Масштаб тіні та чому точкові дії не працюють
За наявними оцінками, тіньовий сегмент азартних ігор в Україні становить майже половину всього ринку. У грошовому вимірі це десятки мільярдів гривень щороку, які обертаються поза державним контролем – без сплати податків, чітких правил і будь-яких гарантій для гравців. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Як сіра лотерейна сфера коштувала державі мільярди та коли ринок нарешті стане прозорим
Точкові дії створюють ілюзію контролю, але не змінюють саму модель. Нелегальний сегмент адаптується швидко: змінює домени, платформи, канали залучення і продовжує працювати майже безперервно.
Щоб реально впливати на масштаб тіні, держава має діяти не реактивно, а системно – одночасно зменшуючи доступність нелегальної пропозиції та підвищуючи вартість порушення правил.
Як держава обмежує доступ до нелегальної пропозиції?
Перший рівень боротьби з нелегальним гемблінгом – зробити його менш помітним і менш доступним для гравця.
Саме для цього PlayCity запустило Систему трекінгу нелегальних вебсайтів. Вона дозволяє виявляти не окремі URL-адреси, а пов'язані між собою мережі, які працюють як єдине ціле. Після перевірки ці дані передаються до НКЕК, яка ухвалює рішення про блокування, а далі – до інтернет-провайдерів для виконання.
Цей процес складний і ресурсомісткий. В Україні тисячі провайдерів, і блокування спрацьовує лише тоді, коли кожен із них реально закриває доступ до сайту. Якщо хтось цього не робить – сайт продовжує працювати для абонентів цього провайдера.
Реклама як головний канал залучення у тінь
Другий важливий елемент – боротьба з незаконною рекламою, адже вона формує вхідний потік нових гравців у тіньовий сегмент. Без неї нелегальні оператори втрачають здатність масштабуватися і залучати нову аудиторію.
Штрафи, видалення контенту, регулярна співпраця із платформами – це спосіб зробити порушення економічно невигідним і підвищити ризики для тих, хто просуває нелегальні продукти.
Тінь тримається не на сайтах, а на грошах
Але справжня опора чорного ринку – це фінансові потоки. Поки нелегальні оператори мають стабільні платіжні канали, вони можуть відновлювати інфраструктуру знову і знову.
Варто розуміти, що йдеться про прості фінансові схеми, механіка яких лежить на поверхні.
Перше – дроп-акаунти. Це чужі або підставні банківські рахунки і картки, оформлені на фізичних осіб, які формально не мають жодного стосунку до казино. Саме через них приймають гроші від гравців. Для банку це виглядає як переказ "людина – людині" або оплата дрібної послуги.
Друге – міскодинг або підміна кодів операцій. Азартні ігри мають чіткі платіжні коди, за якими банки можуть їх ідентифікувати та контролювати. Нелегальні казино ці коди підміняють. У результаті платіж за гру виглядає як оплата реклами, онлайн-сервісу, консультації чи будь-чого іншого.
Третє – платіжні прокладки. Між гравцем і казино з'являється ланцюжок посередників: технічні компанії, сервіси, псевдомагазини або онлайн-платформи. Гроші проходять через кілька рахунків і "розчиняються" у платіжному потоці.
У підсумку для гравця це виглядає як звичайна оплата карткою, а для банку – як легальна фінансова операція без очевидних ознак порушення.
Саме тому без активної участі Національного банку повноцінна детінізація неможлива. НБУ має інструменти для виявлення й припинення фінансових схем, через які працює чорний ринок. Але важливо розуміти: мовиться не просто про регуляторні порушення.
Діяльність нелегальних казино – це кримінальна відповідальність. Це незаконне підприємництво, відмивання коштів і системне ухилення від податків. Тому питання набагато серйозніше, ніж перекриття окремої платіжної схеми, – це питання фінансової безпеки держави й предмет роботи правоохоронних органів.
Детінізація не може спиратися на разові заборони або окремі рішення. Її результат з'явиться тоді, коли порушення стане складнішим і дорожчим, ніж робота в легальному полі. За таких умов чорний ринок не зникне миттєво, але поступово втратить практичний сенс.