Якої зброї зараз найбільше бракує ЗСУ

Ситуація близька до відчаю?

Він не розповів про потреби в бронетехніці, пілотованій тактичній авіації, оперативно-тактичних ракетах, "класичній" ствольній артилерії та про військово-морську складову.

Актуально Кому адресувалася стаття Залужного, і що він нею хотів донести

З цього можна зробити висновок, що у цій публікації Залужний окреслив лише:

• найгостріші технологічні та організаційні проблеми, які постали перед нашим військом у воєнно-технічному плані;
• проблеми, які ми можемо вирішити в першу чергу лише із повним залученням власних сил, і хіба що в другу чергу – з окремим вкрапленням поставок від західних партнерів.

Іншими словами – за окремими сегментами в нас ситуація близька до відчаю, і це не зважаючи на уже витрачені зусилля.

Ну, наприклад, Залужний прямо вказує, що нам таки треба дрони-камікадзе із таким самим функціоналом, як "Ланцети", "Куби" та "Шахеди" росіян. У нас досі немає таких стандартизованих літаків-снарядів, які б могли брати на себе функціонал контрбатарейної боротьби й далекобійних ударів. І це при наявності "армії дронів" та різноманітті типів та виробників БпЛА.

Можливо, "картонні дрони" в нальотах на електропідстанції десь під Бєлгородом чи Курськом – це справді добре. Але якщо міряти в плані впливу на ситуацію на полі бою, то серійна доставка "бавовни" відповідного типу безпілотниками потрібніша зараз скоріше по Тихорєцьку, де якраз складають оті всі снаряди від КНДР.

Окрема проблема і сегмент, де треба принципово інше застосування дронів – це "винос" тих самих С-400 росіян, які перекривають повітряний простір аж до міста Дніпро. Що, своєю чергою, взагалі-то звужує простір до використання тих самих F-16.

Цікаво До "стелі" ще далеко: яка ситуація з санкціями проти Росії

Складно сказати, що саме в цьому сегменті у нас виклик унікальний. Бо та ж Туреччина масштабувала виробництво і технологічність своїх "Байрактарів" саме на тлі того, що сама докладає зусиль до самостійної модернізації уже наявних F-16, і по розблокуванню поставки ще 160 таких літаків від США.

Інший проблемний момент – нам треба багато керованих артилерійських снарядів також. Нюанс в тому, що один керований артилерійський боєприпас коштує до сотні тисяч доларів, а поточні темпи виробництва в країнах Заходу – кілька тисяч чи кілька сотень на рік. Про долю вітчизняного аналогічного проєкту 152-міліметрового керованого снаряда "Квітник", технологічно подібного до російського "Краснополя", який схоже в другій половині 2010-х років був похований остаточно – якось і говорити не зручно.

Брак готових продуктів та "заліза"

Пошук масованих та ефективних рішень з розмінування – це вже окремий момент відчаю. Якщо сам Залужний пропонував у тексті для цього використовувати хоч касетні снаряди. Вони у світі ще більше дефіцитні, аніж "конвенційні" артилерійські боєприпаси.

Історія про те, щоб ставити списані реактивні двигуни на шасі й так "випалювати" мінні поля – виглядає специфічно. Вона наче запозичена із музеїв залізничної техніки (колись на дрезини ставили списані рушії від МіГ-15, щоб розтоплювати сніг на коліях). Але щось же треба придумувати у сфері інженерного військового мистецтва чи боєприпасної хімії в умовах, коли глибина мінних полів росіян може сягати навіть до 20 кілометрів.

Важливо Україна отримує нового союзника на Кавказі

А ще Залужний по суті говорить про те, що не вистачає готових продуктів та "заліза", які б можна було використовувати як системи автоматизованого управління військами або ж для введення в оману російських засобів радіотехнічної розвідки.

Для ілюстрації – в нас вся авіація зараз літає на малих висотах саме тому, щоб не потрапляти в поле моніторингу ворожих РЛС. Навіть при всіх проблемах, російських літаків А-50 та А-50У (радіолокаційного дозору) цілком достатньо, щоб "перекривати" більшу частину території України.

Також виявилось, що нам треба ще більш досконалі РЛС для контрбатарейної боротьби. А це уже виклик для вітчизняного ВПК.