Сім років тому у ніч на восьме серпня Росія ввела війська до Південної Осетії. Бої між російськими та грузинськими військами точилися біля Цхінвалі – столиці Південної Осетії. На інші грузинські міста скинули бомби. Це традиційний для агресора спосіб примушування до миру.
Зараз у Південній Осетії гинуть мирні люди, жінки, діти, люди похилого віку. І більшість з них - це громадяни РФ. Відповідно до конституції і федерального законодавства як президент РФ я зобов'язаний захистити життя і гідність росийских громадян. Де бі вони не знаходилися,
— заявив тоді президент РФ Дмитро Медведєв.
Південноосетинські сепаратисти провели етнічні чистки грузинів. Тисячі людей були змушені залишити власні домівки. Тікала від війни і двадцятирічна Мікава Таніні. В Україні дівчина вивчає філософію, а сьогодні прийшла під російське посольство. Каже, бачила війну на власні очі. І ніколи не пробачить агресору.
На кожному конфлікті Росія повторює одні й ті ж шаблони. Вона просто змінює слово "Україна" на "Грузія", слово чеченець на українець. Про нас коли починалася перша війна, Росія також заявляла, що ми не даємо їм російською мовою розмовляти, що чеченці їх виганяють, вбивають. В раби беруть. Все те ж саме, що сьогодні говорять про українську сторону,
— згадує співзасновник товариства українсько-чеченської дружби.
Під російським посольством не лише прапори Грузії. Пікет нечислений, але інтернаціональний. Вихідці з Ічкерії закликають Росію вивести війська з окупованих територій. Як з Грузії, так і України.
А Василь Овчарук все життя прожив у Криму. Каже, анексія півострова є логічним продовженням грузинських подій. Сьогодні він солідарний з грузинським народом. Бо знає, що таке - тікати від окупанта з рідної землі.
З російського посольства до пікетувальників ніхто не вийшов. Лише потайки спостерігали за акцією з вікна.