Різноманіттям відвезеного спорядження ми не здивуємо — як і завжди, возили лише речі першої необхідності. Що треба на передовій? Тепловізори, різноманітна оптика, генератори, термобілизна — все це стане морпіхам у нагоді, особливо у таку нестійку погоду та під ворожими обстрілами, які день від дня лише посилюються. Та не будемо марнослівними: слово волонтерові, який і був одним із ініціаторів поїздки. Далі Серж Марко про подорож із перших вуст.

Ранок, блокпост під Урзуфом. З узбіччя нашим автівкам підморгує "Міцубіші Паджеро" кольору хакі. Ми посміхаємося — от саме цей позашляховик ми передали морпіхам лише минулої поїздки. Не впізнати авто, в яке ти вклав стільки зусиль, дуже непросто. Вітаємося із хлопцями, одразу ж їдемо на місце базування 701 батальйону.


В машині з морпіхами: на шляху до розташування

Втомлених і виснажених після нічної поїздки у 800 кілометрів, нас зустрічають командири батальйону і сам Вадим Сухаревський зі своєю доброзичливою посмішкою. Підходять і вітаються бійці. Трішки соромно, що імена декого ми забули, але ж все рівно – наші. Наші! Знали б ви, як тепло на душі, коли зустрічаєш своїх!


Ось така вона зараз – дорога на Маріуполь

За наметом на полігоні відстрілюються БМП, розносять в мотлох дерев’яні мішені. Під цей гуркіт ми заповнюємо акти на привезену допомогу. Точно рахуємо кількість тепловізорів, приладів нічного бачення, прицілів, біноклів… Список досить довгий, а встигнути треба до темряви.


Ви здивуєтеся, та саме папери, звіти, акти – основна частина волонтерської роботи

Ще два місяці тому ми знали, що батальйон вийде на передову, займе найгарячіші позиції під Маріуполем. І що навіть необстріляні хлопці цього батальйону рвуться показати себе у ділі. Що вони будуть воювати. А ще – що батальйон має серйозні проблеми із забезпеченням. 36 бригада – величезний організм, забезпечити всіх бійців усім необхідним дуже непросто.


Серж Марко власноруч розвантажує привезену техніку

І зараз, перебуваючи на позиціях 701 батальйону під Маріуполем, наші очі чіпляються за такі знайомі нам речі – там "нічник" у розвідника, тут на позиції наш бінокль, он пішов кулеметник із нашою трубою, у цього бійця такий знайомий нам тепловізор. Певно, хтось розсміється, та у обороні цього чудового міста грають критичну роль навіть звичайні кальсони — боєць у термобілизні не клацатиме зубами від холоду, а зможе зосередитися на бойових задачах.


Керівник "People’s Project" Максим Рябоконь та один із модернових прицілів для морпіхів

Завдяки народу України, завдяки пожертвам простих людей, ми закрили тоді кричущі діри у матеріально-технічному забезпеченні, змогли забезпечити найнеобхідніше. Хай не в повному обсязі, але частково вирішили проблему із "нічниками", тепловізорами, найрізноманітнішою оптикою, планшетами, метеостанціями. Привезли термобілизну і спорядження. Забезпечили вкрай необхідними зараз автомашинами.


Мартін Брест чаклує над однією із оптичних труб

І ось тут, на передовій, обличчям до обличчя із ворожими диверсантами, під свистом ворожих куль та близькими розривами снарядів, кожною клітинкою відчуваєш і розумієш — ось вона, кожна гривня народних пожертв, ось вона, допомога простих українців, ось вона, готовність робити спільну добру справу, єдність і готовність допомагати ближньому. Який ворог може встояти перед людьми, за плечима яких стоїть весь народ?

Цей маленький звіт за проектом "Захисники Маріуполя" – геть не останній у нашій діяльності. Ми продовжимо забезпечувати наших хлопців необхідним спорядженням, яке дозволить їм ефективно стримувати ворога. Настане день — і ми очистимо наші землі від окупанта, поки що ж маємо тримати оборону. Саме ваші пожертви дійсно дуже допомагають військовим — і ми вкотре закликаємо про допомогу в рамках проекту "Захисники Маріуполя". Адже перемогти ми зможемо лише разом!

Допомогти військовим можна тут.

Читайте також: Життя після фронту: унікальна можливість поставити українського бійця на ноги