Рішення, яке ще у грудні було затверджене самітом Європейського Союзу за принципом одностайності, тепер набуло повноцінної політичної форми. Можна сказати, що це історичний крок. Про це пише Юрій Федоренко.
Читайте також Не дедлайни Трампа: що насправді визначить кінець війни в Україні
ЄС визнав, що війна може бути довгою
Сума в 90 мільярдів євро не перевищує сумарної допомоги, яку країни Заходу вже надали Україні від початку повномасштабного вторгнення, але це один із найбільших окремих пакетів підтримки за весь час війни – і, що принципово, розрахований саме на підтримку країни у стані війни.
Його мета – закрити приблизно дві третини потреб України у 2026 – 2027 роках як у бюджетній, так і в оборонній сферах. Іншими словами, це відповідь на ключове запитання: чи будуть гроші на війну? Відповідь: так, будуть.
Рішення про фінансову підтримку такого обсягу означає дещо більше, ніж просто фінансову ін'єкцію. Це інституційне визнання того, що війна може бути довгою. ЄС не демонструє ілюзій щодо швидкого миру. Водночас ЄС не закриває двері для можливого припинення вогню – європейська політика готується до кількох сценаріїв одночасно. А утвердження бюджету війни фіксує реалістичну оцінку ризиків.
90 мільярдів євро – це не акт милосердя
Цей крок не був легким. Спочатку в ЄС активно обговорювали варіант так званої репараційної позики – використання заморожених російських активів. Ідея виглядала логічною з морального погляду, але наштовхнулася на серйозний опір частини держав-членів. Дискусії зайшли в глухий кут. Склалося враження, що дехто був готовий блокувати рішення до останнього.
Зрештою було знайдено "план Б" – механізм спільного запозичення. Це можна назвати "мученицьким" рішенням, адже дуже довго до нього йшли, долаючи опір деяких політичних сил. Але саме тому воно виглядає як маленька реальна перемога.
Формально це кредит, хоча по суті – стратегічна інвестиція європейців у власну безпеку. Україна сьогодні – це східні мури Європи. Поки українські військові тримають фронт, війна не приходить до Варшави, Вільнюса, Риги, Таллінна та інших столиць. Тому 90 мільярдів євро – аж ніяк не жест милосердя і не благодійність, а раціональний розрахунок.
Для України ж це означає головне: у 2026 – 2027 роках держава матиме ресурс для функціонування за будь-яких умов, армія – для оборони, тил – для стійкості. А ще – ми відчуваємо, що наша країна не залишається наодинці з агресором. Ми дуже вдячні європейським друзям за підтримку. Що більше і відчутніша вона буде, то швидше агресор зламає об нашу фортецю свої гнилі зуби.