показує, про що він думає: слабкість після програної війни може перерости у слабкість через нездатність запобігти терористичним атакам, а тоді Трамп сподіватиметься якимось чином знову опинитися в центрі уваги й стати героєм моменту.

Замість допомоги Україні Трамп звинувачує її у власних провалах

Слабкість небезпечна, а Трамп небезпечно слабкий. І, як це властиво слабким людям, він звинувачує інших у власних провалах, лише погіршуючи ситуацію.

Світові ціни на нафту високі через іранську авантюру Трампа та його стратегічну поразку. Однак Трамп, керуючись логікою власного характеру, а не реальним перебігом подій, звинувачує Україну. Значну частину минулого місяця я провів у цій країні й на власні очі відчув, наскільки болісно несправедливими є ці звинувачення.

Росія руйнувала українську енергетичну інфраструктуру балістичними ракетами, а українські автозаправні станції атакувала дронами. Тепер російські ракети досягають цілей, оскільки американці більше не постачають ракети-перехоплювачі: вони або безглуздо витратили їх над Іраном, або відмовляються передавати чи продавати їх Україні. 

Українці, які намагаються заправити автомобілі, ризикують життям. Тим часом американці платять більше на автозаправках, оскільки їхній президент вирішив розпочати війну в Ірані й програти її. Трамп звинувачує людей, які ризикують загинути, намагаючись заправити автомобілі, у тому, що американці змушені більше витрачати на пальне, – хоча обидві проблеми є цілковито його провиною. 

Якби він вирішив допомогти Україні перемогти, для чого існувало безліч вагомих стратегічних аргументів, замість того, щоб розпочинати катастрофічну війну в Ірані, де витрачають зброю заради поразки, українці мали б захист від ракет, а американці платили б менше за пальне. 

Натомість Трамп намагається потягнути Україну за собою на дно після власного провалу в безглуздій війні. Звинувачуючи українців у наслідках власних рішень, він знаходить привід допомогти своєму покровителю Путіну. Очевидно, саме це для нього найважливіше.

Поступки Путіну: як Трамп змінив політику США щодо України

Від самого початку, протягом уже десяти років, найочевиднішим проявом слабкості Трампа є його особисте прагнення підкорятися Путіну. Це було помітно ще під час першої президентської кампанії Трампа у 2016 році й залишається незмінним відтоді. Хай там яка причина, він рідко втрачає нагоду допомогти російському диктаторові.

Отже, після повернення Трампа до влади в січні 2025 року політика США щодо російсько-української війни докорінно змінилася. Трамп міг би принести мир Україні. Йому потрібно було лише продовжити політику Байдена – постачати Україні зброю та дотримуватися санкційного режиму. Натомість він обрав політику війни через слабкість. 

Зовнішня політика Байдена, можливо, була недостатньо ефективною, але принаймні ґрунтувалася на правильному припущенні: агресивна війна може завершитися лише тоді, коли агресорові чинять опір. Ще рік або два такої політики було б достатньо. Єдиною надією Москви був прихід до влади друга, який робитиме ще менше.

Трамп і став такою людиною. Протягом президентської кампанії 2024 року російські пропагандисти навіть не намагалися приховувати свого захоплення "нашим Трампушкою": саме на його слабкість вони покладали надії, розраховуючи продовжувати війну. І Трамп зробив саме те, чого хотів Путін. Він припинив постачання американської зброї Україні й навіть її продаж, а тепер прагне підтримати російську воєнну економіку, купуючи російське дизельне пальне.

Це обурливе рішення є наслідком слабкості на багатьох рівнях. На перший погляд, проблема полягає в тому, що Трамп настільки слабкий усередині країни, що змушений догоджати диктаторам за кордоном. Схоже, зіткнувшись із високими цінами на пальне у США, він хоче знайти швидке рішення напередодні виборів. Але це не може бути справжньою мотивацією, якщо тільки Трамп не є економічним невігласом. З огляду на досвід, таку гіпотезу, мабуть, доводиться розглядати.

Закупівля дизельного пального в Росії не знизить його ціну. Є сумніви навіть у тому, що Росія зможе постачати це пальне: сама вона стикається з внутрішнім дефіцитом. Як і типова угода Трампа, ця цілком може завершитися тим, що американським платникам податків запропонують заплатити за товар у два-три рази більше, ніж було обіцяно, хоча спочатку його подавали як вигоду для них. 

Але припустімо, що російські танкери з дизельним пальним справді прибудуть до американських портів. Це означатиме лише те, що Росія порушила попередні контракти з іншими партнерами, аби Трамп відчув вдячність їй. Загальна пропозиція дизельного пального на світовому ринку не зміниться. Його ціна також не зміниться.

Отже, цей крок має символічний характер, але символ тут надзвичайно важливий: Трамп демонстративно стає на бік Росії. Він удає, ніби допомагає американцям, але насправді має намір зашкодити українцям – і все це лише для того, щоб просувати інтереси Путіна. 

Єдиний результат скасування санкцій проти Росії – допомога Росії. А ціна такого рішення дуже висока. І починається вона з того, що американська виконавча влада порушує американське законодавство. Якщо Сполучені Штати не можуть дотримуватися власних законів і санкційних правил щодо країни-агресора, іншим державам буде легше вчинити так само.

Можна не сумніватися: Трамп став на бік Росії, не здобувши нічого для американців. Але він не здобув нічого й для себе самого – якщо, звісно, йому за це не заплатили. Він лише допоміг Путіну, демонстративно порушивши принцип, за яким агресивну війну не можна винагороджувати.

Підхід Трампа до Росії – це політика цілковитого підкорення. Йдеться не просто про слабкість у тому сенсі, що Сполучені Штати поступаються агресорові, – а це вже було б достатньо погано. І не лише про слабкість у тому сенсі, що Трамп виконує бажання Путіна, – що саме собою є принизливим. Трамп робить те, чого хоче Путін, не отримуючи натомість навіть особистої вигоди – якщо тільки не існує кулуарних домовленостей, які передбачають виплати йому особисто. З огляду на те, що Росія запропонувала вигідні нафтові угоди американцям, які нібито мають вести переговори про мир, а ці американці виявляються зятем Трампа та його другом, таке припущення видається більш ніж імовірним. 

На цьому етапі ми вже не маємо зовнішньої політики в традиційному розумінні. Натомість маємо клани, які оточують Трампа й намагаються перетворити створені ним катастрофи на джерело наживи.

Слабкість і корупція руйнують американську державу

Це поєднання слабкості й корупції, звісно, є стратегічною катастрофою для Сполучених Штатів і ще одним проявом самогубства наддержави. 

Значна частина американської могутності ґрунтується на здатності ухвалювати закони й дотримуватися їх. За чинних американських санкцій проти Росії купівля російського дизельного пального є незаконною.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Сполучені Штати не імпортували російського пального. Закон забороняє США купувати російське пальне, доки Росія не виведе свої війська з України. Ба більше, лише кілька тижнів тому Трамп підписав закон, який зобов'язує його не тільки запроваджувати санкції проти російських нафти й газу, а й карати інші країни, що імпортують російські вуглеводні. 

Важко уявити щось іще гротескніше, але за цією ситуацією стоїть серйозна проблема. Країна слабшає, коли не може дотримуватися власних законів, а натомість іде за несправжнім силачем, який шукає нагоди підкоритися справжньому силачеві. Незалежно від того, хто обіймає посаду президента, країна слабшає, коли її закони перетворюються на порожній звук.

Допомагаючи Путіну, Трамп фактично підтримує Іран і робить світ небезпечнішим

Американська слабкість в Ірані породжує американську слабкість у відносинах із Росією, яка, своєю чергою, спричиняє ще більшу слабкість США в Ірані. Навіть якщо спробувати увійти у світогляд MAGA й уявити, що зовнішньополітичні пріоритети справді такі, якими їх описує Трамп, цей крок не має жодного сенсу й до того ж разюче суперечливий. 

Згідно з пропагандою MAGA, Сполучені Штати ведуть праведну війну проти Ірану, яка має історичне значення для всього світу. За словами Трампа, ця війна настільки важлива, що заради продовження участі в ній можна навіть пожертвувати американськими містами.

Але, як усім відомо, Росія та Іран – близькі союзники. Вони постачають одне одному зброю та розвідувальні дані, зокрема інформацію для наведення на цілі. Іран постачає Росії дрони, а на початку війни навіть відправляв інструкторів до окупованої України, щоб навчати росіян користуватися ними. Російські фахівці з ядерних технологій просто зараз активно працюють в Ірані. Росія відкрито підтримує Іран у війні зі Сполученими Штатами. 

Перераховуючи Москві американські кошти, Трамп допомагає Тегерану. Намагаючись потоваришувати з Путіним, він прагне укласти союз із країною, яка підтримує його ворога. Фактично він платить іншій стороні за вбивство власних військових. Перетворивши зовнішню політику США на відверто проросійську – а саме так і слід розуміти цей символічний крок, – Трамп зробив увесь світ набагато небезпечнішим. Якщо Росія виграє цю війну, це заохотить агресорів у всьому світі. 

Тепер, заявляючи, що Україна має позбутися свого демократично обраного президента, Трамп повторює російську пропаганду й підтримує думку, що уряди мають визначати загарбники, а не, наприклад, виборці. За логікою Трампа, Україна повинна припинити захищатися від Росії, хоча Росія не припинятиме атак на Україну, не пропонує жодного мирного плану й узагалі заявляє, що не має наміру вести переговори.

Причина, з якої Путін не хоче вести переговори, звісно, полягає в тому, що Сполучені Штати за Трампа демонструють неймовірну поступливість – неймовірну слабкість. Трамп вирішив, що США мають купувати російське дизельне пальне, після телефонної розмови з Путіним. Формально вони мали обговорювати витік збудника легеневої чуми з російської лабораторії – обставину, яка порушує серйозні питання, яких від Трампа годі й очікувати. Оце так зміна теми! Схоже, Трампу особливо нічого сказати Путіну під час цих розмов. Він – мов пластилін у руках Путіна. 

Іронія полягає в тому, що сам Путін веде війну проти України з дуже слабких позицій. Він сильний лише завдяки слабкості Трампа.

Трамп, не здатний виграти власну безглузду війну проти Ірану, перекладає її наслідки на Україну й використовує цю брехню, щоб виправдати скасування санкцій проти Росії, допомагаючи таким чином продовжувати й ту війну. Війна через слабкість – це майже переконання чи навіть доктрина. Америка має програвати знову й знову, а війни потрібно розпочинати, продовжувати або розпалювати, щоб кілька людей з оточення Трампа могли заробляти гроші. Коли його апологети виправдовують усе це, вони додають власну слабкість до загальної картини й лише погіршують ситуацію. 

Трампу не можна довіряти владу в жодній формі. Удавати, що це не так, означає брати участь у самогубстві наддержави.