Німеччина важлива для українців. Вони їздять сюди на заробітки, а українські компанії активно торгують з німецькими. Які в Німеччині зарплати, пенсії та ВВП, а також чому країна така успішна, розповідаємо у матеріалі 24 каналу.

Із серії Чи багатші білоруси за українців: рівень зарплати, пенсії та ВВП

Рівень життя в Німеччині

Зарплати

У 2020 мінімальна зарплата в Німеччині – 1 584 євро, згідно з даними countryeconomy.com. Це трохи більше 52 тисяч гривень чи 1880 доларів. Для порівняння в Україні мінімальна зарплата становить 5 тисяч гривень, що в 10 разів менше, ніж у Німеччині.

Середня зарплата німців у першому кварталі 2020 становила трохи більше 4 тисяч євро за даними сайту tradingeconomics.com. Це понад 130 тисяч українських гривень або 4 770 доларів. Розрив між українськими та німецькими середніми зарплатами ще більший, ніж між мінімальними. Середня зарплата в Україні в липні склала 11 804 гривні, за даними Держстату. Та зауважимо, що значна частка української економіки знаходиться в тіні, тож середні зарплати можуть бути вищими.

Зарплати та пенсії в Німеччині в рази вищі

Пенсії

У Німеччині не передбачено мінімальних та максимальних сум державної пенсії. Кількість відпрацьованих років, вік та середній дохід визначають пенсію кожного. Але за німецькими мірками майже кожен 5-ий пенсіонер під загрозою перетнути межу бідності, пише Deutsche Welle. Це пенсіонери, які проживають самі і отримують менше 13,628 євро в рік, тобто 1 135 євро на місяць, що еквівалентно 37 500 гривням.

В Україні мінімальна пенсія становить 1 712 гривень, а середня – 3 354 гривні.

В Україні чоловіки та жінки виходитимуть на пенсії однаково – в 60 років. Наразі чоловіки виходять в 60, а жінки в 59 років і 6 місяців. У Німеччині пенсіонерами стають значно пізніше – у 65 років та 9 місяців. До 2029 року цей вік збільшать до 67 років.

Те, що німці пізніше виходять на пенсію цілком виправдано, адже їх очікувана тривалість життя відчутно вища. Очікувана тривалість життя в Україні – 72,5 роки, а в Німеччині – 81,4.

Прожитковий мінімум

Прожитковий мінімум у Німеччині – 9 408 євро на одну людину за рік. Це майже 26 тисяч гривень щомісячно або 930 доларів. Прожитковий мінімум в Україні – 2 118 гривень.

Гроші просто так

У Німеччині зараз проводять експеримент із гарантованим базовим доходом. Тобто людям, незалежно від того, чи працюють вони чи ні, платять щомісяця 1 433 євро (понад 47 тисяч гривень). Сто двадцятьом німцям протягом 3 років робитимуть ці виплати, повідомляє DW. Ідея гарантованого доходу не нова і кілька країн її обговорювали. Таке можуть собі дозволити лише економічно сильні держави, хоча й в Україні пропонували відповідні зміни.

ВВП на душу населення

ВВП на душу населення – один з показників, який показує рівень життя. В Німеччині за 2019 рік ВВП на душу населення становив 47 628 доларів, а в Україні – 3 660 доларів, різниця в 13 разів. Але це не дивно, адже Німеччина – одна з найсильніших економік Європи.

Із серії Чи багатші румуни за українців: рівень зарплат, пенсій та ВВП

Економіка Німеччини

ВВП

У 2019 номінальний ВВП Німеччини становив 3,95 трильйона доларів (4 місце у світі), а України – 153,78 мільярда доларів.

Імпорт / експорт

Німеччина – одна з найбільших експортерів світу, здебільшого співпрацює з країнами ЄС (Франція, Нідерланди, Велика Британія), Китаєм та США.


Машинобудування як одна з важливих галузей в Німеччині / Фото Opel​

Німеччина є важливим торговим партнером України. Це шоста країна для України за обсягами експорту і третя за імпортом. Та Україна не є настільки важливою для Німеччини, не увійшовши навіть у топ-20 країн за обсягом торгівлі. Із експорту Німеччини частка України займає лиш 0,42% при цьому імпортує з України Німеччина лише 0,2% всього обсягу. Про це свідчать дані OECD.


Економічні показники України та Німеччини / Інфографіка 24 каналу

Як Німеччина стала успішною

Німці працюють менше за інші нації і все ж їх економіка змушує заздрити багатьох. Саме на Німеччині разом із Францією тримається Євросоюз, але у цьому тандемі Німеччина все ж сильніша країна. В чому секрет Німеччини?

  1. Сильна промисловість. Частка промисловості в Німеччині є найвищою серед країн "Великої сімки". Найсильнішими галузями є транспортне будівництво, електротехнічна промисловість, машинобудування та хімічна промисловість.
  2. Експортна держава. Німеччина разом з США та Китаєм входить у трійку найбільших експортерів світу, зайнявши другу позицію.
  3. Відкрита економіка. Німеччина не лише активно продає свої товари і послуги за кордон, але й купує. Частка імпорту/експорту у ВВП Німеччини – 84,4%, пише deutschland.de. Для порівняння ця ж частка в США – 26,7%. З одного боку це робить країну вразливою до криз, але в інші часи стрімко розвиває.
  4. Розвинений середній бізнес. Він є серцем економіки Німеччини. Близько 99,6% всього німецького бізнесу – середній. Це компанії з річним оборотом менше 50 мільйонів євро та менше 500 працівників.
  5. Німеччина як центр світу. Дві третини найбільших світових промислових подій відбуваються в Німеччині. Десять мільйонів осіб відвідують близько 150 міжнародних ярмарків та виставок щороку.
  6. Сильні економічні центри в країні. Найважливішими економічними центрами Німеччини є Мюнхен (високі технології), Штутгарт (будівництво транспортних засобів), Рейн-Неккар (хімікати, ІТ), Франкфурт-на-Майні (фінанси) та Гамбург (порти, авіабудівництво, засоби масової інформації). У Берліні – стартапи.
  7. Висока зайнятість. Рівень безробіття в Німеччині впевнено зменшується щороку.


Берлінська стіна / wienerzeitung.at

Із серії Наскільки поляки багатші за українців: рівень зарплати, пенсії та ВВП

Як минуле впливає на сучасну Німеччину

Сполучені Штати Америки та Радянський Союз теж зіграли ключові ролі у розвитку Німеччини: США – позитивну, а Радянський Союз – негативну. Німеччину поділили на дві частини: Захід та Схід, капіталізм та комунізм, достаток та бідність. Тоді, коли в Західну Німеччину вливали капітали, розвивали промисловість тощо, Східна Німеччина не розвивалася. Плоди такого розділення видно й досі. Рівень зарплат, пенсій та загалом життя у Східній Німеччині досі нижчі попри зусилля уряду мінімізувати цю нерівність.