Про роль Ніколаса Меймера на війні в Україні, гуманітарну допомогу, український контрнаступ та президентські вибори в США – читайте в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу.

До теми Як у США ставляться до американських добровольців, які стали до лав ЗСУ

The New York Times писав, що після початку повномасштабного вторгнення, ви як цивільний тренуєте українських військових в Україні. Чому ви вирішили піти на цей крок?

Перше, що виникло між мною та Україною сталося ще до війни – це футбол. Я грав в американський футбол, напів професійний футбол. Однією з команд, проти яких ми грали, були "Патріоти". Я був там (в Україні, – 24 Канал) кілька разів і дуже добре зрозумів людей і культуру. Особливо, добре провів час із футболістами, і з того часу в мене з'явився певний зв'язок з Україною.

Коли почалася війна, я просто відчув, що можу щось запропонувати в межах організації (неприбуткової організації AFGFreez, – 24 Канал) і саме тому я поїхав туди, щоб подивитися, які є можливості, які є потреби в України.

Я дуже швидко з'ясував, що одним із способів, як ми можемо допомогти, є надання гуманітарної допомоги на територіях, які тимчасово окупувала Росія. Там припинилися торговельні потоки, і людям дуже важко було отримати навіть базові харчові продукти та ліки. Тож це те, що ми почали робити майже відразу.


Перрі Блекберн / фото Zack Wittman / NYT

Чому ви навчаєте українських військових та скільки солдатів вже пройшло у вас підготовку?

Знову ж таки, наша програма є переважно гуманітарною, ми проходимо підготовку з гуманітарними зусиллями, і оскільки ми перебуваємо в Україні разом з військовими, це невід'ємно пов'язані речі.

Це не так, як скажімо, в Сполучених Штатах, де в нас є спеціалізована організація, яка займається лише цивільними справами. В Україні цим займаються всі військові, тож мати можливість тренуватися разом з ними, коли ми забезпечуємо постачання (допомогу, – 24 Канал) – це те, що ми робимо.

У травні 2022 року до вашої організації AFGFree, що працювала над поставками в Україну та допомагала з евакуацією, приєднався Ніколас Меймер. Яка була його роль?

Коли ми з Ніком вперше зустрілися в Україні, у нас обох було спільне бачення того, що ми могли б запропонувати в Україні. Завдяки рокам служби в армії, ми відчули, що можемо допомогти людям, і заснували мою організацію (AFGFree, – 24 Канал).

Все, що ми отримували, йшло на гуманітарну діяльність, оскільки у нас немає працівників. У нас є люди, у нас є мережі, які працюють один з одним, і я вважаю, що це, мабуть, один із найкращих способів створити неприбуткову організацію. І Нік був частиною цього. Нік брав участь в оцінці того, куди повинна піти допомога і де її потребують.


Ніколас Меймер тренував українських добровольців / Фото з фейсбуку Ніколаса Меймера

Ваш близький друг, ветеран спецпідрозділу армії США загинув під Бахмутом. Чи є у вас дані, чим займався Меймер у Бахмуті – воював чи організовував гуманітарну допомогу?

Я не знаю. Чесно кажучи, я можу припустити, що Нік робив те, що робив і раніше, а саме допомагав оцінювати, як ми могли надавати допомогу там, де її потребують. Але я думаю, що історія ще не написана.

Історія Ніка буде написана одного дня, і ми зрозуміємо, що втратили великого гуманіста та великого друга України. Нік дуже любив народ України, і ми мали незліченну кількість зустрічей з українцями, і ми ніколи не були обмежені мовним бар'єром чи розчаровані тим, як розвиваються події. Ми завжди усвідомлювали, наскільки українці вдячні нам за те, що ми є і що ми робимо. І я думаю, що в історії Ніка, коли вона буде написана і його останній розділ буде написаний, ми побачимо, що він був великою людиною, яка служила Україні.


Нік Меймер (праворуч) і підполковник у відставці Перрі Блекберн / фото AFGFree

Ватажок ПВК "Вагнер" Пригожин заявляв, що тіло Меймера передадуть до Сполучених Штатів. Чи були спроби у росіян вийти на контакт з вами або із родиною ветерана, щоб передати тіло загиблого?

Поки що ні. Та я вірю, що вони це зроблять, тому що вони розуміють, що зараз немає реальних причин утримувати Ніка. І як професіонал зі зброєю в руках, я вважаю, що це не лише правильно, але й це те, чого від нього очікують.

Це те, чого очікує світ, коли існує обмін тілами з обох сторін. Війна важка сама по собі, але одна з почесних речей, яку ми можемо зробити на війні – це забезпечити гідну передачу останків незалежно від ситуації, незалежно від зони бойових дій.

Чи може американський уряд допомогти з передачею тіла?

Я не знаю. Я не можу говорити за уряд США. Я думаю, що уряд США має свої власні способи робити подібні речі. Я сподіваюся, як і в будь-якій іншій країні, що ваш уряд буде виступати за передачу останків, а після передачі – допомагати в забезпеченні безпеки останків. І я маю повну, повну впевненість, що це те, що робить і завжди робитиме наш уряд США.

Ми бачимо багато сумних нових про загибель американських добровольців на війні в Україні. Крім того, більшість учасників Інтернаціонального легіону є саме американцями. Звідки у громадян США таке бажання не лише допомагати українцям, а й воювати пліч-о-пліч з ними?

Я думаю, що здебільшого такі хлопці, як я, на своєму етапі життя, які пройшли через війну, сприймають її (війну, – 24 Канал) як непотрібний конфлікт. Ми не віримо, що це справедлива війна. Ми не віримо, що це війна, яка свідчить про якісь глобальні проблеми, що змусили дві країни вступити у війну.

Тому, розуміючи це і говорячи, що ми не віримо в це, ми насправді в це не віримо. Я думаю, що саме тому ми, певною мірою, допомагаємо Україні. А ще я думаю, що ми просто втомилися від війни та бачили й бачимо її наслідки для цивільного населення. І багато хто з нас хоче мінімізувати ці наслідки. Ми хочемо допомогти населенню, яке не воює, і саме тому ми прагнемо допомогти України.

Наразі російські пропагандисти обурюються через ведення бойових дій російськими добровольцями на території Бєлгородської області Росії. Як американці ставляться до того, що війна може бути перенесена на територію Росії задля перемоги України над агресором?

Я думаю, ми всі розуміємо, що така можливість існує. Я думаю, ми всі також розуміємо, що існує ймовірність того, що інші країни, які оточують Україну, можуть постраждати від цієї війни, як учасники бойових дій, а не лише як другорядні чи треті країни. Ми всі бачимо напрямок, перебіг цієї війни й те, як вона відбувається, і ніхто з нас не хоче, щоб вона вплинула на інші країни.

Що стосується контрнаступу чи наступу на Росію, то це прерогатива будь-якої країни, яка захищається. Будь-яка країна має право контратакувати на будь-якому рівні, будь-якому просторі, щоб контролювати наступальні операції, і, як ми бачимо, єдина причина, чому ви дійсно захищаєтесь, – це наступальні дії.


Перрі Блекберн каже, що американці й надалі підтримуватимуть Україну / фото з соцмереж

На фоні підготовки українського контрнаступу західні партнери передають багато важкої зброї, зокрема "Леопарди", Challenger 2, "Абрамси", ППО Patriots. На вашу думку, чи вистачить цієї зброї українській армії задля успішного контрнаступу?

Вони допоможуть, і вони точно допоможуть у тому, що стосується інструментів, які потрібні, а далі справа за українськими солдатами. І я думаю, що світ бачить, що українські військові – це те, що відрізняє цю війну від інших. Саме вони змінили ситуацію на краще.

Справа не лише в зброї, зброя допомагає, але ви повинні мати людей, які вірять у цю справу. У вас є країна, і у вас є військові, які справді вірять в свою справу і готові йти до кінця та боротися за неї. І я не думаю, що багато хто зі світових лідерів думав, що так станеться. Ми бачимо, як це відбувається вже понад рік, і вирішальну роль у цьому відіграє український народ.

Топ новиною тижня є створення коаліції F-16. За різними даними, тренування українських пілотів може розпочатися влітку, а повноцінно керувати винищувачами вони зможуть взимку 2024 року. Як ви оцінюєте роль винищувачів F-16 у війні?

Будь-яка країна, яка може досягти переваги в повітрі, матиме перевагу, і якщо Україна зможе досягти переваги в повітрі, вона матиме перевагу у військових діях, що триватимуть далі.

Коли ми говоримо про контрнаступ, то ми очікуємо, що зрештою буде звільнено й Крим. Російський уряд неодноразово заявляв, що це буде “червоною лінією”, погрожуючи застосуванням ядерної зброї. Яка позиція панує на Заході щодо виходу на кордони 91-го року та чи не бояться американці ядерної сили Росії?

Ні, я не думаю, що ми боїмося російської ядерної сили. Що нас дійсно турбує, так це використання ядерної зброї через її руйнівний вплив на людей, і ядерна зброя не обов'язково прямо впливає лише на військових на полі бою. Вона має руйнівний, як ви знаєте, всім відомий вплив на цивільне населення. І це змінює правила гри. Я вважаю, що це червона лінія для західного світу. Я не думаю, що Росія вважає, що це червона лінія для (застосування, – 24 Канал) їхньої ядерної зброї.

Я вважаю, що в Росії існує величезний рух за те, щоб ніколи не використовувати ядерну зброю будь-якого типу. І я також думаю, що саме народ Росії може змінити ситуацію. Я вірю, що вони починають змінювати ситуацію, оскільки ця війна досі триває. Під змінами я маю на увазі, що саме вони наполягатимуть на мирі, бо я вірю, що вони також втомилися від війни та спостерігання, як їхні молоді чоловіки йдуть на війну.

Як, на вашу думку, можна гарантувати неможливість нової агресії з боку Росії після перемоги України у війні? Чи потрібна демілітаризація Російської Федерації?

Я завжди з обережністю ставлюся до демілітаризації. Якщо ми звернемося до історії й побачимо після Першої світової війни демілітаризацію та економічні санкції, які були накладені на Німеччину, то зрозуміємо, як це підштовхнуло їх до Другої світової війни. Наслідки (Першої світової війни, – 24 Канал) були абсолютно руйнівними, економічно спустошливими для них, їхніх країн та їхніх народів, є багато інших речей, які, звичайно, супроводжували це.

Я дуже обережно ставлюся до цього питання. Країни повинні мати можливість захищати себе, не обов'язково мати можливість нападати, але захищатися.

США є найголовнішим джерелом зброї для України. Однак, наступного року офіційно стартує передвиборча кампанія в США і позиції щодо війни в Україні дуже різні. На вашу думку, чи може зменшитись військова допомога від американських партнерів?

Я так не думаю. Я думаю, ми почуємо багато перебільшень, багато політичної риторики. Але, зрештою, я відчуваю, що підтримка України, українського народу та їхньої здатності захистити себе значно зросла. І я не думаю, що ця підтримка зменшиться, незалежно від того, яка політична фігура чи політик керуватиме країною в цей час.

Я вірю, що незалежно від того, що станеться політично, Україна все одно побачить, що більшість людей тут, в Америці, на боці України.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що хоче досягти перемоги у 2024 році до виборів в США. Як ви вважаєте, чи може хід війни вплинути на результати американських виборів та навпаки?

Так, все впливає на наші вибори тут, в Америці. Як ви могли бачити, раніше, протягом двох останніх виборів, важко сказати яким шляхом все прямує – чи перемога буде на користь того, чи іншого кандидата, але все впливає на них.

Важливо те, що президент Зеленський має план, і я думаю, що важливо, щоб він зрозумів, як він зміг згуртувати світ, щоб підтримати його зусилля. І доки у вас є лідер такого типу, доки він буде на передовій і вестиме за собою інших, я думаю, ви й надалі отримуватимете підтримку.