Тепер спаринги й змагання залишилися в минулому, а воїн разом зі своєю ротою захищає Україну. Детальніше його історію розповідає 24 Канал із посиланням на Західне оперативно-територіальне об'єднання НГУ.

Дивіться також Найскладніші операції в тилу ворога та бої у Бахмуті: інтерв'ю розвідника спецпідрозділу ГУР

Як Євгеній "Слон" Познік став командиром роти?

Коли в лютому 2022 року росіяни розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, Євгеній був за кордоном. Він мав можливість уникнути війни, однак рішуче її відкинув – відстояв черги на кордоні й повернувся до Львова.

У той же день поцілував дружину, дітей і сказав, що йду на війну. Узяв документи й пішов у військкомат. Хотів іти у десантно-штурмову бригаду, але місць там тоді не було. Тому вирішив повернутися у свою бригаду, де раніше проходив строкову службу,
– розповідає чоловік.

Бойове хрещення він пройшов під населеним пунктом Новокалинове на Донеччині, де окупанти з усіх сил намагалися прорвати позиції оборонців. В одному з боїв загинув друг і побратим Євгенія, тож аби помститися за товариша, він наполіг, щоб його відправили на позиції.

Терпець вже обірвався. Я сів у бус в якому бійці виїжджали на позиції. Ротний спитав, куди я зібрався. Відповів, що їду до своїх хлопців і буду з ними там працювати. Прибув і якраз почалася нова хвиля штурмів. Я став на позицію кулеметника. Упродовж двох днів "записав" на свій рахунок 17 ліквідованих окупантів,
– згадує захисник.

До слова, тоді впродовж двох днів 10 львівських гвардійців знищили півтори роти ворожих штурмовиків. За ці бої Євгенія нагородили Золотим хрестом головнокомандувача.

Командир роти НГУ Євгеній "Слон" Познік: дивіться фото

Під час контрнаступу 2023 року він командував бійцями, які блокували прорив росіян до Благодатного на Донеччині. "Слон" згадує, як на його позицію вийшло до 20 росіян, відстань до яких була 25 – 30 метрів.

Ми прийняли бій. Придавили вогнем і змусили їх розсіятися. Потім почали зачистку. Один із росіян спробував прокрастися до нас. Якби йому вдалося, можливо результати того бою були б іншими. Він міг нам наробити біди. Але його помітив мій боєць з позивним "Май". Я підскочив допомогти, і ми відбились,
– продовжує Євгеній.

Нещодавно він повернувся з Покровська. Командир розповів, як гвардійці зустріли наступ десанту противника на бронетехніці.

Була третя година дня. Я пройшовся по позиціях. Раптом зник зв'язок. Рації заніміли. Не працювало нічого. Ми зрозуміли, що певно ворогу вдалося якось подавити всі мережі, а значить буде штурм. Виходжу з бліндажа і бачу, що в нашу сторону летять ворожі БМП з десантом... Ми зустріли їх вогнем. Бій тривав дві години. Лише на одній з наших позицій поклали 70 окупантів,
– ділиться "Слон".

Організаторські здібності й лідерські якості чоловіка помітило командування, тож тепер Євгеній отримав офіцерське звання і став командиром роти. "Сили йому додає думка про дружину та дітей, які за нього переживають, моляться та надзвичайно пишаються мужністю відважного тата", – йдеться в повідомленні.

Історія Євгенія Позніка із 2-ї Галицької бригади: дивіться відео

Історія нацгвардійця Владислава, який утік з російського полону

Нагадаємо, в одній із лікарень Дніпропетровщини наразі перебуває 33-річний нацгвардієць Владислав, що вижив після катувань у російському полоні.

  • Окупанти перерізали Владиславу горло та скинули його в яму, однак чоловік зміг вибратися, після чого майже 5 діб повз до українських позицій.
  • Військовослужбовцю вже провели операцію – лікарі роблять все можливе, аби він знову міг говорити. Наразі ж захисник записує свої спогади в щоденнику.
  • Попри пережите, Владислав уже думає про повернення на фронт і мріє побачити свою 4-річну доньку.