Заява Єгипту і протести в Секторі Гази

Здається, ці протести почалися як спонтанні дії виснажених від війни місцевих мешканців. Вони пов'язані передусім з незадоволенням населення діями чи бездіяльністю ХАМАС, особливо на тлі тривалого конфлікту, гуманітарної кризи та провалу переговорів. Про це заявив Ігор Семиволос, інформує 24 Канал.

Читайте також Це не об'єднання країни: що нині відбувається в Сирії

Напередодні МЗС Єгипту зробило заяву, в якій практично виставило ультиматум керівництву ХАМАС погодитися на нову угоду про звільнення заручників і припинення вогню. ХАМАС дали 72 години на ухвалення рішення, погрожуючи застосувати суворі санкції. Наразі є сигнали, що ХАМАС може погодитися.

Одночасно в заяві прозвучала теза, що жодна палестинська фракція не буде мати контролю над Сектором Гази. Очевидно, мовиться про наміри Єгипту сформувати в Газі технічний уряд без жодного політичного забарвлення.

Єгипет під керівництвом президента Абделя Фаттаха ас-Сісі давно позиціює себе як головного гравця на Близькому Сході, зокрема в ізраїльсько-палестинському конфлікті. Каїр традиційно виступає посередником між ХАМАС та Ізраїлем, контролюючи перехід Рафах – єдиний вихід із Гази, не підконтрольний Ізраїлю. Ультиматум ХАМАС про згоду на угоду щодо заручників і припинення вогню є продовженням цієї ролі, але з очевидним посиленням тиску.

Чи існує зв'язок між цією заявою та протестами? Є кілька причин, чому заява єгипетського міністра могла вплинути на протести.

Тиск на ХАМАС. Ультиматум Єгипту може сигналізувати про зміну позиції ключового союзника ХАМАСу. Якщо населення Гази сприйняло це як ознаку того, що ХАМАС втрачає підтримку або змушений поступитися, це могло підштовхнути людей до протестів через розчарування в керівництві.

Гуманітарна ситуація. Тривалий конфлікт і блокада посилили страждання в Газі (понад 50 тисяч загиблих, голод, зруйнована інфраструктура). Заява Єгипту про можливе припинення вогню могла викликати надію на полегшення, але, якщо люди вважають, що ХАМАС затягує процес, це могло спровокувати гнів.

Внутрішнє невдоволення. Єгипетський тиск може виявити слабкість ХАМАС у переговорах, що посилило б і без того наявне невдоволення серед жителів Гази. Протести могли стати реакцією на відчуття, що ХАМАС більше дбає про збереження влади, ніж про добробут людей.

Отже, зв'язок не обов’язково може бути прямим. Протести могли бути спонтанними або готуватися раніше через:

  • накопичення соціальної напруги (економічна криза, брак ресурсів);
  • вплив зовнішніх гравців (наприклад, Ізраїлю чи США), які могли заохотити антихамасівські настрої;
  • внутрішні розколи в самому ХАМАС, які проявилися після тиску Єгипту.

Регіональний контекст

Єгипетська політика: суть і цілі

Єгипет має кілька ключових пріоритетів у регіоні, і про них поговоримо далі.

Безпека. Запобігання нестабільності на Синаї та кордоні з Газою, де діють пов'язані з ХАМАС угруповання.

Регіональний вплив. Збереження ролі головного посередника в ізраїльсько-палестинському конфлікті, що дає Каїру вагу в очах США, ЄС та арабського світу.

Економіка. Залучення підтримки від Заходу та країн Перської затоки (Саудівської Аравії, ОАЕ), які є противниками "Братів-мусульман" і ХАМАС.

Боротьба з "Братами-мусульманами". Ас-Сісі бачить у ХАМАС (як відгалуженні "Братів") ідеологічну загрозу своєму режиму.

Ультиматум ХАМАС про згоду на угоду щодо заручників і припинення вогню є частиною цієї стратегії.

Вплив на прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу

Нетаньягу дотримується жорсткої лінії щодо ХАМАС, виступаючи за його знищення або максимальне послаблення. Він підтримує військові операції в Газі та хоче, щоб будь-яка угода була на умовах Ізраїлю (звільнення заручників без поступок ХАМАС).

Ультиматум Єгипту змушує ХАМАС погодитися на угоду, що частково збігається з цілями Нетаньягу (звільнення заручників, послаблення ХАМАС). Але якщо Єгипет досягне цього самостійно, це може:

  • зменшити залежність від прямого військового тиску Ізраїлю;
  • підвищити авторитет Каїру як посередника, затьмаривши роль Ізраїлю в переговорному процесі.

Чи вибиває Єгипет ізраїльські козирі? Не зовсім. Нетаньягу виграє від послаблення ХАМАС, але втрачає, якщо Єгипет набуває більше впливу в Газі чи якщо угода змусить Ізраїль припинити операції, на чому Бібі (прізвисько Нетаньягу – 24 Канал) будує свій імідж сильного лідера. Єгипет радше грає паралельно з Нетаньягу, ніж проти нього, але побічно може обмежити його свободу маневру.

Вплив на президента Туреччини Реджепа Ердогана

Позиція Ердогана: Туреччина підтримує ХАМАС ідеологічно ("Брати-мусульмани") і політично, позиціонуючи себе як захисник палестинців. Ердоган критикує Ізраїль і хоче бути альтернативним посередником у конфлікті, конкуруючи з Єгиптом.

Ультиматум Каїру ставить ХАМАС у скрутне становище: якщо вони поступляться, це послабить їхню позицію і вплив Туреччини як їхнього покровителя. Єгипет, навпаки, зміцнює свій статус посередника, витісняючи Туреччину з цієї ролі.

Чи вибиває Єгипет турецькі козирі? Так, тут є прямий удар по Ердогану. Послаблення ХАМАС та успіх єгипетської дипломатії підривають турецький наратив і зменшують вплив Анкари в палестинському питанні. Єгипет і Туреччина давно конкурують за лідерство в мусульманському світі, і це – черговий хід у цій грі.

Отже, єгипетська політика, зокрема ультиматум ХАМАС, не є прямою спробою вибити козирі з рук Нетаньягу та Ердогана. Щодо Нетаньягу це більше прагматична співпраця з легким відтінком конкуренції: Єгипет хоче показати, що може зробити те, що Ізраїль домагається силою. Щодо Ердогана – так, це видається як спроба обмежити його вплив, адже послаблення ХАМАСу б'є по турецьких позиціях. Але суть єгипетської стратегії – власні інтереси (безпека, авторитет), а не цілеспрямоване підрізання крил цим двом лідерам.

Протести в Газі лише підсилюють тиск на ХАМАС, що вигідно Єгипту. Та вони не обов’язково задумувалися як прямий удар по Бібі чи Ердогану.