Ядерна зброя та глобальні амбіції: як Велика Британія повертається у вищу лігу

З Україною Сполучене Королівство нині активно налагоджує торговельні зв'язки та співпрацю у військовій галузі. Українці та британці мають безліч спільних точок для союзних відносин. Одна з них – протистояння Росії. 

Читайте також У Британії заперечують обстріл есмінця "Дефендер" росіянами біля Криму

Навіщо Велика Британія прагне відновити своє глобальне значення у світовій політиці, чому їй не по дорозі з ідеями євроінтеграції та як ця самобутність допоможе у відносинах з Україною? Про це в інтерв'ю 24 каналу розповів історик-британіст Єгор Брайлян.

Єгор Брайлян / Фото автора

Британський євроскептицизм триває з 80-х років

Чому Великій Британії стало тісно в ЄС та навіщо їм Брекзит?

В основі Брекзиту лежать конкретні соціально-економічні причини, які отримали політичне відлуння.

По-перше, це небажання Британії платити великі кошти в загальноєвропейський бюджет. Проблема спільних європейських фінансів – не нова, вона була актуальна ще в часи Маргарет Тетчер. Тоді навіть домовились про повернення частини грошей, які Лондон віддавав до бюджету.

По-друге, варто розуміти причини євроінтеграції Великої Британії. Після Другої світової війни Велика Британія втратила найбільшу у світі імперію і довгий час перебувала у пошуках своєї ролі у світі.

Холодна війна між країнами Заходу та Варшавського договору грала їй на руку, адже країна могла отримувати ядерну зброю від Сполучених Штатів, бути їхнім найефективнішим союзником та вести тісне співробітництво з Європейською економічною спільнотою.

Для Англії євроінтеграція – лише був одним з напрямків зовнішньої політики, над яким на той час було вигідно працювати.

А в який момент ця євроінтеграція почала згортатись і розпочалась тенденція на євроскептицизм?

Я думаю варто вести відлік від промови Маргарет Тетчер в Брюгге в 1988 році. Вона вперто не хотіла вступу країни до Шенгенської зони та підписувати угоду, яка передбачала поглиблену інтеграцію та фактичне створення ЄС. Останню знаємо як Маастрихтську угоду – її підписав вже наступник Тетчер Джон Мейджор 1992 року.

Іншими словами – Залізна Леді не хотіла поступатись британським суверенітетом на користь загальноєвропейського проєкту. Британія також не перейшла на євро, щоб не пригнічувати національну валюту.

Нормальний Brexit за свої гроші:

По суті з кінця 80-х років можна спостерігати розкол всередині консервативної партії на євроскептиків та єврооптимістів. А у 90-х роках негатив від євроінтеграції змогли відчути самі британці, коли до країни почали прибувати трудові мігранти з Польщі, Литви, Болгарії та інших країн Східної Європи після падіння комунізму.

Чому Велика Британія не хотіла вступати до Шенгенської зони?

Через юридичні моменти та територіальні суперечки. Шенгенська угода, підписана у 1985 році та введена в дію 10 роками пізніше, передбачала вільне переміщення осіб між громадянами країн-підписантів. Британія, так само як і Ірландія не долучилися до угоди, але на початку 2000-х доєдналися до програм Шенгену відносно кримінального законодавства.

Читайте також Третій світ чи Силіконова саванна: як змінюється життя в Африці й чому деякі цього не помічають

Важливий був фактор Гібралтару – останньої заморської території Британії у Європі. Через цей порт Велика Британія мала напружені відносини з Іспанією, яка досі не визнає цю територію британською, і шенген – це доволі серйозний крок.

А чим людям заважали мігранти з інших країн?

Існує стереотипне уявлення, що мігранти є тими людьми, які відбирають робочі місця в місцевого населення. У 2016 році відбулась потужна інформаційна кампанія з дискредитації мігрантів, які прибудуть до Британії лише вчиняти злочини та заворушення. Формування негативного образу мігрантів розпочалось на тлі міграційної кризи 2015 року, коли тисячі біженців з Близького Сходу прагнули знайти притулок в Євросоюзі.

Зараз можна сказати, що Брекзит пішов на користь Великій Британії політично й економічно? Які плюси та мінуси ви бачите після того, як все сталося?

Брекзит став певного роду британською відповіддю на такі виклики глобалізації як транснаціоналізація економіки, мігранти тощо. З важливих змін треба зазначити про перехід Лондона на двосторонні, ніж багатосторонні угоди про вільну торгівлю.

Читайте також Велика Британія та Канада приєднались до санкцій проти режиму Лукашенка

Співробітництво з країнами Співдружності, наприклад Австралією та Канадою, вийшло на якісно новий рівень. Те ж саме можна сказати про Азію, коли у жовтні 2020-го було підписано угоду про вільну торгівлю з Японією як протидію економічній експансії Китаю. З негативних моментів я би відзначив, що Британія вже не братиме участь в програмі академічних обмінів Erasmus+.

Чи може так статись, що після виходу з ЄС почнеться конфронтація Британії з європейськими країнами? Якщо так, то з ким Британія має найбільш напружені стосунки?

Після того як у 2020 році між Лондоном та Брюсселем тривали переговори щодо укладення нової торговельної угоди, яку зрештою підписали на католицьке Різдво, Британія остаточно вийшла з-під юрисдикції законодавства ЄС.

І з 1 січня 2021 року Сполучене Королівство вже повноцінно покинуло Євросоюз. Але це не скасовує перехідних етапів у торгівлі зі спільнотою. Досить напружені економічні відносини у Британії з найближчими сусідами по той бік Ла-Маншу – мова йде в першу чергу про Францію.

Головна суперечка з Парижем полягає в регулюванні риболовлі поблизу берегів Британських островів. Фактор риби був скоріше політичним, ніж економічним та є ілюстративним прикладом "повернення національного суверенітету".

Чи отримає Шотландія незалежність?

Чому Шотландія хотіла відділитись від Сполученого Королівства у 2014 році?

З 70-х років у Британії триває процес деволюції – передачі повноважень на місця. З різними обставинами цей процес можемо спостерігати у Шотландії, Північній Ірландії та Уельсі. Хоча й в Англії останнім часом теж проявляється місцевий націоналізм.

В 1967 році з'явилась перша шотландська депутатка в британському парламенті Вінні Евінг, потім знайшли нафту в Північному морі. Шотландці почали думати, що цієї нафти їм вистачить, щоб відірватись від Лондону. Згодом виникла Шотландська національна партія.

До теми Переможці виборів у Шотландії вже обіцяють домогтися нового референдуму про незалежність

Спочатку шотландці хотіли отримати законодавчий орган в Шотландії. За це проголосували на референдумі, але консерватори Тетчер та Мейджор не давали ходу реалізації його результатів. Парламент запрацював лише у 1997 році.

Велике значення для піднесення націоналізму в Шотландії мав фільм "Хоробре серце" з Мелом Гібсоном – про хороброго шотландського воїна Вільяма Воллеса та боротьбу Шотландії проти англійського панування. Цей фільм зробив для зростання націоналістичних настроїв більше, ніж політики.

Хоробре серце 1995 – дивіться трейлер фільму:

А якби Шотландія дібрала ті 5%, яких не вистачило на референдумі для проголошення незалежності, Велика Британія б просто змирилась та відпустила б країну у вільне плавання?

Не обов'язково. Наприклад, за створення законодавчого органу в Шотландії проголосували в 1979 році, а фактично його створили лише у 1997-му. Тобто Лондон в будь-якому випадку міг би юридично затягувати процес. Це був би тільки початок шляху Шотландії до незалежності.

Складність ще у тому, що Шотландії треба не просто вийти зі складу Великої Британії, а й вступити до Європейського Союзу. А в країнах ЄС після подій у Каталонії в 2017 році ставлення до будь-яких референдумів дуже обережне.

ЗМІ повідомляють, що в кінці 2021 року Шотландія прагне провести ще один референдум. Чи відбудеться він та які шанси на те, що він буде успішним для національних сил, особливо враховуючи вихід Британії з ЄС?

Цей референдум навряд чи відбудеться, бо на його проведення треба брати дозвіл у Лондона.

Разом з тим, посилюється вплив Шотландської національної партії, яка вже відсунула від регіональної політики консерваторів та лейбористів. Цю тезу яскраво підтвердили місцеві вибори, що відбулися в травні цього року, за результатами яких ШНП разом із зеленими (дві партії, що виступають за незалежність) отримала 72 парламентські місця з 129.

Велика Британія як важливий партнер для України

Після Брекзиту складається враження, що Британія якось дуже тепло почала ставитись до України. Навіщо ми їм потрібні, що вони зможуть дати нам, а що ми можемо дати їм?

Такі країни як наша для Британії дуже важливі. Країни Східної Європи були для неї джерелом трудових мігрантів та великим ринком збуту товарів. Але геополітичні фактори нині домінують над економічними.

Україна потрібна Британії також в контексті протидії Росії. Варто пам'ятати, що Лондон постійно підтримував нас в питанні надання ПДЧ в НАТО. Це – останній крок перед вступом до Північноатлантичного альянсу.

До теми Британія та Україна будуватимуть військові кораблі й бази для вітчизняних ВМС

Британія є ключовим союзником США в Європі – якщо ми будемо розвивати стратегічне партнерство з Лондоном, то це прискорить долучення до євроатлантичного світу. Лондон має істотний економічний та політичний вплив через провідні позиції в міжнародних організаціях (ООН, СОТ, НАТО).

Навіщо Великій Британії конфліктувати з Росією?

Росія втручається у внутрішні справи Великої Британії. Спроба отруєння Скрипалів у 2018 році спричинила на певний час більш жорсткий курс Лондона щодо Москви.

Влітку 2020-го звіт парламентського комітету з нацбезпеки документально засвідчив неформальний вплив Кремля в Британії. Це проявляється через російських олігархів, які зберігають свої статки там.

Британська допомога Україні:

У цьому звіті також було зазначено, що Росія анексувала Крим у 2014 році, грубо порушивши норми міжнародного права.

А навіщо нам потрібна співпраця з Великою Британією?

По-перше, для України – це доступ до сучасної освіти. Для Британії зараз важливо розвивати культурну дипломатію в країнах Східної Європи, і цим можна користуватись.

Як власне і для нас, згадуючи про діяльність Українського інституту та українознавчих осередків у Британії (Cambridge Ukrainian Studies, Ukrainian Institute of London). Варто також не забувати про середовище українських випускників Оксфорда та Кембриджу, завдяки яким британська освіта та наука стають ближчими для вітчизняних студентів, аспірантів та молодих вчених.

21 червня в Одесі на борту корабля Королівських ВМС Великої Британії “Дефендер” підписано Меморандум про реалізацію проєктів морського партнерства між консорціумом промисловості Сполученого Королівства та ВМС ЗС України:

По-друге, це питання безпеки. Британія зацікавлена нас підтримувати не лише технікою, але й радниками та інструкторами.

Для нас ця країна може бути більшим союзником та більше нам допомагати, ніж Франція та Німеччина разом узяті. З 2015 року триває програма Orbital з тренування британцями українських військових, яка була продовжена до 2023 року.

Я бачу три основні напрями для відносин з Великою Британією. Це – культурна дипломатія, кібербезпека та клімат.

З першими двома зрозуміло. А навіщо нам співпрацювати в аспекті клімату?

Нині триває формування нового порядку денного щодо клімату на Заході. В першу чергу це реалізація Нової Зеленої Енергетичної Угоди, затвердженої ЄС у 2019 році.

Згідно планів Брюсселя, Європа має стати першим енергетично нейтральним континентом до 2050 року. В цьому контекст Лондона прагне перехопити ініціативу в формуванні світового енергетичного порядку денного. І мова тут не лише суто про впровадження зеленої енергетики та зменшення викидів парникових газів у повітря, а й про істотні зміни в економіці та інфраструктурі.

Нещодавно Велика Британія на знак солідарності з Україною по черзі направила у Чорне море два кораблі військового флоту. Що це означає в перекладі з політичної мови?

У випадку з британським флотом у Чорному морі, мова йде про 2 кораблі. Перший HMS Trent прибув до Одеси 18 травня та перебував три тижні в акваторії міста. За цей час було проведено спільні навчання з українським ВМФ. Інший корабель, ракетний есмінець HMS Defender прибув до Одеси 18 червня.

Захід британських кораблів можна розглядати як початок допомоги в розбудові українського флоту. І це вже більш системний підхід з долученням інших держав.

Я нагадаю, що наш міністр оборони України Андрій Таран у жовтні 2020-го підписав угоду про розбудову нашого флоту за допомогою Британії.

А ось недавно, 21 червня на борту Defender було підписано українсько-британський меморандум про спільне будівництво та ремонт кораблів, а також двох баз ВМФ.

Гонконг – важлива частина зовнішньої політики Британії

Чи можливе повернення Гонконгу до складу Великої Британії через недотримання Китаєм принципу "одна країна – дві системи"?

Очевидно, що Британія зробила крок на підтримку Гонконгу, коли дала можливість гонконжцям отримати прихисток та в майбутньому стати громадянами Сполученого Королівства. У відповідь, в тому числі на ці дії, Китай у лютому 2021 року заблокував діяльність суспільного мовника ВВС на своїй території.

До теми Остання битва: чи відстоїть Гонконг право на демократію

В 1997 році Британія, на легітимних засадах, коли закінчився 99-річний термін оренди Гонконгу, офіційно повернула Гонконг Пекіну за умов подальшого існування широкої автономії цієї території до 2047 року. Це все було здійснено в рамках угоди 1984 року, узгодженої Маргарет Тетчер та Ден Сяопіном.

Чому така угода тоді була можлива?

По-перше, добігав термін оренди і в Британії не було іншого виходу, ніж віддати його назад, зважаючи на тогочасну міжнародну ситуацію з деколонізацією та "холодною війною". По-друге, тоді Китай ще не сприймався країнами Заходу як загроза. Він тоді тільки починав свої модернізаційні реформи з розбудови капіталізму.

Зараз, коли ситуація загострилась у зв'язку з протестами проти прагнення Пекіну посилити свій політичний вплив, Британія не має достатнього військових ресурсів, щоб утримувати Гонконг від геополітичних впливів Пекіну. Хоча треба нагадати за передислокацію Королівського флоту в Індо-Тихоокеанському регіоні, яка триває з травня в розрізі реалізації новітньої британської глобальної військово-політичної стратегії.

Британія прагне до глобального впливу

Британія оголосила, що хоче розширити арсенал ядерної зброї зі 180 до 260 боєголовок. Це популізм для виборців або ж заява на вихід на глобальну політичну арену?

Наявність ядерної зброї зараз є набагато ефективнішим методом світової політики, ніж прямі переговори. Збільшення ядерного потенціалу – це більше політичний крок, який має закріпити нову стратегію Британії, що тепер вона буде глобальним гравцем. Китай та Росія оголошені головними ворогами, яких треба стримувати.

50 років тому британці виводили свої війська з бази у Південно-Східній Азії та на Близькому Сході, а зараз вони намагаються повернути свій вплив.

Я б сказав, що британці зараз на хвилі ностальгії прагнуть відновити колишню велич, але я думаю, що вона стане такою собі наддержавою середнього класу. Британія хоче стати Сполученими Штатами, але не глобального, а трансрегіонального масштабу.

30 років уже існує так звана постбіполярна система світопорядку. Раніше було два основних блоки – США, Радянський Союз та їхні сателіти, все було зрозуміло. А тепер це велика кількість регіональних лідерів, центрів сили та міжнародних угод.

Світ став набагато складнішими та більш багатогранним, ніж раніше.