За словами бранки, ти вже на себе не схожий, стоїш стрижений у смугастому костюмі, і в тебе немає прізвище та імені – ти лише № 61369 і все. Повиколювали номера, і тоді починаєш розуміти, що ти вже не людина. На її лівій руці – номер. Два роки свого життя Анастасія Гулей прожила за колючим дротом, у німецьких концтаборах Освенціма та Берген-Бельзена.

Читайте також: Яку нісенітницю показують радянські фільми про Другу Світову

До Освенціму жінка потрапила коли було 16 років. Пережила голод, катування, тисячі померлих, цього Анастасія вже ніколи не забуде.

Цих людей шикували колонами, як на демонстрацію і гнали через увесь табір у лісок. Їх зустрічає оркестр, люди йдуть у райські кущі під музику. Їх переселяли, а переселенням був крематорій,
– згадувала колишня ув'язнена концтаборів Анастасія Гулей.

Дитинство Надії Іванівни теж пройшло у стінах концтабору. Туди вона потрапила сиротою. Бо її батька розстріляли "свої" у 1937 році, а мати заарештували енкаведисти. Табірне життя не відпускає пані Надію. Спогади про голод врізалися в пам'ять на все життя.

Вантажили оселедці та відходи від оселедців, тоді ми набирали по 2 цеберки і приносили в табір. Таким чином наші люди виживали,
– розповіла колишня ув'язнена концтаборів Надія Слєсарєва.

Історії про цих жінок та ще 30 людських доль, розповідають стенди біля Головпоштамту у Києві. Виставку облаштував Інститут національної пам'яті. Володимир В'ятрович каже: концтабірне життя – це не лише історія поразок. Багато в'язнів не хотіло миритися з роллю нацистських рабів, організовували бунти й повстання.

Читайте також: Останні дні війни: спогади очевидців

"Виставка присвячена тим мешканцям України: українцям, євреям, ромам, кримським татарам, які перейшли через пекло, яке називається "нацистські концтабори" і яких вони не зламали. Виставка називається "Тріумф людини", – резюмував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович.

Прізвища та імена замордованих в таборах наших співвітчизників невідомі, як і кількість. Адже тоді українців, які не мали власної держави, записували до інших національностей. Кількість жертв концтаборів не чітка. Історики рахують, починаючи від 6 мільйонів. Майже 75% тих, хто переступив браму концтабору, залишилися там навіки. Тих хто вижив у концтаборах наразі в Україні лишилось трохи більше сотні.

"Ми все пережили і не думали, що ще прийдеться нам ще одну війну переживати і плакали за тими молодими хлопцями", – сказала Анастасія Гулей.

У свої 92 роки, в Анастасії єдина мрія – мирне небо над Україною.