23 серпня в Росії впав літак. На його борту начебто були очільники ПВК "Вагнер" на чолі з власником Євгенієм Пригожиним. У результаті всі 10 пасажирів і члени екіпажу загинули. Зараз їхні особи встановлюють за допомогою ДНК. В очікуванні експертизи, яка покаже, чи вдалося російським воєнним злочинцям уникнути міжнародного трибуналу, 24 Канал вирішив пригадати основні етапи з багатої біографії Євгенія Пригожина.

Цікаво Версія з двійником, помста Путіна і що чекає на ПВК "Вагнер": як світ реагує на смерть Пригожина

Майбутній ватажок найманців народився 1 червня 1961 році у Ленінграді (за іншими даними – в Мурманську). Виховував Женю вітчим – лижний тренер Самуїл Жаркой. Пригожин зацікавився лижними перегонами та навіть вчився у спеціалізованій школі-інтернаті олімпійського резерву.


Самуїл Жаркой і матір Євгенія Пригожина – Віолетта / фото росЗМІ

Втім, зірки спорту з нього не вийшло, адже замість наполегливих тренувань він надавав перевагу елементам "красивого життя", якими в період так званого "застою" були – ресторани та якісні закордонні речі (виробництва країн "соцтабору"). Оскільки все це коштувало чималих грошей, а чесно заробити юнак не мав змоги, Пригожин вирішив піти, як йому здавалося, найпростішим шляхом – крадіжками.

Вже у 18 років він отримав першу судимість – 2 роки умовно за статтею "крадіжка" – типовий шлях для радянської молоді (нагадаємо, у 1967 році в Єнакієвому інший молодик – 17-річний Вітя Янукович отримав 3 роки за пограбування).

Для Пригожина перший вирок попередженням на став, і він швидко повернувся до кримінальної діяльності, а оскільки розумом юнак не відзначався, то робив все тупо й нахабно. Він створив банду, де став ватажком, хоча й командував старшими побратимами.

Вже в 1981 році 20-річний Пригожин знову потрапив на лаву підсудних. Цього разу Ждановський суд міста Ленінграда відвів душу й дав юнаку, який, втім, вже був у статусі крадія-рецидвіста, цілих 13 років за цілий букет злочинів (за них він отримав 12 років і ще рік додали як за невідбуте покарання по першому вироку).

За що посадили Пригожина в 1981 році:

  • розбій;
  • крадіжка;
  • шахрайство;
  • втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.


Тюрма для Пригожина – рідна стихія / ілюстрація Molfar

Другим епізодом була крадіжка з автівки "Запорожець" дамської сумочки, рукавичок, косметики і парасольки на загальну суму 114 карбованців і 50 копійок. Всього в справі 8 епізодів-злочинів.

Головним профілем банди Пригожина були "обнесення" квартир. Судом встановлено, що "крадій-домушник" Пригожин разом зі спільниками здійснили мінімум 6 квартирних крадіжок, звідки виносили техніку, кришталь та інші цінні речі. Все це потім реалізовували в "бариг", а отримані гроші – пропивали в ресторанах. Плануванням злочинів займався саме Пригожин.

Розплата прийшла швидко – на суді члени банди особливо нічого й не приховували і боролися лише за зменшення строку й зняття деяких звинувачень. Суд бандитам вірити не став.

"На зоні" Пригожин опинився в цікаві часи, втім, не загинув, а отримав певний досвід. За це він заплатив втратою фаланги пальця при досі нез'ясованих обставинах (навряд це було щось з ритуалів японських якудз, швидше за все, невдалий випадок на виробництві – нагадаємо, що схожу травму у молодості отримав перший президент Росії Єльцин).

Пригожин намагався всіма силами стати своїм для зеків – ще в СІЗО він набив собі "тюремні тату", зокрема, оголену жінку на всю спину.

Достовірних відомостей про майже 10 років з життя Пригожина немає. За одними даними, він був на нижчих щабелях тюремної ієрархії і начебто був серед так званих "ображених". Втім, підтверджень цьому небагато. Достовірних – ще менше.

Усі 13 років Пригожину сидіти не довелося. У 1988 році його помилували за гарну поведінку та перевели з колонії на поселення, а в 1990-му він взагалі вийшов на волю – у зовсім іншу реальність.

30-річний кримінальник-рецидивіст спробував почати нове життя й запустити якийсь бізнес. Пригожин торгував хот-догами власного виробництва на одному з речових ринків міста, яке незабаром стане Санкт-Петербургом (так він сам розповідав у інтерв'ю).


Пригожин і хот-доги / Ілюстрація колег з Molfar

Про що Пригожин промовчав, так це про те, що паралельно "тусувався" на місцевому авторинку на проспекті Енергетиків – традиційній локації бандитів і аферистів. Саме там починали свій шлях герої легендарного "Бандитського Петербургу". На авторинку Пригожин заробив собі стартовий капітал "взуваючи" лохів і продаючи їм старі "корчі" під виглядом робочих конячок. Одним із таких "персонажів" стане майбутній автор "Бандитського Петербургу" письменник Андрєй Константінов (псевдонім Андрєй Баконін), якому навіть вдалося повернути половину суму за неліквідне авто із замазаними поспіхом щілинками.


Андрєй Константінов / фото росЗМІ

Далі в житті Пригожина стався стрімкий поворот, який дозволив йому з дрібного афериста перетворитися на бізнесмена. Випадкова зустріч із колишнім однокласником по школі олімпійського резерву – Борисом Спектором, який на той час вже був впливовим у Санкт-Петербурзі бізнесменом, відкрила Пригожину шлях у "вищу лігу".

Спектор мав справи з кримінальним авторитетом Михаїлом Мірілашвілі (ще один герой "Бандитського Петербургу" – "Міша Кутаїський"), разом вони тримали казино "Конті" та мали "виходи" на всіх у місті.


"Міша Кутаїський" / фото росЗМІ

Також у Спектора був власний бізнес – мережа магазинів "Контраст-24". Керувати нею Спектор довірив саме Пригожину. Бізнес пішов, Пригожин показав себе як вправний менеджер, втерся у довіру своїм босами і ті не мали підстав не проспонсорувати бізнесову ідею свого співробітника.


Спектор, Пригожин і Жаркой / колаж росЗМІ

Проєктом, про який мріяв Пригожин, було створення елітного ресторану європейського рівня. У тогочасній Росії, де вже з'явилося багато грошей, такого ще не було. Залишалися недобитки радянського "общєпіта", на які навели нашвидкоруч лоску та позолоти, проте по-справжньому елітних ресторанів не було. Незрозуміло як, але зек-рецидивіст та ринковий барига побачив можливість і реалізував її.

На гроші Спектора і Мірілашвілі Пригожин наприкінці 1995 року відкрив свій перший ресторан у будівлі Зоологічного інституту РАН. Заклад отримав назву "Стара митниця", його "фішкою" стали фуа-гра, устриці та справжні шеф-кухарі (Пригожин виписав шефа Ентоні Гіра з Великої Британії). Ресторан набув культового статусу й став улюбленим місцем для місцевих бандитів та представників влади (для цього довелося прибрати стриптизерш та зробити акцент на затишку). Таким чином, Пригожин був одним із тих, хто прищеплював новій російській еліті смак.


Перший ресторан Пригожина / фото росЗМІ

Одним із постійних відвідувачів "Старої митниці" став помічник мера міста Собчака – Владімір Путін (на тогочасних фото він здебільшого тягав валізи за шефом, проте насправді вже тоді крав з міського бюджету на широку ногу й, мабуть, вже був доларовим мільйонером).


Як Путін тягав валізи за Собчаком / фото росЗМІ

Пригожин відчув, що знайшов "золоту жилу". Вже через 2 роки, у 1997-му, він за прикладом героїв Марка Твена відкриває плавучий ресторан New Island на базі старого радянського теплоходу. Гроші на новий проєкт він отримав від продажу своєї 15-відсоткової частки мережі магазинів "Контраст-24". За іншою версією, спонсорами стали кримінальні кола (серед можливих благочинців називався авторитетний вор у законі Аслан Усоян на прізвисько "Дід Хасан", у якого є навіть спільні фото з Путіним).


Путін і "Дід Хасан" / фото росЗМІ

Саме в New Island, згодом вже в статусі президента, Путін проводитиме зустрічі зі світовими лідерами. Саме там у 2002 році будуть зроблені легендарні фото вечері Путіна з Бушем-молодшим, і через багато років уважні глядачі побачать, що їм прислуговує сам Євгеній Пригожин.


Джордж Буш в компанії Пригожина та Путіна / фото росЗМІ

Також гостинність Пригожина перевірять японський прем'єр Йосіро Морі, президент Франції Жак Ширак. Сам Путін в ресторані New Island восени 2003 року буде святкувати свій день народження у компанії Розенбаума, Боярського та чорної ікри з маринованим часником і бужениною.

Увага президента Росії дозволила Пригожину почати будувати собі репутацію "кухаря Путіна" та вийти за межі Санкт-Петербурга. Пригожин запускає новий ресторан під назвою "Конкорд", який дасть назву новій корпорації (нині під її крилом чимало "бізнесів" Пригожина – від найманців до фабрики троллів).

Але це буде потім – спочатку "Конкорд" отримав "смачні" контракти на кейтерінг та інші послуги. Так, Пригожин почав годувати московських школярів обідами. Це були шалені гроші.

OSINT-агенція "Мольфар" підрахувала, що лише з 2011 по 2019 роки компанії Пригожина виконали понад 5 000 замовлень на загальну суму понад 209 мільярдів рублів (майже 3,2 мільярда доларів). Далі були контракти на будівництва та військового забезпечення Росії. Так співпало, що золотий дощ державних контрактів на голомозу голову Пригожина почав литися саме з часу обрання Путіна президентом Росії.

"Кухар" швидко став будівельником і активно почав забудовувати Санкт-Петербург житлом класу "люкс" і заробив на цьому сотні мільйонів доларів.

Не менш успішним Пригожин став як постачальник російської армії. Після повернення Путіна в президентське крісло у 2012 році Пригожин почав вигравати тендер за тендером, що фактично перетворило його на офіційного постачальника армії Росії з претензіями на монополію. Для цього навіть ліквідували державне підприємство "Воєнторг", а його функції почав виконувати пригожинський "Конкорд".

Нині зрозуміло, що Пригожина надували, немов кульку, та робили його олігархом з мільярдами не просто так.

З середини 2010-х активізувалася співпраця Пригожина з російськими спецслужбами, зокрема ФСБ. У 2014-му він запускає "Агентство интернет-исследований", більше відоме як "фабрика троллів", або просто "кремлеботи", та "Ольгінські троллі" (від назви району, де була штаб-квартира ботів). Ця структура швидко "осідлає" соцмережі та стане займатися чорним піаром, мережевими травлями непотрібних та оспівуванням потрібних людей.

  • Діяльність "фабрики троллів" швидко вийде за межі Росії – вони стануть інформаційним фронтом при вторгненні російської армії в Україну в 2014 році. Також тролі Пригожина долучаться до президентської кампанії в США та будуть активно "топити" за Трампа. Це зробить Пригожина знаменитим.
  • І в 2016 році він потрапить під свої перші санкції – його забанять Сполучені Штати за втручання у вибори (у 2022 році це зроблять усі інші цивілізовані країни). Пізніше пригожинські троллі "наслідять" в багатьох інших країнах й долучаться до агітації за "Брекзіт", будуть підтримувати каталонських сепаратистів та німецький ультраправих, поширюватимуть різноманітні теорії змов і підживлюватимуть рух ковід-дисидентів.

Паралельно з віртуальною діяльністю Пригожин був активний і офлайн.

У тому ж 2014 році "кухаря" призначають номінальним власником нової гібридної структури, що отримала назву "Приватна військова компанія "Вагнер", ПВК – щоб бути схожими за назвою на парамілітарні західні структури, "Вагнер" – чи то на честь німецького композитора, що вважався улюбленим музикантом Гітлера і наці, чи то на честь відомого нацистського злочинця – охоронця концтабору Собібор Густава Вагнера. Право вибору назви залишив за собою фактичний керівник найманців Дмітрій Уткін, який мав відповідний позивний.


Уткін з позивним "Вагнер" разом з путінськими посіпаками / фото росЗМІ

Група "Вагнера" відзначилася серією воєнних злочинів на Донбасі (зокрема, в районі Дебальцева на початку 2015 року), але згодом була перекинута росіянами до Сирії (там вона показово й дуже жорстоко страчувала людей і ефектно "вигрібала" від американців в 2018 році у бою під Хішамом) та Африки.

На Чорному континенті російські найманці були куди успішніші – вони влаштували серію державних переворотів і зуміли взяти під контроль видобуток корисних копалин у Центрально-Африканській республіці, Малі, Буркіна-Фасо. Також "Вагнер" непогано себе почував у Лівії, Судані, Мадагаскарі та в інших державах континенту.

Пригожин тривалий час приховував свою приналежність до "Вагнера", навіть судився і через суд домагався спростування журналістських розслідувань. Коли це було потрібно – журналістів просто вбивали (як, до прикладу, групу Орхана Джемаля в ЦАР у 2018 році). У 2022 році ховатися вже було не потрібно.

Група "Вагнер" взяла активну участь у вторгненні росіян в Україну. Також змінилася роль самого Пригожина – з номінала і гаманця, якому дали заробити на держзамовленнях і будівництві, щоб фінансувати темні справи Кремля, він перетворився на фронтмена угруповання російських найманців.

  • Пригожину дали картбланш, і він почав їздити по російських "зонах" і вербувати зеків на війну проти України. Для заохочення Пригожин розповідав про свій шлях до успіху та тюремний досвід. У такий спосіб Пригожину та його людям вдалося завербувати понад 50 тисяч людей (на зонах і серед тих росіян, які ще не сиділи).
  • Всіх їх кинули в якості штурмовиків проти Сил оборони України. При цьому "пригожинці" отримали спорядження краще за те, що було в регулярної армії окупантів, мали вдосталь техніки і снарядів.

"Вагнер" виробив людожерську, але ефективну тактиву "м'ясних штурмів", в яких зеків кидали на убій із завданням виявити вогневі точки українців та померти за це. Далі починала працювати "арта" й повторювалась нова атака штурмовиків.

Зоною відповідальності групи "Вагнера" став північний Донбас – вони брали участь у боях за Сєвєродонецьку агломерацію, але найбільш медійними стали багатомісячні бої за Бахмут. Саме там народилась легенда Пригожина.

На тлі усіх інших російських "полководців" Пригожин вигідно вирізнявся поставленою дикцією і можливістю без заїкання об’єднати слова в речення. Робив він це активно і нахабно, маючи чи то ФСБшну, чи то путінську "кришу", він не боявся у своїх регулярних роликах матом крити верховних командирів окупантів, включно з міністром оборони Шойгу та очільником генштабу Герасимовим.

Фраза "Шойгу, … де снаряди?" стала мемом та пішла в народ. Прості росіяни полюбили Пригожина й зробили його символом геноцидної війни проти України. Звісно, від цього не могло не зірвати дах.

До теми Фрайкори, дивізія СС і "м'ясні атаки": де в історії шукати реальний прототип ПВК "Вагнера"

Сам Пригожин не приховував, що є воєнним злочинцем і навіть смакував це. Він записував "комічні" діалоги з Будановим, якого сам озвучував, викликав на герць Зеленського, відверто та цинічно насміхався над російськиме генералами.

У нього були особливі стосунки зі смертю – він не боявся записувати відео на фоні трупів вбитих найманців, його ресурси постійно смакували у тік-тоці садизм, знущання, вбивства і страти (деякі з них були постановкою).

"Кувалда Вагнера" на деякий час стала символом вторгнення. Російські ЗМІ робили Пригожина несистемним політиком і національним героєм, як і його зеків. Популярність Пригожина в Росії набула хворобливих форм і дуже скоро стала загрозою авторитету Путіна. Особливо після фрази Пригожина про "дєдушку-мудака".

Счастливый дедушка думает, что ему хорошо. Но что делать стране, если вдруг окажется, что дедушка – законченный мудак,
– Пригожин 9 травня 2023 року розмірковує про долю Росії.

Пригожин не пояснив, якого "дєдушку" мав на увазі, проте всі все чудово зрозуміли. Після цього історія наблизилась до розв'язки. Пригожину вдалося величезною кров’ю взяти більшу частину Бахмуту, проте його група фактично втратила боєздатність. Пригожин ледь не ціною власного життя вийшов зі зруйнованого українського райцентру (де залишив лише "Бібера" і "Доліка"), а далі активізував свою мережеву сварку з Шойгу та Герасимовим.

23 червня 2023 року він розпочав свій заколот (американські спецслужби знали про нього мінімум за тиждень). Кілька тисяч найманців здійснили марш-кидок на Ростов-на-Дону та практично без бою захопили мільйонне місто. Місцеві мешканці радо вітали "нового Бонапарта". Той оголосив, що далі йде на Москву. І пішов.

З собою "вагнерівці" взяли достатньо засобів ППО та легко знищили декілька літаків та гелікоптерів регулярних військ. Також були вбиті ті, хто наважився чинити спротив на суходолі. Путін традиційно втік і лише згодом назвав те, що відбувається, справжнім заколотом. Втім, реакція на демарш була млявою – фактично всі наявні війська росіян були в Україні, кадирівці нібито застрягли в дорожньому "заторі", а Росгвардія взагалі загубилася. Шлях на столицю Росії, як би дико це не звучало, був відкритий.

Коли до Москви залишалося трохи більше 200 кілометрів, кавалькада Пригожина зупинилася. У справу втрутився поплічник Путіна білоруський диктатор Лукашенко. Той переконав Пригожина "злити" заколот під особисті гарантії безпеки (та, ймовірно, гарантії Путіна). Пригожин погодився – за це його та його найманців нібито амністували, а самому лідеру заколотників повернули конфісковані під час обшуків мільярди.

Оприлюднені деталі обшуків допомогли зрозуміти, якою ж людиною власне був Пригожин. Ми дізналися, що в нього багато готівки, наркотиків та золота, він має декількох двійників і сам часто змінює зовнішність. Побачили будинок Пригожина, його парадний китель, а також отримали підтвердження, що він садист і збоченець, що зберігає своєму маєтку картину з відрубаними у Сирії та Африці головами.

ОБЕРЕЖНО! Чутливий контент +18


Фото в рамці, яку знайшли в домі Пригожина / фото "Проект"

Також завдяки заколоту Пригожина Путін проговорився, що ПВК "Вагнер" – зовсім не приватна структура, а повністю фінансована державою Росія організація. Тобто всі ці "бусики" з грошима та іншими цінностями – це державні гроші.

Після заколоту Пригожин і пригожинці спробували відсидітись у Лукашенка – до Білорусі завезли понад 5 000 найманців (Лукашенко навіть спробував полякати ними поляків і литовців). Сам Пригожин голосу намагався не подавати, але й на місці не сидів. Літав у Санкт-Петербург на форум "Росія – Африка", пускав на вільні хліби свою "фабрику троллів", був помічений і на самому Чорному континенті (там нині виникла чергова "гаряча точка" з можливою участю його людей).

Паралельно з цим росіяни провели силову ротацію найманців у Сирії (на лояльних) та спробували повторити схожу операцію в Африці. Десь посередині цих процесів Пригожина і ловить невідома наразі ракета в літаку Embraer Legacy 600 в небі над селом Куженкіно за 50 кілометрах від резиденції Путіна на Валдаї.

З часу заколоту Пригожина пройшло рівно 2 місяці. Наразі тіло Пригожина ще не опізнали – для цього потрібний аналіз ДНК, у тіла, якщо це дійсно його тіло, має бути відсутня фаланга одного з пальців.