Попри заворушення та розстріли, на Майдан Назар їхав без вагань. Хоча батько хлопця Юрій Войтович каже – син перед поїздкою ніби відчував, що станеться. Про історію Назара чоловік розповів 24 каналу у проєкті "Барикади Гідності".
Важливо Я не думав, що вони йдуть до нас, – оператор "Радіо Свобода" про побиття "Беркутом"
Дитинство Назара
Ріс дуже допитливим
Юрій розповів, що з самого малечку Назар був дуже допитливим та активним. Оскільки дитячого садочка в селі не було, батьки брали хлопчика скрізь з собою.
"Назар неодноразово, коли ходив по селу, задавав багато різних питань. До кожної людини міг підійти, щось порекомендувати чи розпитати, що нового", – каже Юрій.
Батько також пригадав курйозний випадок. Коли Назар вже ходив до школи, на біології вивчали будову інфузорії туфельки, зокрема, розмноження. Для школяра це було щось неймовірно цікавим. Батько зазначає: тоді теж "ходив по селу й кожному розповідав це".
Дитина була розвинута, все йому було треба. Якщо людина знала багато, то він до неї приклеювався і розпитував про історію, про все. Дуже цікавився мудрими людьми,
– додав чоловік.
Назар Войтович / Фото nebesna.pravda
Рання любов до історії
Ще з дитинства Назар захоплювався українською історією. Вивчав воєнну тематику, козацтво, УПА.
"Ми купували енциклопедії, книжки. У нього був брат двоюрідний, з яким він їздив на Майдан, то Назар заслуховувався історіями про УПА", – розповідає Юрій.
Батько поділився, що у 2013 році в кімнаті Назара робили ремонт. У ній повісили 2 прапори: синьо-жовтий та червоно-чорний. Ба більше, хлопець просив набити в кімнаті трафарети провідника ОУН Степана Бандери.
Дійсно, у Назара була особлива любов до всього українського. Він сам обирав такі книжки, слухав українські пісні. Юрій зізнається, що син навіть міг йому зробити зауваження, якщо той вмикав щось інше.
Малюнки Назара / Фото nebesna.pravda
Віщий вірш
Крім того, Назар писав вірші. Батько розповів, що це захоплення в хлопця проявилось у 5 чи 6 класі. Він записував свої твори на чорновичках. Писав про Україну, історію й навіть трохи про політику. Був вірш про депутатів. Юрій каже, Назар зображував їх товстопузими, смішними й лінивими. Писав, що політики сідають в машини, їдуть додому і їм все байдуже.
Щоправда, одного разу син показав, за словами Юрія, страшнуваті рядки. Тоді мама заборонила Назару писати. Проте один вірш батько зацитував. Каже, що він ніби був пророчим.
Зима
Зима. Сніг навколо падав
А я йшов, все бачив і не знав
Що все мине, усе розтане
Й прийде весна і зацвітуть сади, луги, міста,
І час пройде куди не зна…
Невже так швидко промайнуть літа…
Отак подумаєш, не маєш змоги
Побачити усього світу цього...
Я вже порівняв цей вірш з 2014 роком. Він ніби знав, що буде після Майдану, що Україна буде змінюватись, а він цього не буде бачити,
– наголосив Юрій.
Революція Гідності
Рвався на Майдан давно
Назар вчився у коледжі в Тернополі на факультеті дизайну. Вже був на четвертому курсі, а опісля цього хотів вступати в Львівську академію мистецтв. До навчання ставився відповідально. Ще за 2 тижні перед 20 лютого Назар збирався їхати до Києва, однак не вийшло.
Ну, він рвався весь час на Майдан, і в Тернополі ходив. Каже: "все, тату, я буду їхати". Я йому привіз речі, канапки. Кажу: "їдь, тільки заспокойся",
– пригадує батько.
Не поїхав Назар саме через навчання, оскільки мав багато домашнього завдання. Зокрема, малювання, що займало певний час.
Остання розмова з батьком
Через 2 тижні на Майдані почались і розстріли. Вже тоді були загиблі. Назар поїхав до Києва ввечері 19 лютого. Юрій був на роботі, коли пролунав останній дзвінок від сина.
"Він мені дзвонить близько 17 – 18 години й каже, що їде в Київ. Я йому сказав: "Назар, ти знаєш, що там робиться, будь трохи обережним"", – пригадав батько.
"Добре, тату, я там не буду нікуди ходити", – пообіцяв йому Назар.
Вперше не дотримався обіцянки
Хлопець їхав туди до двоюрідного брата Олега. Разом з Назаром були ще хлопці з села та Тернополя. У Київ приїхали над ранком, близько 4:15.
"Він завжди дотримувався слова, а тоді не дотримався. Обіцяв бути біля сцени, а вийшло...", – каже батько.
Коли почались заворушення, Назар опинився у перших рядах. З братом розділились. Хлопцеві до барикади залишалось 50 метрів, а Олег був майже біля самої барикади.
Почали стріляти. Брат обернувся, а там вже нікого нема… Життя Назара обірвалось о 09:16.
До теми Нас всіх вело на Майдан, – інтерв'ю з Максимом Франком, який в 17 років став добровольцем
Якби батько не пустив, Назар дорікав би все життя
Юрій каже, що не міг відмовляти чи не пустити Назара. Додає, що якраз в цей час будувалась Україна й люди обирали шлях: або європейський курс, або повернення назад до Росії.
Якби я його не пустив, він би мені потім говорив "творилась історія України, а ти мене не пустив". Тоді ціле життя мені б дорікав, що не міг брати участі в тих подіях,
– зазначив батько.
Місце загибелі Назара Войтовича / Фото з Вікіпедії
Батько до останнього не вірив
За словами Юрія, про смерть сина спочатку повідомили дружині. Знайшли телефон Назара, де був контакт "мама". Волонтерка подзвонила і сказала, що Назара вже немає в живих.
"Тоді дружина подзвонила до мене. Правда, я не повірив… До останнього не вірив, поки його сам не побачив", – з болем пригадує Юрій.
Ввечері поїхали до Києва, на оранжерею. Там були всі загиблі Герої. Черговий запитав Юрія, чи хоче бачити сина. Потрібно було впізнати, чи це він.
"Черговий мене впустив в той підвал, де всі хлопці були. Там такий коридорчик був, пам'ятаю десь 3 метри… Ті хлопці один біля одного лежали. Їх там було до 30. Когось впізнати було неможливо. Все в крові. Назара тільки по одежі впізнав. Куля попала під око, в щоку, на виліт пройшла", – додав батько.
Назар відчував, що станеться
Батько думає, що син все відчував. На це навіть наштовхує його остання розмова з одногрупницею.
Як він їхав, то ще зробили фотографію з нею, останню. Вона тоді сказала йому: "Назар, ти вертайся назад", а він відповів: "ну, як вийде",
– пригадує Юрій.
Остання світлина Назара з одногрупницею / Фото nebesna.pravda
Життя після втрати
Батько Назара каже, що біль втрати пережити неможливо. Таке можна відчути тільки тоді, коли хтось втрачає свою дитину. Однак додає, що до життя слід вертатись.
"У голову теж різні думки лізли, але їх треба відганяти. Варто жити, тому що треба пам'ять продовжувати, на могилу піти, помолитись, поприбирати", – говорить Юрій.
Батько Юрій Войтович / Фото "Цензор"
Мистецька резиденція
У 2017 році створили мистецьку резиденцію імені Назарія Войтовича. Вона працює у рідному для Назара Травневому. Це артпростір, куди митці можуть приїжджати зі всієї України і з-за кордону. Батько розповів, що ідею втілили разом з організацією родин Небесної Сотні і з Конгресом активістів культури.
"До нас приїжджають митці зі Словенії, Німеччини, та й з цілої України. З Харкова, Києва, Донецька, Луганська, Івано-Франківська. Ми їм організовуємо виставки. У Збаражі, в Києві. Робили обмін. Німеччина їде сюди за обміном, а наші – туди", – поділився Юрій.
Взяли в оренду пустий будинок, самотужки стали робити ремонт. Так резиденція проіснувала до 2021 року, поки міська рада не взяла її на свій баланс. Тепер вона належить до центру культури та дозвілля Збаразької міської ради.
Резиденція двоповерхова. На першому поверсі є 3 майстерні: художня, графічна та гончарна, а на другому – 6 житлових кімнат, де можуть жити художники.
Учасники мистецької резиденції / Фото nvair.art
Цікаво "Беркут" не наважився зайти до Михайлівського монастиря, – священник про розгони Євромайдану
На правосуддя вже надії немає
Раніше Юрій лише на 10% вірив, що вбивць героїв Небесної Сотні покарають. Однак тепер каже, що з 10% навіть перебільшив. Річ у тім, що 29 грудня 2019 року Апеляційний суд дозволив обміняти беркутівців. Проте батько впевнений – їх просто відпустили.
Це все було так зроблено… Росія хотіла своїх людей просто забрати, щоб та справа була завалена. Беркутівців забрали, щоб приховати свою причетність до розстрілів на Майдані,
– переконаний чоловік.
Зараз у справах тривають заочні суди. Юрій розповідає, що влітку писали листи у Верховну Раду, аби прийняли закон про заочне засудження.
"Тому що рік справи стояли, ніхто нічого не розглядав. Їх відпустили, ніхто не знає, де вони. У Росію писати якісь листи… їх там ніхто не буде шукати. Хіба заочно можна засудити", – обурюється батько Назара.
Виховання в дітях патріотизму
Очевидно, що Назар мав патріотичні та свідомі погляди в ранньому віці. Юрій каже, аби виховувати в дітях патріотизм, з ними треба більше говорити про Україну. Слід пояснювати, чого ті хлопці гинули, чому був Майдан, чому зараз війна йде.
"Аби вони цікавились й розуміли, що Україна має бути українською, а не проросійською, польською чи ще якоюсь. Свої цінності любити, розвивати свою мову й культуру", – наголошує Юрій.
Більшість молоді зараз не відчувають війни. Однак треба сприймати ту реальність, яка є насправді.
Якою Назар зараз хотів би бачити Україну
Юрій впевнений, його син точно хотів би, щоб не було війни. Наймолодший Герой Небесної Сотні хотів би бачити Україну європейською державою.
Назад вже буде дуже-дуже боляче вертатись. Якщо ми вернемось туди, то точно не будемо шанувати тих героїв: героїв Крут, козаків, героїв Небесної Сотні, тих, які зараз гинуть,
– додає Юрій.
Назар був би гордий за європейську Україну, а батько переконаний, що згодом держава таки стане такою.
Герой Небесної Сотні Назар Войтович / Фото nebesna.pravda
