Що таке демпінг і як він працює?
Така проблема дійсно може мати місце, оскільки великі компанії зазвичай є більш фінансово стійкими. Вони краще здатні залучати фінансування для розвитку нових видів діяльності, які спочатку часто є збитковими та виходять на самоокупність тільки по досягненні певного ефекту масштабу. Водночас і той самий механізм може бути використаний для завоювання ринкової влади через демпінг. Але запропонований законопроєктом спосіб вирішення (чи попередження) цієї проблеми через ведення роздільного бухгалтерського обліку за всіма видами послуг, які надають усі суб'єкти ринку електрозв'язку, видається ненайкращим. Чому так – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Рекомендуємо Боротьба триває: як перешкодити злочинному закону про НАБУ та САП?
Ведення бухгалтерського обліку є доволі витратним для бізнесу в Україні. За даними дослідження Світового банку, в середньому компанія з чисельністю 50 працівників і більше витрачає на ведення податкового обліку понад 400 днів в рік. Відповідні витрати відносяться до трансакційних, які є чистими суспільними втратами добробуту.
Вони також підвищують вартість входу на ринки, чим непрямо сприяють зменшенню конкуренції. Тому державна політика має бути спрямована на їхнє зменшення.
З іншого боку, викривлення конкуренції, а надто її зменшення – концентрація і монополізація (картелізація) ринків, зокрема за допомогою демпінгу, – теж веде до втрат суспільного добробуту через так званий ефект deadweight loss – втрати споживачів перевищують додатковий монопольний прибуток. Ринкова концентрація також загалом веде до зменшення інновацій, хоча є і виключення.
Демпінг є засобом штучної монополізації ринків. Його сутність полягає у тому, що фінансово сильний гравець (або кілька гравців за попередньою змовою) встановлює на свої товари чи послуги штучно занижені ціни, які є нижчими фактичної собівартості. Далі він чекає, поки слабші учасники ринку, неспроможні довгий час працювати собі на збиток, вийдуть з бізнесу. Потому, встановивши свою ринкову владу, підвищує ціну до монопольної.
Слід зазначити, що цей прийом працює на ринках з відносно високою вартістю входу. Адже в іншому разі спроба встановити монопольні ціни призведе до швидкого відродження конкуренції й не дасть можливості окупити витрати на демпінг.
Демпінг є предметом конкурентного законодавства: наявність такого порушення встановлюється у кожному конкретному випадку на основі аналізу обставин. Профільне антимонопольне законодавство переважно встановлює загальні рамки (фреймворк) для виявлення і попередження подібних практик, не визначаючи автоматично факт зловживання лише на підставі рівня цін.
Отже, оптимальна державна політика у регулюванні цієї проблеми має балансувати мінімізацію транзакційних видатків з недопущенням зростання ринкової влади та, відповідно, зменшення конкуренції на ринку послуг електронного зв'язку. Для цього варто розрізнити два випадки: надання різних послуг з використанням однієї й тієї самої матеріальної бази чи різних.
Чим вигідні декілька паралельних мереж зв'язку?
Усі види електронного зв'язку мають подібну структуру витрат з домінуванням фіксованих. Також усі вони теоретично мають ознаки просторових монополій. Але через відносно невелику вартість прокладання мереж фіксованого зв'язку і можливості для прокладання паралельно декількох кабелів, що належать різним провайдерам, за відсутності штучних обмежень цей ринок є конкурентним.
В Україні зберігаються відносно невеликі ціни на відповідні послуги, у поєднанні з хорошою якістю. Наприклад:
в Україні Укртелеком пропонує 100 – 1000 Мбіт/с за 4,6 – 6,9 євро,
у Польщі Orange – 1000 Мбіт/с за 21,8 євро,
у Німеччині Vodafone надає 250 Мбіт/с за 49,99 євро.
Згідно з дослідженням Picodi, у якому проаналізували 364 провайдерів у 85 країнах, Україна займає 2 місце у світі за доступністю інтернету.
Натомість відчутною є природна концентрація на ринку мобільного зв'язку. Проте і там є достатня конкуренція, аби утримувати ціни кратно меншими від сусідніх країн ЄС, Туреччини чи США. Наприклад, у США безлімітний тариф від мобільного оператора Verizon вартує від 45 доларів на місяць, в Україні така послуга вартує у 4 рази дешевше.
Наявність декількох паралельних мереж зв'язку може бути економічно вигідною, якщо вони хронічно недозавантажені навіть у пікові години. Через це деякі країни штучно обмежують конкуренцію на цьому ринку, запроваджуючи ліцензування або обтяжливі регуляторні вимоги. Але це призводить до високих цін.
Натомість в умовах вільного ринку (як наразі в Україні) втрати від зайвих потужностей, ймовірно, компенсуються через вигоди від конкуренції у поєднанні з позитивними зовнішніми ефектами від доступних цін на зв'язок.
Використання однієї мережевої інфраструктури для надання кількох електронних комунікаційних послуг є поширеною міжнародною практикою. Вона дозволяє оптимізувати витрати, пов'язані з експлуатацією та обслуговуванням мереж. Такий підхід сприяє ефективнішому використанню ресурсів та дозволяє знизити середню собівартість послуг, не знижуючи їх якість.
Це дозволяє операторам формувати привабливі для споживача тарифні пропозиції, зокрема у форматі об'єднаних пакетів, вартість яких є результатом економії від масштабу, а не інструментом недобросовісної конкуренції. Вартість таких пакетів не є демпінговою, оскільки базується на раціональному розподілі витрат між послугами, які надаються з використанням однієї й тієї самої мережі. При цьому надання кількох послуг в межах єдиної інфраструктури не означає наявність перехресного субсидування між технологіями чи ринками, а є проявом економічної доцільності, що відповідає інтересам операторів і споживачів.
Навпаки, надання кількох видів послуг з використанням одних і тих самих мереж зв'язку є позитивним чинником з погляду суспільного добробуту. Адже при цьому споживач отримує більше благ при тих самих фіксованих витратах.
Чим відрізняється інвестиційний період від демпінгу?
Цілком законними у конкурентному середовищі є ситуації, коли компанії поступово розширюють перелік послуг, зокрема і тих, що потребують іншого виду інфраструктури, зокрема нові види послуг, які ще не досягли операційної ефективності. Таке розширення може супроводжуватися інвестиційним періодом, протягом якого витрати на запуск і розвиток нової послуги перевищують доходи від неї.
Ці процеси не мають на меті викривлення конкуренції, а є економічно обґрунтованими стратегіями впровадження інноваційних продуктів.
Як і у випадку демпінгу, мовиться про тимчасово збиткову роботу. Однак наслідки цих підходів різні. У випадку демпінгу таким є монополізація, в іншому разі – завоювання певної частки ринку, достатньої для реалізації ефекту масштабу, з подальшим переходом до звичайної конкуренції.
Розрізнити ці випадки можна за моментом, коли фірма від крос-субсидування переходить до ринкового (або монопольного) ціноутворення. Під час демпінгу це стається тільки, коли вона отримує істотну ринкову владу, в ідеалі – монополізує ринок, і ціна різко зростає понад ту, що була на конкурентному ринку. В іншому разі – набагато раніше, і ціна зростає до ринкової.
Читайте також Історія про українські граблі
Варто зазначити, що сукупна вартість монополізації для фірми є багаторазово вищою, ніж при запровадженні нової послуги на конкурентному ринку. Оскільки при демпінгу тримати крос-субсидування (тобто працювати собі на збиток) потрібно набагато довше, аж поки усі основні конкуренти вийдуть з бізнесу. Отже, це варто робити тільки у випадку, коли є шанс зберегти монополію надовго, аби за час компенсувати збитки від демпінгу.
Натомість у конкурентному середовищі можна почати заробляти набагато раніше. Ці випадки доволі легко розрізнити. Антимонопольні органи мають усі необхідні інструменти для їх виявлення та реагування.
Наразі жоден постачальник послуг доступу до мережі інтернет у фіксованому місці в Україні не має статусу SMP (Significant Market Power). При цьому у певних локаціях може спостерігатися ринкова влада окремих провайдерів. Найчастіше це відбувається через неправомірні обмеження, накладені управлінськими компаніями багатоквартирних будинків або котеджних містечок. Ці випадки мають бути предметом окремих антимонопольних розслідувань.
Чому роздільний бухгалтерський облік – це погане рішення?
Як бачимо, наразі поточна ситуація є дуже далекою до встановлення ринкової влади на ринку фіксованого зв'язку. Зважаючи на описані економічні особливості схеми монополізації за допомогою демпінгу, її застосування на цьому ринку є недоцільним, а тому і малоймовірним. У будь-якому разі отримання одним оператором чи потенційним картелем ринкової влади не має пройти повз увагу АМКУ.
Запровадження обов'язкового роздільного бухгалтерського обліку для надання різних видів послуг електронного зв'язку є контрпродуктивним в Україні. Це не більш виправдано, ніж аналогічні заходи щодо будь-якого підприємства, яке одночасно продає кілька продуктів чи послуг, виготовлених за різними технологіями.
Наприклад, молочний комбінат одночасно продає сир, твердий сир, масло, йогурт та молоко.
Або хлібкомбінат – хліб та кондитерські вироби.
Не кажучи вже про великі компанії, такі як Укрзалізниця чи "Нова Пошта", яких уряд заохотив інвестувати у власні енергетичні потужності з можливістю реалізації частини енергії назовні.
У всіх цих випадках на етапі виводу нового продукту на ринок є крос-субсидування. Суто теоретично воно може бути використане для демпінгу. Поки що так не сталося, навіть попри те, що Укрзалізниця є монополістом на своєму ринку, а ситуація з конкуренцією на ринку виробництва електроенергії аж ніяк не краща, ніж на ринку фіксованого Інтернету.
Звичайно, усе може змінюватися, і загроза монополізації чи картелізації нині конкурентних ринків не зникає. Але на те й існують антимонопольні органи, аби її своєчасно помітити та попередити точковими втручаннями саме там, де вона з'являється. Саме так це працює у більшості країн світу, зокрема ЄС. І це не той випадок, коли Україні треба вигадувати свій велосипед, тим більше такий обтяжливий.